Як відомо, коренева система баклажанів погано засвоює магній, тому доцільно раз на тиждень проводити позакореневе підживлення цим елементом (10-15 мг/рослину). Не можна також запізнюватись із збиранням плодів, оскільки при формуванні насіння рослини витрачають велику кількість магнію. Оскільки він входить до складу хлорофілу, то при запізненні із збором врожаю плодів ріст рослин зупиняється. При вирощуванні баклажана на різних субстратах переважним за виносом елементом є калій: його винос більше ніж азоту в 3 рази, а від фосфору — в 2-5 разів. Високі врожаї демонструють районовані на Україні гібриди Адона та Фабіна.

5. Технологія вирощування перцю

Стебло перцю прямостояче (штамбове), в основі здерев'яніле, у молодих рослин 4-5-гранне, у дорослих округле, до вершка ребристе, несправжнього дихотомічного характеру гілкування. Кожний пагін закінчується утворенням квіток та 1-2 плодів. За формою кущ буває штамбовим (гілкування стебла починається на висоті понад 20 см), напівштамбовим (10-20 см), кущовим (до 10 см). Листки крупні, темно-зелені, яйцевидні. Опушеність відсутня, що зумовлює меншу стійкість перцю до високих температур порівняно з помідором і баклажаном. Кількість пелюсток 5-8. Біля основи квітконіжки розвиваються ще дві бруньки, але вони часто відмирають, сягаючи 5 мм в діаметрі (перша фаза розвитку квітки). Загальна кількість квіток на рослині — 30-80 і більше.

Цвітіння розпочинається на 80-90 день після появи сходів (в залежності від сорту). Йому сприяють висока температура і достатня кількість вологи. При 20...25°С насіння перцю проростає на 7-10, а при 15...17°С — на 20-22 день. При плюс 1°С і нижче хід фізіологічних процесів у рослині сповільнюється. Оптимальною температурою для цієї рослини є плюс 22...29°С. За середньодобових значень 30-35°С спостерігається пригнічення культури та посилюється враження рослин вілтом. За умови поєднання зазначеного процесу з вологістю повітря менш як 45-47% відмічається значне осипання пуп’янків, квіток, що різко знижує продуктивність рослин.

Перець вимогливий до вологи. Оптимальне значення її для ґрунту — 70-75% НВ, повітря — 80-85%. Нестача вологи веде до зменшення кількості репродуктивних органів, плоди що утворюються, дрібні, деформовані. Негативно реагує перець і на перезволоження — рослини захворюють на в’янення. Найбільша потреба в азоті відмічається через 40-45 днів після сівби або висаджування розсади. Співвідношення нітратної форми до амонійної 7:3 відповідно за будь-якої фази сприяє росту і розвитку перцю. При цьому ознаки нестачі азоту і калію чіткіше виявляються за тривалої вологої холодної погоди, а калію — за посушливої та жаркої.

Після висаджування розсади слід зважити, що перець дуже реагує на об’єм субстрату, в якому розміщується коріння. Особливо ретельно слід підходити до цього питання при вирощуванні перцю на плитках з мінеральної вати та розміщенні у піддонах. Оптимальним є об’єм 6-7 л на одну рослину, тому найкращі результати дають плитки 20-30?7,5 см. Кожну рослину підв’язують шпагатом до шпалери, систематично обкручуючи протягом вегетації. В поживних розчинах особливо важливим є оптимальне співвідношення калію до кальцію (відповідно 2-3:1). При його порушенні починається розвиток верхівкової гнилі, що посилюється в умовах інтенсивної сонячної радіації і високих температур. Доцільно використовувати гібриди Бендіго, Спірит, Ситія, Едісон, Фієста, Ред Барон, Полька, Галаксі та Ігл.

6. Вирощування розсади для відкритого ґрунту

Розсаду ранньостиглих і частково середньостиглих сортів і гібридів капусти білоголової та цвітної, помідора, баклажана, перцю, огірка, кабачка, селери вирощують у парниках, весняних плівкових теплицях, а капусти пізньостиглої — у розсадниках відкритого ґрунту.

Вирощування розсади у закритому ґрунті.

Вирощування розсади у плівкових теплицях у 1,5-2,0 рази дешевше, ніж у парниках. Вона більш вирівняна за висотою і масою, менш водяниста і краще приймається після висаджування. Дуже великий вплив на якість розсади має мікроклімат, який значно залежить від культури.

Поживна ґрунтосуміш для вирощування розсади та приготування горщечків або кубиків повинна відповідати таким вимогам: містити достатню кількість поживних речовин, мати добру повітропроникність, вбирну здатність, водостійку структуру, а також не містить збудників хвороб і шкідників. Її готують завчасно з розрахунку 0,25 м3/м2. Промерзання взимку позитивно впливає на очищення суміші від збудників хвороб, шкідників та насіння бур’янів.

Основними компонентами ґрунтосуміші для виготовлення торфо-перегнійних горщечків є торф (краще компостований), перегній і дернова земля у співвідношенні 70:20:10%. При відсутності торфу суміш виготовляють з 75-80% перегною і 25-20% дернової землі або 60-70% перегною і 40-30% городньої землі.

Ґрунтосуміш для насипних місткостей (горщечків, касет) готують залежно від культури. Для вирощування розсади капусти, помідора, перцю, баклажана, селери — з 1 частини дернової землі, 2 — перегною і 1 — піску, огірка, кабачка — з дернової землі та перегною у співвідношенні 1:1. До ґрунтосуміші додають відповідну кількість мінеральних добрив (табл. 5.16).

5.16. Норма мінеральних добрив для ґрунтосуміші залежно від культури, кг/т

Сівба насіння і вирощування сіянців.

На 1 га площі розсадних культур заготовляють насіння в такій кількості, кг/га: капусти — 0,5-0,7, помідора — 0,4-0,5, перцю — 0,8-1,0, баклажана — 0,7-0,8, огірка і патисона — 1,3-1,5, цибулі — 1,5-2,0 і селери — 0,3-0,4. Перед сівбою насіння калібрують і протруюють, а огірка й кабачка ще й пророщують. Оптимальні строки сівби насіння для одержання високоякісної розсади такі: ранньої капусти — 25.01-15.02, цвітної та броколі — 25.01-1.03, помідора — 1-20.03, перцю і баклажана