Концепція Сам. Ґантінґтона викладена автором у книзі “Зіткнення цивілізацій: новий образ світового устрою” (1996). Головні постулати цієї концепції. Людство вступило в нову фазу свого розвитку і самоусвідомлення, де головним є не західні цінності (громадянське суспільство, лібералізм, масова культура), а консерватизм, націоналізм. На противагу західній цивілізації з невпинною тенденцією до глобалізації, формуються дві потужні цивілізаційні системи: азіатська і мусульманська. Сам. Ґантінґтон не зараховує велику частину Євразії ні до одної з систем (сюди входить і Україна), називаючи її візантійською, де визначальними є два чинники: релігійний і етноментальний. В цьому контексті Україна опинилась на стику вже трьох цивілізацій: Західної, Мусульманської, Візантійської.

Французький політолог Ален Безансон у книзі “Кордони Європи на сході і російське питання” вважає, що Україна знаходиться на такав. “візантійській дузі”, в епіцентрі протистояння цивілізацій Заходу та православного Сходу. Тому Україна має виробити геостратегію свого межового положення. Головні принципи української геостратегії в цьому плані можна сформулювати так.

Концепція Зб. Бжезинського викладена у його книзі “Велика шахівниця: головні цілі американської політики”, вводячи шахові терміни, він розглядає Євразійський континент як головне поле дій. Ним виділено п’ять геостратегічних гравців – країн, що мають спроможність і національну волю застосувати силу чи вплив поза своїми кордонами: Франція, Німеччина, Росія, Китай, Індія і змінити існуючий стан справ. Також виділяється п’ять геостратегічних осей – країн, що важливі своїм розташуванням (Україна, Азербайджан, Пд.. Корея, Туреччина, Індія).ключовим моментом тут є недопустимість входження України в коло геополітичних інтересів Росії.

Концепція Ол. Дугіна викладена в “Основах геополітики. Геополітичне майбутнє Росії” (1997). Її головні положення:

1) Росія є і залишатиметься імперією, інтереси якої є протилежними інтересам держав Атлантики.

2) Основна стратегічна мета Росії – це утвердження свого впливу на всьому Євразійському континенті.

3) Ієрархічна побудова імперії: геостратегічні центри, що підпорядковуються Москві, – це Німеччина та Японія.

4) Для підриву кожної з країн необхідно їх розчленувати.

Звернемось до ще одного близького до геополітичних концепцій поняття, – геополітична доктрина.

Доктрина – це політичне, наукове, філософське, воєнне чи інше вчення. Геополітична доктрина – вчення та система пануючих поглядів і керівних принципів щодо місця держави у її політико-географічному положенні стосовно найближчого і віддаленого оточення і навіть у глобальному масштабі.

У геополітичних доктринах надзвичайно важливими є питання про зовнішньополітичні пріоритети та орієнтації, що їх дотримуються у своїй політиці різні політичні та наукові сили. Можна спробувати узагальнити основні з них:

Промосковська – доктрина, яка відносно Російської імперії, чи відносно Радянської Росії, була проімперською і вірнопідданською. У кращому випадку вона передбачала автономію чи федеративну частину. Та навіть М. Грушевський до IV універсалу Центральної Ради не наполягав на самостійності і тільки згодом змінив свою думку. Особливо р’яно її підтримували українські керівники (про трансформацію поглядів детальніше поговоримо пізніше.

Західна – у своїй орієнтації спирається на західноєвропейські держави, але так як не було чіткого єдиного західного центру притягання. Ще Данило Галицький (ХІІІ ст.) орієнтувався на західні католицькі країни, зокрема РИМ, щоб з їх допомогою зупинити татаро-монгольську експансію на християнський світ. Але успіху ця орієнтація не принесла..

Найвлучніше цю доктрину висловив Дм. Донців: “Геть від Москви!”, а Мик. Хвильовий – “Психологічна орієнтація на Європу”.

Панславізм – за цією доктриною слов’янські держави мають бути об’єднані під началом Росії, але з столицею в Константинополі. Цю ідею висловив Данилевський у своїй “книзі “Росія та Європа” (1888). Безумовно, що за роки ця доктрина дещо трансформувалась, і тому сьогодні активно пропагується ідея “федерації слов’янських народів” – росіян, українців, білорусів. В останні роки цю ідею активно підтримували Мих. Горбачов, Ол. Солженіцин, Д. Лихачов. В Україні сьогодні цю ідею активно пропагує політичне об’єднання “зУБР!”, з д. Чародєєвим на чолі.

Євразійська – основну роль у відповідності з своїм геополітичним положенням відіграє Росія, а це передбачає модель “периферія –центр”. Тому “центр” – Росія, у сумі з Китаєм, країнами мусульманського простору та країнами пострадянського простору, має протистояти “атлантичного трикутника” – США, Канада. Великобританія. Підґрунтя для цієї доктрини підготували в 20-х рр. ХХ ст. М. Шахматов, В. Ільїн, Н. Трубецький.

В цій доктрині Україна має відштовхуватись, а правильніше – враховувати своє геостратегічне положення і налагоджувати зв’язок по осі Берлін – Будапешт – Відень – Київ – Стамбул – Токіо.

Правозахисна – доктрина, що використовує принцип захисту прав людини в різних країнах. Вона симетрично відображає американську політику неоглобалізму і захисту прав людини.

Ця доктрина допускає втручання Росії у внутрішні справи суверенних держав. Її в різні роки активно підтримували Антон Денікін, Федір Тютчев, Юр. Лужков, В. Жириновський.

Польські геополітичні доктрини в значній мірі також зачіпають інтереси України. Вона мала своє відображення в трьох таких її складових:

1) Імперіалізм – “від моря до моря” та “вогнем мечем” М. Кромер говорив про значну частину Правобережної України як про польську територію.

2) Католицизм у тій формі, що його насаджували поляки, був буфером для зупинки ісламу, мусульманства.

3) Оригінальний расизм не заперечував вищість польської нації (“пан і холоп”).

Щодо сучасної геополітичної концепції України то вона базується на ст.. 18 Конституції України, за якою “Зовнішньоекономічна діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства та загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права”.

–

5 –

Політико-географічне мислення в Україні (в широкому розумінні цього поняття)