Західна, посушлива частина Китаю бідна ріками. В основному вони маловодні, судноплавство на них розвито слабко. Більшість з рік цієї місцевості не мають стоку в море, а плин їхній носить епізодичних характер. Найбільш великі ріки цього району - Тарим, Чорний Іртиш, Чи, Эдзин-Гол. Найбільші в країні ріки, що несуть свої води в океан, зароджуються в Тибетському нагір'ї.

Одним з основних факторів, що впливають на кліматичні особливості Китаю, є, насамперед, положення країни в межах трьох поясів: помірного, субтропічного і тропічного. Крім того, значний вплив робить великий розмір материкової території, і внутрішніх районів, а також приморське положення східних і південних районів.

Багато в чому на особливості формування ґрунтових ресурсів Китаю вплинуло багатовікове вирощування найдавнішої землеробської культури країни - рису, що привело до зміни ґрунтів і формуванню, власне кажучи, особливих різновидів, таких, як "рисові болотисті" - на Півдні і "східно-карбонатні" - на Лесовом плато.

Промисловість Китаю.

Разом з тим за останні 50 років у Китаї відновлена харчова промисловість, побудовано більш 370 тис. нових промышленны підприємств, а промислове виробництво зросло в 39 разів. Про масштаби розвитку нинішнього індустріального комплексу Китаю свідчить той факт, що щодня в країні вироблятися промислової продукції на 2.1млрд. юанів, добувається 2.3млн.т. вугілля, виробляється 360т. нафти, вироблятися 140 тис. тонн стали і 455 тис. тонн цементу і т.д.

Сьогодні галузева структура промисловості країни представлена більш ніж 360 галузями. Крім традиційних створені нові сучасні такі як: електроніка, нафтохімія, авіабудування, металургія рідких і розсіяних металів. По кількості промислових підприємств до числа зайнятих на них Китай займає перше місце у світі. Однак устаткування підприємств в основній масі своєї застаріло і зношене.

Основні індустріальні центри розташовані в східних приморських провінціях і районах Цзянсу, Шанхаї, Ляонине, Шаньдуне, Гуандуне, Чжецзиме. У великих містах з населенням вище 500 тис. чоловік зосереджено більш половини основних фондів державної промисловості (13.1% - усіх промислових підприємств, 9.6% - харчова промисловість і машинобудування, 4.7% -  текстильна промисловість, 2,4% - углерододобывающая промисловість).

Паливно-енергетичні галузі промисловості відносяться до числа слабких ланок індустріального комплексу Китаю. Не дивлячись на наявність багатих природних ресурсів розвиток видобувних галузей у цілому відстає від обробних.

За останні роки в Китаї багато в чому зросли потужності вуглевидобувної промисловості, а обсяг видобутку підприємств перевищив 920 млн. тонн вже в 1989 році. Потенційні ж запаси вугілля склали 3200 млрд. тонн, а розвідані лише 850 млрд. тонн. Запаси розміщені не рівномірно, близько 80% приходитися на Північний і Північно-Західний Китай, а саме велике родовище в країні знаходитися поблизу міста Датун (провінція Шанси). У цілому ж у країні більш 100 великих центрів видобутку вугілля.

На нафтовидобувну промисловість приходитися 21% виробництва паливно-енергетичних ресурсів. Нафта забезпечує близько 16% валютних надходжень від експорту. У цілому в країні більш 32 підприємств по видобутку нафти, а в районах Китаю, загальні запаси нафти складають 64 млрд. тонн. Найбільш великі підприємства по видобутку і переробки нафти розташовані в провінціях Хэйлуньцзян, Шаньдун, Даган, Юймэнь, Цайдам, а також у слаборозвинених районах нерідко удалині від центрів нафти споживання. Велика ж частина з  580 нафтопереробних заводів зосереджена в Північно-східному Китаї.

Південний Китай і особливо його Східна зона багаті запасами природного газу, що оцінюються в 4 тис. млрд. тонн: до дійсного моменту розвідано лише 3,5%. Найбільшим центром видобутку і переробки газу є провінція Сеньхуа.

Проте, у Китаї дотепер ведучими залишаються також галузі легкої промисловості як текстильна і харчова: на которые приходитися більш 21% усієї виробленої промислової продукції. Підприємства цих галузей розташовані переважно в Східному, Північному, Центрально-Південному районах. На Північному сході країни зосереджені головним чином підприємства паперової, цукрової і масломолочной промисловості, на Північно-заході - підприємства по переробці бавовни і продукції тваринництва, на Південно-заході найбільш розвита харчова промисловість. У цілому харчова промисловість має більш 65,5 тисяч підприємств, крім того, у країні більш 23,3 тисяч підприємств текстильної промисловості, а виробництво і переробка сировини на них чітко орієнтована: на Півночі - вовна, коноплі, на Півдні - шовк, джут, кенаф.    Легка промисловість у Китаї має древні традиції, і займала ведуче місце в економіці ще до революції. Разом з тим у Китаї, починаючи з 1949 року поступово починає розвиватися машинобудування. До 1949 року обсяг виробництв цих галузей був у 250 разів нижче, ніж у США, практично не проводилася комплектна енергетична, горнодорудная, машинобудівна, трактори, літаки. До дійсного моменту кількість видів продукції машинобудування перевищує 53 тис. виробів, що цілком забезпечує внутрішні потреби країни. Найбільшими центрами машинобудування є Шанхай, Шэньян, Тяньцзінь, Харбін, Пекін, Далянь.

Крім того, розташовуючи значними запасами сировини Китай має міцну базу для розвитку металургійної промисловості. А в результаті проведення широких геологічних робіт в останні роки уточнені границі старих і виявлена нові родовища залізних і магнієвих руд, вугілля, нафти й інших видів сировини. По запасах залізної руди Китай займає третє місце (після Росії і Бельгії), а по розвіданим запасу магнієвих руд - друге місце у світі.

Сільське господарство Китаю.

По масштабах виробленої продукції сільське господарство Китаю є одним з найбільших у світі. Однієї з основних особливостей сільського господарства стає постійна недостача угідь. З 320 млн. га розораних площ може   бути   використано тільки 224 млн. га, у той час як площа орних земель складає близько 110 млн. га, що складає близько 7% світової ріллі. По Китайській класифікації лише 21% земельного фонду відноситься до високопродуктивного. Це, насамперед рівнини Північного сходу Китаю, середнього і нижнього басейну ріки Янцзы, дельта ріки Чжуцзян і Сычуанская улоговина. Ці райони відрізняються сприятливими для рослинництва умовами: тривалому вегетативному періоді, високими сумами активних температур, достатком опадів, що дозволяє вирощувати два, а на крайньому Півдні Китаю навіть три врожаї в рік.    Сільському господарству  країни традиційно присуще рослинницька, насамперед зернова спрямованість, зерно складає 3% харчового раціону країни, а  головними   продовольчими культурами є рис, пшениця, кукурудза, гаолян, просо, бульбоплоди і соя. Близько 20% посівних площ зайнято під рисом, на його частку приходиться приблизно половина всього збору зерна в країні. Основні рисоводческие