За даними кліматологів НАСА (США), температура тропосфери за останні десять років підвищилась на 0,12?С, за період в 1965 до 1995 рр. на планеті стало тепліше у середньому на 0,4?С, а за століття – на 0,8?С. При цьому у високих широтах зміни температури майже в 3,5 рази більші, ніж на екваторі, у Північній півкулі середній вміст температури на 0,3?С більший, ніж у Південній, а над континентами він досягає 1,6?С. Особливо інтенсивно потепліло в Японії. Якщо середня температура на земній кулі за 100 років підвищилась на 0,6?С, то в Японії – на 1?С, а у японських містах на 2,3–2,9?С.

На підставі наведених та інших даних вчені кліматологи різних країн, в тому числі, і українські з Київського національного університету, Центральної геофізичної обсерваторії Українського науково-дослідного гідрометеоро-логічного інституту, колишнього інституту, а нині відділення “Агроресурсів” (рис.2.2 з першоджерела ) інституту гідротехніки і меліорацій УААН вважають, що за останні 100–150 років на планеті відбулось стрімке глобальне потепління климату і що це явище можна вважати надійно встановленим емпіричним фактом. В узагальненому вигляді ознаки глобального потепління наведені на рисунку 2.3.

Рис. 2.2. Зміни середньорічної глобальної температури протягом 1960-1995 років.

Ознаки змін клімату в Україні. За численними гідрометеорологічними ознаками і показниками вітчизняні фахівці-кліматологи приходять до висновку, що і в Україні за останні 10–25 років також сформувався новий клімат. Зими стали менш холодними і малосніжними, а літо більш прохолодним. Інколи мають місце різкі перепади температури повітря – до 10–12 градусів за добу. У такі періоди, як правило, виникають збурення атмосфери та стихійні явища погоди, зливи, грози, град, сильний вітер, ураган тощо.

Рис. 2.3. Ознаки потепління на глобальному рівні

Фахівці Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту М.Барабаш, Н.Гребенюк, О.Татарчук, які здійснили оцінку змін температури повітря та атмосферних опадів за період 1900 – 1995 рр. за даними 26 метеорологічних станцій України, дійшли висновку про наявність на території України у ХХ ст. загальної тенденції до підвищення температури повітря та збільшення кількості атмосферних опадів. За їх оцінкою річна температура збільшилась на 0,3– 0,7?С (табл. 2.6), а опади – на 50–100 мм (табл. 2.7). Істотно (в 1,5 рази) збільшилась і частота значних аномалій обох показників. Зросла також внутрішньосезонна їх мінливість. Стали спостерігатись різкі перепади температури взимку та навесні від аномально високих до низьких. У найближчому майбутньому прогнозуються аномально холодні зими з різкими перепадами температур та браком снігового покриву. Можуть мати місце і посухи. Водночас клімат країни загалом не повинен вийти за існуючі межі.

2.6. Відхилення температури повітря (?С) тренд за 1900-1995 роки

При цьому зміни клімату мають свої особливості у різні пори року. Найбільші зміни відбулися взимку та навесні. У порівнянні з початком ХХ століття температури повітря взимку і навесні підвищились на 1,0 – 1,7?С, а влітку і восени – істотно не змінились.

2.7. Зміна кількості опадів (% норми) тренд за 1900-1995 роки

Атмосферні опади взимку по Україні в цілому збільшились на 20 – 50 мм, але в західних районах вони зменшились на 20–30 мм (див. табл. 2.7). Навесні кількість опадів зросла на 10–20 мм або залишилась без змін. Влітку опади або не змінились або зменшились: на заході на 40–50 мм, на сході та південному сході на 10–30 мм, в Криму – на 20–35 мм. Восени опади змінились на 10–15 мм у сторону збільшення або зменшення. Так, на Закарпатті у цей час вони зменшились на 40–50 мм, в центральних районах (Черкаська та Полтавська області) та півдні України збільшились на 10–20 мм.

Територіально атмосферні опади змінились таким чином: в північних та західних регіонах, а також в Криму річна сума опадав зменшилась на 50 – 100 мм, на сході – на 10–30 мм. На узбережжі Азовського моря (північно-східна частина) змін в опадах практично не відбулося.

У Києві за період 1961–1990 років. Кількість опадів істотно (на 20%) зросла, особливо взимку і навесні.

Статистичний аналіз результатів гідрометеорологічних спостережень за 1900 – 1990 рр., проведений вченими-кліматологами Київського національного університету (С.Г.Бойченко, В.М.Волощук, І.А.Дорошенко, 2000) показав, що потепління клімату на території України призвело до формування ряду специфічних ефектів, фізична природа яких залишаеться ще до кінця не виясненою. Зокрема, на території України процитовані автори виділяють такі ефекти:

1. Ефект вирівнювання кліматичного поля середньомісячних приземних температур. В тих регіонах і для тих місяців, де порівняно холодно – приземна температура підвищилась, а там де вона порівняно висока – практично не змінилась.

2. Ефект деконтиненталізації клімату. Амплітуда сезонного ходу (річної гармоніки) температури приземного повітря знизилась приблизно на 0,4?К при середній місячній метеорологічній нормі амплітуди 12,6?К.

3. Ефект вирівнювання кліматичного поля річних сум опадів. У північно-західних регіонах України річна сума опадів знизилась приблизно на 5%, а в південно-східних вона підвищилась приблизно на 15%.

4. Ефект немонотонної трансформації кліматичного поля середньомісячних інтенсивностей атмосферних опадів. Інтенсивність, опадів стала збільшуватись для тих регіонів і місяців, для яких норма або мала, або висока; там де норма середня інтенсивність навпаки знизилась.

С.Г.Бойченко, В.М. Волощук, І.А.Дорошенко також вважають, що катастрофічним для України може бути викликане глобальним потеплінням переміщення у помірні широти північної периферії поясу субтропічних циклонів, оскільки це може