4. Магматизм – це складні процеси виникнення магми в глибині Землі та переміщення її в верхні горизонти. В залежності від характеру руху магми та ступеня проникнення її в верхні горизонти земної кори розрізняють два типи магматизму: ефузивний та інтрузивний.

Ефузивний магматизм – це процес виверження магми на поверхню (вулканізм). Продукти виверження бувають рідкими, твердими та газоподібними.

Серед вулканічних вивержень виділяються три типи:

виверження центрального типу;

тріщинні;

ареальні.

Поствулканічні явища – це фумароли, гейзери, грязеві вулкани, терми.

В процесі інтрузивного магматизму слід розрізняти основні їх форми: узгодженні (сілі, лаколіти, лаполіти) та неузгодженні (неки, дайки, штоки, батоліти).

5. З магматизмом пов'язане утворення деяких мінералів та корисних копалин (хроміту, ільменіту, сульфідів заліза, міді, нікелю та ін.). З гідротермальними процесами що супроводжують вулканізм пов'язані родовища свинцю, цинку, міді, олова, нікелю, кобальту, благородних металів та ін.

Значний вплив мають процеси вулканізму для утворення ґрунтового покриву. З одного боку – це поховання ґрунту під потужними шарами вулканічного попелу, а з другого –- швидке відновлення на поверхні попелу, збагаченого мінеральними речовинами, рослинності і формування нового ґрунтового шару.

6. Гірські породи, що потрапляють в інші, порівняно з умовами їх формування, термодинамічні умови, перетворюються. Цей процес називається метаморфізацією. В процесах метаморфізму велику роль відіграють температури, тиск та вплив хімічних сполук. В залежності від переважаючого впливу того чи іншого фактору виділяють кілька типів метаморфізму: динамометаморфізм (дислокаційний), автометаморфізм, контактний – регіональний, ультраметаморфізм.

7. В основі сприйняття та розуміння поділу земної кори лежить повторюваність або циклічність процесів внутрішньої та зовнішньої динаміки, тобто формування складчастих областей, трансгресій та регресій морів і т.і. Ці питання досить легко засвоїти, склавши уявлення про розвиток основних структурних елементів земної кори. До них належать геосинкліналі (геосинклінальні пояси), орогени і платформи. Геосинкліналям притаманні мобільність та деякі ознаки:

великі градієнти швидкостей вертикальних рухів;

потужні товщі осадочних порід;

розвиток магматичних процесів;

інтенсивний метаморфізм гірських порід;

підвищений геотермічний градієнт;

тектонічна(сейсмічна) активність.

В своєму розвитку геосинкліналі за один тектонічний цикл проходять декілька стадій:

початкову, коли в зайнятому морем широкому прогині відбуваються опускання земної кори і накопичення потужної товщі осадків;

друга стадія характеризується продовженням прогинань і диференціацією тектонічних рухів земної кори (утворення флішевих осадків);

третя стадія, яка зветься ранньоорогенною характеризується загальною зміною напрямку тектонічних рухів в бік піднять;

четверта стадія характеризується значним посиленням висхідних тектонічних рухів і утворенням гірських хребтів і зануренням передових і міжгірних прогинів.

Таких тектонічних циклів в історії розвитку Землі було декілька. Це так звані епохи (фази) складчастості та горотворення.

8. Для розуміння процесів, що відбуваються в земній корі є вивчення та аналіз таких структурних її частин як платформи. Вони характеризуються, як правило ,вирівняним спокійним рельєфом, відносно повільними меншої амплітуди рухами, слабким проявом магматизму і т.і. Основними структурними елементами платформ є щити, плити, масиви, антеклізи, прогини, вали, куполи.

Окрім давніх платформ ще виділяють і молоді, які сформувались на більш молодому (байкальському, каледонському, герцинському) фундаменті.

Процеси тектонічної активізації платформ полягають в особливостях геологічного розвитку деяких областей Землі. Це особливий тип післяплатформеного тектонічного розвитку, коли сучасні високі гори утворились не безпосередньо з геосинкліналей (Карпати, Кримські гори, Кавказ, Альпи), а на місці давніх платформ (Алтай, Саяни, Тянь-Шань). Деякі дослідники називають такі гори відродженими (В.О. Обручев), активізованими платформами та ін.

Рифтові пояси співставимі з рифтами океанів і іноді зчленовуються один з одним.

10. Зональність рельєфу гірських споруд характеризують різні геодинамічні процеси в різних за висотою, будовою та складом гірських масивах. Приклади зональності рельєфу та геоморфологічних процесів наводять і деякі дослідники (Н.П. Костенко, 1970).

Крім того, гірські країни характеризуються висотною (вертикальною) зональністю ландшафтів взагалі та окремих їх компонентів (грунти, рослинність і т. і.).

11. Значно важчим є пізнання структури дна океанів, зважаючи на недостатню кількість фактичних даних про їх геологічну будову. Опираючись переважно на геофізичні матеріали, в океанах виділяють два основні типи структур: океанічні платформи (таласократони) та внутрішньоокеанічні рухливі пояси.

Останні є цікавими тектонічними спорудами що проявляються у вигляді так званих серединоокеанічних хребтів (рис. 11).

Статичні рельєфоутворюючі фактори . Глибина денудационного зрізу, що сформувався до сучасної епохи в значній мірі визначає структурні і литолого-стратиграфические умови. Виділяються денудационние зрізи 4-х типів: I - у неущільнених недислокованих молодих відкладеннях (формуються слабохолмистие поверхні вододілів, обмежені схилами річкових долин);

II - в ущільнених недислокованих осадових породах з окремими шарами, що бронюють, (рельєф плато і куест); III - в ущільнених дислокованих осадових породах (височини, тотожні броньованим зводам і крилам); IV - у магматичних і метаморфічних породах фундаменту (різноманітні форми скелястих височин і ущелистих долин). Структурні і литолого-стратиграфические умови.

Особливості будівлі структури визначають розмаїтість рельєфу при динамічних факторах, що незмінюються . Стійкість порід і потужність товщ. Стійкі осадові породи, відпрепаровані процесами селективної денудації, утворять поверхні, що бронюють. Вони створюють форми, тотожні тектонічним чи деформаціям їх окремим елементам. Гірські спорудження із широким виходом на поверхню порід із приблизно рівною і значною стійкістю утворять круті монотонні схили .

При чергуванні шарів порід різної стійкості значної і рівноцінної потужності препаруються поверхні, що бронюють. При перевазі товщ хитливих порід формується аструктурний нейтральний рельєф округлих пагорбів, гряд і межгрядових долин. Кут падіння. В областях поширення осадових порід