У 2004 році Уряд України домовився про позику у 195 мільйонів доларів США від Світового Банку для виконання цілої низки завдань, пов’язаних із землею. Кредитним договором передбачається виділення із загальної суми позики 85 мільйонів доларів США на видачу державних актів, однак при цьому не вказуються жодні конкретні завдання. ULTI повідомив Уряд України та Світовий Банк, що, за його оцінками, які базуються на досвіді ULTI у сфері підготовки державних актів, 85 мільйонів доларів США має вистачити для завершення оформлення державних актів на усі земельні частки (паї), що залишаються, а також на значну частину присадибних ділянок у сільській місцевості та на всі підсобні господарства.

б. Продаж землі

Згідно з чинним законодавством власники присадибних ділянок, підсобних господарств та дачних ділянок можуть вільно продавати свою землю. Така земля в Україні продається, хоча обсяги продажів присадибних ділянок і підсобних господарств у сільській місцевості є незначними.

Земельним Кодексом накладений мораторій на продаж земельних часток (паїв) та землі, отриманої на підставі земельних часток (паїв). На цей момент передбачено, що мораторій діятиме до 1 січня 2007 року, після чого продаж такої землі та земельних часток (паїв) буде дозволений. Крім того, Земельним Кодексом обмежена площа сільськогосподарських угідь, якою можуть володіти громадяни та юридичні особи, та не дозволяє іноземцям володіти жодною кількістю землі сільськогосподарського призначення.

Дослідження, проведене у 2003 році Міжнародною фінансовою корпорацією (IFC), свідчить, що 44% фермерів вважають, що торгівля землею призведе до знищення національного багатства країни, та 39% виражають побоювання, що відбудеться концентрація земель сільськогосподарськогопризначення у власності обмеженого кола осіб, які отримають повний контоль над ними. Однак, цей песимістичний сценарій не узгоджується з результатами дослідження, проведеного у 2003 році ULTI, у ході якого було встановлено, що лише 1,1% землевласників у сільськійї місцевості планують продати свою землю після відміни мораторію. Там же, таблиця 18. Таким чином, хоча землевласники і заявляють про те, що вони не мають наміру продавати свою землю, здається, що вони побоюються, що інші власники землі продадуть її. Для того, щоб розсіяти побоювання стосовно негативних наслідків лібералізації у сфері ринкуз землі, необхідно проводити більше публічних дискусій та інформувати населення.

Лібералізація ринку землі після закінчення строку мораторію на її продаж покращить становище власників землі і фермерів. Земля, яку можна продавати, буде реально оцінена, чого зараз немає, і це надасть власникам землі ще одну можливість для отримання вигоди від землі. Хоча лише 1,1% теперішніх власників землі мають намір продати землю сільськогосподарського призначення, їхні спадкоємці (багато хто з яких мешкає в містах) можливо в майбутньому захочуть продати землю та реінвестувати кошти у покращення своїх житлових умов чи в бізнес. Коли фермери поступово отримають можливість купувати землю, у них з’явиться мотивація здійснювати довгострокові інвестиції з метою покращення продуктивності землі. Такі інвестиції є маловірогідними на орендованих землях. Зміна власності, швидше за все, відбуватиметься поступово і з часом, як це було у більшості розвинених економік Європи та США.

в. Оренда землі

Оскільки Земельним Кодексом передбачено мораторій на продаж більшості земель сільськогосподарського призначення, оренда землі є основною формою угод стосовно земель сільськогосподарського призначення. Більшість сільськогосподарських угідь орендується великими сільськогосподарськими підприємствами. Через переважання великих підприємств на ринку оренди землі українські сільськогосподарські підприємства є більшими за площею землекористування порівняно з фермами в Європі. Після того як земельну власність буде поділено та видано державні акти, цілком вірогідно можна очікувати зменшення площ землекористування великих підприємств, до розмірів, подібних до існуючих на фермах в усій Європі.

Велика кількість власників землі та власників земельних часток (паїв), які здають в оренду свої права на землю, стикаються з проблемами при отриманні орендної плати. Центри правової допомоги ULTI (які було вперше організовано в 2003 році та відкрито в усіх областях Україні) отримали десятки тисяч скарг щодо невиконання умов по виплаті орендарями орендної плати. Найтиповішими проблемами є невиплата орендної плати, невчасна або неповна її виплата. У деяких випадках великі підприємства користуються землею без підписання договорів оренди або примушують власників землі продовжувати дію договорів оренди, незважаючи на те, що підприємство-орендар має заборгованість з виплати орендної плати. Один із успішних методів вирішення спорів з цього приводу описаний у наступному розділі.

г. Інформація та юридична допомога

Власники землі сільськогосподарського призначення та власники земельних часток (паїв), переважна більшість яких мешкає в селах, не мають достатнього доступу до надійної інформації щодо прав на землю, вартості землі, розмірів орендної плати та інших питань, пов’язаних з використанням та отриманням вигоди від землеволодіння. Більшість з цих власників є пенсіонерами, доволі інертними, яким часто важко зрозуміти ті динамічні зміни в земельних відносинах. Через ці причини власники сільськогосподарських угідь та власники земельних часток (паїв) наражаються на небезпеку бути неправильно проінформованими стосовно своїх прав та інтересів.

З метою задоволення цих потреб у 2001 році в рамках проекту ULTI було розпочато здійснення великої загальнонаціональної просвітницької кампанії серед власників сільськогосподарських земель. У ході кампанії щотижня та щомісяця проводяться загальнонаціональні телевізійні програми з метою обговорення типових ситуаційу сфері земельних відносин. Кампанія включає щоденні загальнонаціональні радіопрограми, на яких