Овочеві культури родини пасльонових

До овочевих культур родини пасльонових належать: помідор, перець солодкий і гіркий та баклажан. Вирощують їх розсадним і безрозсадним способами. Строки висаджування розсади та сівби насіння при безвисадковому вирощуванні й густоту рослин наведені в таблиці 5.13.

5.13. Способи і строки вирощування культур родини пасльонових

Горщечкову розсаду висаджують без поливу, а безгорщечкову — з поливом із розрахунку 0,5-1 л води на рослину. Розсаду краще висаджувати у вечірні години. При машинному висаджуванні рослини зразу поливають. Як тільки ґрунт протряхне, розпушують міжряддя.

Для боротьби з бур’янами використовують такі гербіциди, як набу, поаст, тарга, трефлан, трифлурекс. Щоб запобігти пошкодженню рослин заморозками, посіви мульчують поліетиленовою плівкою, застосовують димлення, дощування. Впродовж вегетації плантації 2-3 рази поливають, 3-5 разів розпушують міжряддя і проводять боротьбу з бур’янами. За безрозсадного способу вирощування рослини проріджують у фазі 4-6 листків. Видалені використовують як розсаду.

Плоди збирають у бланшевій, бурій та червоній (жовтій) стиглості вибірково, через кожні 2-4 дні. Для машинного збирання використовують широкозахватні платформи або комбайни СКТ-2А. Комбайном починають збирати плоди, коли 70-80% їх набудуть червоної стиглості.

Технологія вирощування перцю солодкого й гіркого та баклажана така ж сама, як і помідора. Особливістю перцю солодкого є те, що просторова ізоляція при вирощуванні між його плантацією і перцем гірким на відкритій місцевості повинна становити не менше 2000, а на закритій — 1000 м. Плоди перцю солодкого збирають у технічній стиглості (зелені) та біологічній (червоні, жовті), а гіркого — в біологічній (червоні).

Особливістю вирощування баклажана є те, що у період цвітіння потрібно підтримувати підвищену відносну вологість повітря (щоб не осипалися квітки). Плоди збирають, коли вони набудуть лише технічної стиглості (недозрілими). При збиранні потрібно користуватися секаторами.

Овочеві культури родини гарбузових

До овочевих культур родини гарбузових належать: огірок, кабачок, патисон, гарбуз, кавун і диня. Огірок, кабачок, патисон та гарбуз відносять до теплолюбних, а кавун і диню — до жаростійких. Строки висаджування розсади і сівби насіння у відкритому ґрунті та густоти рослин наведено в таблиці 5.14.

5.14. Способи і строки вирощування рослин родини гарбузових

Для короткоогудинних сортів і гібридів забезпечують більшу, а для довгоогудинних — меншу густоту рослин на одиниці площі. Розсаду огірка, кабачка та дині висаджують у відкритий ґрунт у 20-30-денному віці. Висівати насіння починають при нагріванні верхнього шару ґрунту (на глибину сівби) до 12-16°С. При рядковій сівбі рослини у фазі 2-3 справжніх листків проріджують. У разі потреби ведуть боротьбу із заморозками.

На полях, засмічених бур’янами, використовують такі гербіциди: гліфоген, набу, поаст, раундап. До утворення огудини 2-3 рази розпушують міжряддя. Подальший догляд за рослинами полягає у підтримуванні посівів у чистому від бур’янів стані та боротьбі з хворобами і шкідниками. Для одержання високого врожаю залежно від погодних умов площі з огірками, кабачками і патисонами поливають 5-7 разів, дині — 3-4, а кавуни — 1-2 рази. При більш частих поливах знижується вміст сухої речовини і цукру у баштанних культур та погіршуються смакові якості плодів. На початку цвітіння на площу потрібно вивозити вулики з розрахунку 2-3 бджолосім’ї на гектар, це сприяє підвищенню врожайності на 20-25%.

Урожай плодів огірка збирають через 1-2 дні, кабачка і патисона — 2 рази на тиждень, дині ранньостиглих сортів — за 2-3 заходи, а гарбуза і кавуна — суцільно.

Овочеві культури групи столових коренеплодів

До столових коренеплодів відносяться овочеві культури, які утворюють соковиті потовщені корені та нагромаджують у них поживні речовини. До них належать: морква столова, петрушка, селера, пастернак, буряк столовий, редиска та редька. Більшість з них відноситься до дворічних культур, а редька літня та редиска — до однорічних.

Морква столова.

Моркву висівають після рослин, під які вносили органічні добрива. Перед сівбою добре вирівнюють ґрунт. Насіння висівають під зиму (для пучкової продукції), рано навесні і в травні (для тривалого зберігання коренеплодів). Способи сівби: широкорядний (45 см), стрічковий (50+20 см) і широкосмуговий (45, 60, 70 см і ширина смуги 5-6 см, 8-10 і 10-12 см). Удобрення N60Р90К90, на торфових ґрунтах — N30Р120-160К180-240. Перед сівбою насіння протруюють. Норма його висіву залежить від способу сівби. Сходи моркви з’являються через 8-25 днів і більше, залежно від температури і вологості ґрунту. У боротьбі з бур’янами використовують такі гербіциди: гезагард, набу, поаст, тарга, стомп.

Догляд за рослинами полягає у проріджуванні рослин у рядках на відстані 2-4 см, залишаючи густоту 740-1500 тис.шт./га, залежно від щільності ґрунту та способу сівби. У південній частині Лісостепу посіви 2-3 рази поливають. До змикання рядків міжряддя 4-5 разів розпушують.

На пучкову продукцію моркву виривають, коли коренеплоди досягнуть розміру в діаметрі 1,5 см. Їх миють, в’яжуть у пучки. Восени моркву збирають, коли коренеплоди досягнуть товарного розміру. Одразу після збирання гичку обрізують і використовують за призначенням .

Петрушка.Насіння висівають під зиму або рано навесні. Ширина міжрядь становить 45 см. Попередники і агротехніка такі самі, як для моркви столової. Особливістю вирощування петрушки є те, що рослини у фазі 2-3 справжніх листків проріджують на відстані 4-6 см. У період збирання врожаю від коренеплодів відрізують гичку та видаляють з неї усі пожовклі, відмираючі та уражені шкідниками і хворобами листки, а зелені в’яжуть у пучки та використовують за призначенням. Після обрізування гички коренеплоди сортують на товарні, дрібні та механічно пошкоджені. В останніх гичку обрізують на 1-1,5 см вище головки (центральної бруньки), закладають на зберігання і використовують для вигонки зелені.