Реферат на тему:
Природні чинники розвитку людського суспільства. Природоресурсні та екологічні проблеми людства
План
1. Мінеральні ресурси світу.
2. Масштаби і джерела забруднення довкілля у світовому вимірі.
3. Основні екологічні проблеми людства.
1. Мінеральні ресурси світу.
Мінеральні ресурси — це сукупність розвіданих запасів різних видів корисних копалин, які використовуються чи можуть бути використані в господарській діяльності людини. Добувна промисловість світу виймає із земних надр понад 200 видів корисних копалин, які служать для людства паливом, сировиною для виробництва енергії, чорних і кольорових металів, різноманітної хімічної продукції, мінеральних добрив, будівельних і абразивних матеріалів, скла, коштовностей тощо.
Майже всі мінеральні ресурси належать до невідновних, а їх світовий видобуток постійно зростає (разом з т. з. «пустою» породою наближається до 300 млрд. т за рік). Тому існує глобальна проблема ресурсозабезпеченості, гострота якої неоднакова для різних видів мінеральної сировини. Так, при сучасних обсягах розвіданих запасів і рівнях видобутку покладів вугілля, руд чорних металів, фосфатної сировини та калійних солей вистачить ще на 100–300 років, поліметалічних руд, азбесту, самородної сірки — на 30–60 років, нафти і природного газу — на 40–50 років. Правда, у наш час відбувається приріст запасів багатьох видів мінеральних ресурсів за рахунок дорозвідки, що здійснюється двома шляхами: «вшир» (відкриття нових родовищ на нових територіях, наприклад, нафти на півночі Аляски чи шельфі Північного моря) і «вглиб» (збільшення запасів існуючих родовищ внаслідок глибокого буріння, наприклад, нафти на узбережжі та шельфі Перської затоки).
Поширення корисних копалин підпорядковується геологічним закономірностям. Паливні корисні копалини, які містяться насамперед у вугільних (всього їх 3,6 тис.) і нафтогазових (їх понад 600) басейнах, мають осадове походження і приурочені до чохлів давніх платформ чи їх внутрішніх і крайових прогинів.
Рудні корисні копалини можуть бути як магматичного чи метаморфічного, так і осадового походження. Перші зв’язані безпосередньо із кристалічними фундаментами платформ, їх виступами — щитами, складчастими областями. Осадові родовища рудних копалин поширені на периферіях щитів і складчастих областей. Часто вздовж останніх виділяють т. з. металогенічні пояси — сукупність родовищ металічних корисних копалин, що тягнуться на тисячі кілометрів. Найбільш вивчені, освоєні і вичерпані родовища поясів давніх складчастостей, які більше зруйновані й «оголені» для людини (Уральський, Скандинавський та ін.). Молоді складчасті пояси (Альпійсько-Гімалайський і Тихоокеанський) концентрують у собі значні запаси різноманітних руд (насамперед, кольорових металів) — як розвіданих, так і ще невідомих (а то й недоступних) для людини.
Серед нерудних корисних копалин найбільш масове поширення мають різноманітні будівельні матеріали, а також кухонна сіль. У той же час основні запаси хімічної сировини (калійна сіль, сірка, фосфорити й апатити), графіту, азбесту, слюди, алмазів концентруються в небагатьох регіонах планети.
У світі виділяється майже десять країн, які мають надзвичайно великий видовий склад мінеральних ресурсів. Це, насамперед, США, Канада, Росія і Китай, на території яких залягають майже всі основні види корисних копалин, а також Австралія, Індія, Бразилія, Мексика, ПАР і Казахстан, що мають деякі «пропуски» у видовому складі ресурсів. Ці ж країни дуже часто знаходяться серед світових лідерів за запасами багатьох корисних копалин. Так, у першу п’ятірку за запасами природного газу входять Росія, США, вугілля — США, Росія, Китай; урану — Австралія, США, Канада; залізних руд — Росія, Австралія, Канада, США; марганцевих руд — ПАР, Австралія; хромових руд — ПАР, Індія; мідних руд — США, Канада; алюмінієвих руд — Австралія, Китай, Бразилія; фосфатної сировини — США, Китай, Росія; самородної сірки — США, Мексика; калійних солей — Канада, Росія, США і т. д.
Різноманітні металічні ресурси мають країни андського поясу (Чилі, Перу, Болівія), африканського «мідного поясу» (Зімбабве, Замбія, ДР Конго — колишній Заїр), скандинавські; різноманітні паливні — Великобританія. Досить широким, однак не повністю «скомплектованим» набором корисних копалин володіють Україна, Польща, Венесуела, Іран та інші країни. Дуже обмежений якісний і кількісний склад мінеральних ресурсів у більшості країн, що розвиваються (недостатня геологічна вивченість території), в європейських країнах і Японії (виснаження внаслідок тривалої експлуатації).
Є цілий ряд випадків, коли країни, які не володіють великим «асортиментом» корисних копалин, посідають світове лідерство за покладами окремих з них. Наприклад, країни Перської затоки — за нафтою, країни Південно-Східної Азії — за олов’яними рудами, Гвінея та Ямайка — за бокситами, Марокко і Західна Сахара — за фосфоритами.
2. Масштаби і джерела забруднення довкілля у світовому вимірі.
Основною причиною екологічних проблем є забруднення навколишнього середовища величезною кількістю відходів, що утворюються в процесі виробництва і споживання. В 1970 р. їх маса становила 40 млрд. т, а в 2000 р. складатиме 100 млрд. Найбільшими джерелами забруднення є промисловість, транспорт, сільське господарство, побутова сфера. Об’єктами забруднення стали всі компоненти природного середовища: літосфера і ґрунти («поховання» шкідливих, у т. ч. радіоактивних, відходів; внесення мінеральних добрив і отрутохімікатів, складування «пустої» породи в районах гірських розробок; нагромадження сміттєзвалищ); атмосфера (щорічно сюди викидається понад 20 млрд. т пилогазових відходів, в яких міститься до 140 явно шкідливих для людини речовин, насамперед, двоокиси вуглецю, сірки, окисли азоту); гідросфера (викиди неочищених і слабо очищених стічних вод — всього 1 800 млрд. м3 за рік, забруднення при видобутку і транспортуванні нафти); біосфера (нагромадження в рослинах і перехід трофічними ланцюгами в організми тварин і людей важких металів, шкідливих сполук тощо).
3. Основні екологічні проблеми людства.
До екологічних проблем належать ті, які пов’язані з погіршенням