Реферат з географії

На тему: “Політичне й економічне становище Китаю”

Політичне й економічне становище Китаю.

КНР розташована в Центральній і Східній Азії. На сході омивається водами Жовтого, Східно-Китайського і Південно-китайського морів Тихого океану. У берегів Китаю є багато островів, серед них найбільш великий Тайвань і Хайнань. Китай межує більш ніж з десятьма державами: на Півночі - з Монголією і Росією, на Заході - з Казахстаном і Афганістаном, на Південному заході з Індією, Непалом, Бутаном, Бірмою, Таїландом, Лаосом, В'єтнамом, на Сході з Кореєю, має морську границю з Філіппінами і Японією. Довжина якої приблизно дорівнює 11 000 км (а включаючи довжину берегових ліній островів - 21 тис. км). Довжина ж сухопутних границь складає близько 15 000 км.

З найдавніших часів Китай зв'язував  країни  Європи  і  Центральної Азії через нього проходив знаменитий "Шовковий Шлях". А в ХIХ столітті Росію і Китай зв'язує будівництво залізничної магістралі в Північно-східній частині країни це була Китайська Східна Залізниця (КВЖД), що після 1904-1905 р.м. знаходилася під спільним керуванням Росії, Китаю і Японії, а згодом була безоплатно передана владі Мань Чжоу - Го. Зараз Росію, Китай і Японію зв'язують нові авіалінії й оживлені морські шляхи. Найбільший порт Китаю - Шанхай, місто ,що зв'язує республіку з усіма країнами світу: Америкою, Англією, Францією, Бразилією, Канадою, Австралією й іншими. А в 1984 році Китайський уряд прийняв рішення відкрити для зовнішнього світу 14 приморських міст, що одержали право прямих зовнішньоекономічних зв'язків. Були також створені чотири вільні економічні зони. Найбільша з них - Шэньчжень - знаходиться недалеко від Гонконгу.

Населення Китаю.

Китай займає перше місце у світі по чисельності населення. Перший перепис населення був проведений 30 липня 1935 року і визначив кількість жителів у 601 млн.938 тис., з яких 574 млн.505,9 тис. складало населення безпосередноі подвергшаяся переписи, сюди входили емігранти, студенти за кордоном, а також жителі острова Тайвань. Відсутність у країні не тільки регулярних переписів, але навіть поточного обліку не дає можливості скласти щире уявлення про величину природного приросту населення, що навряд чи був значний, тому що на ряді з великою народжуваністю велика була і смертність. Але разом з тим уже до 1957 року в Китаї проживало близько 656 млн. чоловік, що склало 1/4 усього населення земної кулі. А в 1986 році кількість жителів досягло 1060 млн. чоловік, і відповідно до перепису 1990 року - уже 1 млрд.134млн. чоловік. Невипадково тому протягом двох тисячоріч Китай - сама численна країна світу, що накладає свій відбиток на всі сторони життя суспільства, і, насамперед, відбивається в особливостях проведеної демографічної політики. Відповідно до конституції Китаю в країні повинне здійснюватися планове дітородіння. Заборонено одружуватися студентами, одна родина повинна мати не більш однієї дитини, а на народження другої чи третьої дитини вже потрібно дозвіл спеціального комітету з планового дітородіння. Незважаючи на проведення, настільки твердої демографічної політики населення Китаю за прогнозами фахівців до 2002 року перевищить 1.3 млрд.

Етнічний склад Китаю нараховує близько 50 національностей. Переважна більшість населень Китаю складають китайці. Крім того, у країні проживають представники наступних національних і етнічних груп: чжуаны, уйгури, хуэйцзу, тибетці, мяо, маньчжури, монголи, буї, корейці. Усе багатонаціональне населення Китаю належить до трьох мовних родин.

До дійсного моменту в Китаї більш ніж 800 млн. чоловік працездатного населення, з яких 2/5 - молодь. 51,182% - чоловіків і 48,18% - жінки. Як і для багатьох національних країн для Китаю дуже характерні значні контрасти розселення. Населення нерівномірне розподілено по території країни : до Сходу від умовної лінії минаючої від міста Хэйхэна до міста Тэнчун на Юнани, на площі не многим більш 1/3 території країни зосереджено близько 90% усього населення, а середня щільність тут перевищує 170 чіл./км2. В інший, більшої по площі, західній частині країни приходиться лише кілька людей на квадратний кілометр. Особливо щільно заселені рівнини по середньому і нижньому плині ріки Янцзы, низинна смуга Південно-східного узбережжя,  де місцями щільність населення досягає 600-800 чіл./км2. Крім того, у Китаї більш 30 міст, у яких чисельність населення перевищує 1 млн. чоловік, серед них: Пекін, Шанхай, Шэньян, Тяньцзінь, Чунцін, Гуанчжоу, Ухань, Харбін, Цаншин, Татюань, Люйда, Настил, Чэнду, Циндао.

Складність демографічної ситуації відбилася на тім,  що  в  сільських районах де проживає 75%  населення склалася ситуація при який країна, що має 7%  світової ріллі годує 24% населення світу. Складною проблемою є перенаселеність села, у якій до дійсного моменту вже 1/3 усіх робітників родин є надлишкової, що складає приблизно 210 млн. чоловік (1995 рік). У 1985 році ця цифра перевищила 150 млн. чоловік, у 1990 році - 190 млн. чоловік, а до 2002 року - більш 230 млн. чоловік (прогноз). Усього в сільському господарстві Китаю зайнято більш 400 млн. чоловік, а по числу зайнятих у промисловості Китай займає перше місце у світі.

Якщо в недавнім минулому Китай по темпах і рівням урбанізації належав до числа сильноурбонизированных країн, але після 1949 року поступово починає збільшуватися кількість міського населення, за рахунок будівництва нових промислових центрів.

У цей період у країні з'являється більш 500 великих міст і міст "мільйонерів" (більш 30), крім того, Китай займає перше місце у світі по кількості городян.

Природні ресурси.

Китай належить до числа найбільш багатих корисними копалинами країн. Тут добувають: кам'яне вугілля, нафта, магнієві і залізні руди, вольфрам, мідь, графіт і олово. У межах Синайського щита зосереджені найбільші в країні родовища кам'яного вугілля ,нафти. Родовища кольорових і рідких металів, найбільшим з який є родовище вольфраму, що займає по своїх розмірах перше місце у світі, розташовані в межах Південно-Китайськ масиву, тут так само добувають сурму, олово, ртуть, молібден, марганець, свинець, цинк, мідь і ін. А в Тянь-Шані, Монгольському Алтаї, Куньлуне, Хінгану знаходяться родовища золота й інших дорогоцінних металів.

Особливості рельєфу відбилися, насамперед, на розподілі водяних ресурсів країни. Найбільш вологими є Південна і Східна частини, що мають густу і сильно розгалужену систему. У цих районах