систем землеробства з підвищеними ґрунтозахисними та вологозберігаючими функціями, орієнтованими на застосування контурно-меліоративної організації територій, використання ресурсоощадливих технологій та механізмів;
виведення нових сортів сільськогосподарських культур, з коротким вегетаційним періодом, стійких до хвороб та шкідників, а також до посухи, коливань погодних та інших умов вирощування;
визначення можливості, умов та областей застосування генетично змінених організмів (трансгенних культур) та біостимуляторів росту рослин;
дослідження впливу вуглекислого газу на продуктивність сільськогосподарських культур;
розробка наукових засад визначення спеціалізованих зон для вирощування окремих, найбільш продуктивних і високоякісних культур;
удосконалення методів коротко- та середньострокового прогнозування погоди, як основи вибору варіантів технологій вирощування сільськогосподарських культур;
дослідження процесів ґрунтоутворення, розробка заходів з збереження родючості ґрунтів, захисту їх від процесів водної та вітрової ерозій, засолення, осолонцювання, підтоплення та інших деградаційних процесів;
розробка інтегрованих систем захисту рослин від шкідників, бур’янів, заморозків, суховіїв тощо;
розробка нових енерго-, водо- та ресурсозберігаючих способів комплексної меліорації земель, нових технічних засобів поливу, водорегулювання, внесення добрив та хіммеліорантів, режимів зрошення та удобрення сільськогосподарських культур відповідно до прогнозованих змін клімату;
створення та удосконалення механізмів функціонування страхових, насіннєвих, кормових та продовольчих фондів як основи мінімізації збитків від природних стихійних явищ;
розробка та впровадження механізмів страхування врожаю від несприятливих природних умов;
Звичайно, наведений перелік напрямів досліджень далеко не повний, але він може стати основою роботи спеціальної робочої групи з проблем клімату, яка на думку авторів, має бути створена при Президії УААН і яка розгляне предметно весь комплекс проблем, пов’язаних з організацією наукових досліджень відповідно до змін клімату і трансформує їх у відповідну програму. Цій програмі, на наш погляд, доцільно буде надати статус державної. Більш повному розкриттю проблеми та формуванню цілісної програми досліджень сприяло б проведення в УААН спеціальної наукової конференції з проблеми змін клімату із залученням фахівців-кліматологів. УААН, на наш погляд, повинна також ініціювати на рiвнi держави питання про виконання нового кліматичного районування України у відповідності з погодними реаліями, як основи для розробки та реалізації адаптивних заходів. Заслуговує на увагу також питання про створення у провідних установах УААН спеціалізованих наукових підрозділів із вивчення проблем та розробки методів адаптації відповідних сфер аграрної галузі до функціонування у нових кліматичних умовах, у тому числі на основі прогнозування змін клімату.
Звичайно, що дослідження за названими вище напрямками потребуватимуть значних коштів. Тому при вирішенні проблеми їх фінансування слід пам’ятати, що згідно з Рамковою конвенцію ООН, розвинені країни взяли на себе зобов’язання надавати фінансову допомогу країнам, які розвиваються, саме на такі дослідження. Насамкінець автори висловлюють надію, що викладені пропозиції щодо розгортання досліджень з питань адаптації аграрної сфери держави до змін клімату будуть корисними у вирішенні цієї надто важливої для всього суспільства проблеми.
Література:
Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп. Київ – 2004 р. 2 томи.
Національний аграрний університет. books.nauu.kiev.ua