Реферат на тему:

Політична географія України як наукова дисципліна

План

1. Політична географія України як наука.

2. Об’єкт, предмет політичної географії України, її зв’язок з іншими науками.

3. Методи політико-географічних досліджень.

4. Політична географі і геополітика.

5. Географічні відмінності суспільно-політичного життя в Україні в XVI-XIX ст.

6. Політико-географічні погляди українських науковців і політичних діячів середини XIX – поч. XX ст.

7. Політико-географічна спадщина С. Рудницького, В. Кубійовича, М. Грушевського, Ю. Липи.

1–

Формування політичної системи України супроводжується процесами трансформації і становлення, потребує різнопланових її досліджень саме політико-географічний напрямок дає змогу просторово локалізувати зовнішні переваги і загрози, виявити регіональні пропорції і диспропорції організації політичної сфери держави, визначити вектор розвитку політичних процесів.

Ще на початку ХХ ст. С. Рудницький, що визначив місце політичної географії в системі географічних наук і заклав основи національної політичної географії, відмітив, що “функціонування держави завжди залежало від її місця в системі світових територіально-політичних відношень та регіонального розподілу внутрішньополітичних сил”, цим самим зумовлюючи актуальність просторового аналізу політичних процесів. А ще до нього в своїх працях Кіргофф, Ратцель довели, що не держава сама по собі, а її взаємини є цариною політико-географічних досліджень, і що саме держава є головним питанням політичної географії.

У відповідності з еволюцією географічної науки та динамічною парадигмою в географії, змінювалась дефініція “політична географія”. Так, С. Рудницький у 1923р. у праці “Українська справа зі становища політичної географії” визначив політичну географію як науку, “що займається дослідженням і взаєминами поміж державним життям людства та землею”.

Аналізуючи теоретичні основи сучасної української суспільної географії М.Д. Пістун дає наступне тлумачення дефініції: “політична географія вивчає просторову організацію політичного життя суспільства і територіальні поєднання політичних сил (систему) політичних, адміністративних кордонів, меж виборчих округів, центри політичного керування і зв’язки між ними).

Притримуючись марксисткою гіперболізації економічних відносин подає своє визначення А.П. Голіков, що визначає політичну географію як гілку економічної та соціальної географії, що вивчає просторову організацію політичного життя суспільства і територіальне поєднання політичних сил у їхній зумовленості специфічними поєднаннями різноманітних соціально-політичних факторів.

Американські вчені визначають політичну географію як вивчення взаємодії географічного простору і політичного режиму.

Визначальну роль у визначенні політичної географії М.С. Дністрянський відводить державі, як основній політичній одиниці. Політична географія – це географічна наука про просторову організацію держав і міждержавних об’єднань, розміщення і взаємовідношення політичних сил, територіальні форми політичних процесів і явищ.

–

2 –

Як і кожній науці, політичній географії притаманні власні об’єкт та предмет досліджень. Щоправда, тут є свої відмінності у поглядах різних вчених.

В середині ХХ ст. американський вчений Р. Хартшон визначив предметом політичної географії “вивчення просторових подібностей та відмінностей між явищами політичного характеру як органічної частини загального комплексу просторових поєднань і відмінностей, яке потребує вивчення їх взаємозв’язків з іншими просторовими особливостями: фізико-географічними, біологічними, культурними”.

До цього ще слід додати, що предметом політичної географії є також питання динаміки територіальної організації політичної сфери.

Стосовно об’єкту політичної географії, то загалом М.Д. Пістун вдало відмічає, що ним є система політичних відношень у світі, окремих країнах, регіонах, місцевостях. Тобто, об’єктом є держави і міждержавні організації, політичні сили, процеси і явища.

До політичних об’єктів відносяться не лише конкретні державні і громадські інституції (державні структури, органи місцевого самоврядування, громадського-поличні організації і рухи), а й деякі абстрактні поняття (державна територія, політико-адміністративний устрій), а також інші суспільні об’єкти, що прямо чи опосередковано стосуються політичних відносин (нація, релігія тощо). Політичні об’єкти відрізняються структурою і різним ступенем складності, функціональним призначенням та набором властивостей. Географічне функціонування і розвиток політико-географічних об’єктів здійснюється через територіально-політичні процеси, типу формування ядер та периферії суспільного життя, процеси територіально-політичної консолідації чи навпаки – регіонального відчуження.

О.І. Шаблій узагальнив ці твердження, визначивши фундаментальним об’єктом політичної географії політичну сферу суспільства.

Основною складовою всіх згаданих тверджень виступає термін “політика”, що з грецької перекладається як “державна справа” або “державна діяльність”. Таким чином можна говорити про системний характер політичної діяльності, що здійснюється у певному середовищі. Сюди слід включити політичну культуру населення, держави чи регіону, політичну свідомість, політичні традиції і цінності, наявність чи відсутність розвинених політичних інститутів (багатопартійність) тощо. Ця діяльність не може здійснюватись без політичної інфраструктури, тобто системи закладів і засобів реалізації політики, якими є держава, в т.ч. “силові” органи влади, засоби масової інформації і політичного впливу на політичну поведінку і мислення населення. Політика включає і механізм її розвитку та функціонування.

Предметом політичної географії можна визначити геопросторову (територіальну) організацію політичної сфери суспільства.

Про актуальність політичної географії України сьогодні говорити не варто багато. В час, коли Україна активно шукає, бореться за свою нішу в геополітичному просторі, це ніби само собою розуміється.

До актуальних проблем політичної географії належать:

1) Порівняльний аналіз особливостей функціонування і формування країн різних регіонів.

2) Політико-географічне положення країни, ї районів і центрів, включно з характером сусідства, проблемою виходу до моря і використанням міжнародних транспортних шляхів.

3) Класифікація міжнародних кордонів, особливо за сукупністю ознак (конфігурація, походження, історія, функції.

4) Вплив кордонів на господарську і політичну сферу прикордонних особливостей.

5) Динаміка і політична роль політико-адміністративних територіальних систем, тобто ієрархічно організованої сукупності одиниць політико- і адміністративно-територіального поділу.

6) Взаємозв’язок етнічних відносин і конфліктів політичної географії.

7) Динаміка прямих і зворотних зв’язків між політичною, соціально-економічною і фізичною географією. –

3 –

Якщо для інших наук можна досить чітко і однозначно вказати ту парадигму, що визначає її розвиток, то для політичної географії характерний свій підхід. Політико-географічні