Парадинамічна смуга алювіальних дернових і лучних вторинно- сильноглейових ґрунтів тривалозатоплюваних територій оточує мілководні зони й займає вищі абсолютні відмітки. Тривале періодичне затоплення цих ґрунтів призвело до інтенсивного їх оглеєння, нагромадження загальних та обмінних сполук кальцію, зміни мінералогічного складу, заліза й органічної речовини, утворення оторфованої потужної дернини (табл. 4.26-4.28). Тип водного режиму даних ґрунтів — гідроморфно-застійний періодично промивний із чергуванням у часі різковідновних і окисно-відновних процесів. Вміст важких металів у них не перевищує граничнодопустимих концентрацій. Ґрунти в разі нетривалого весняного затоплення придатні для сінокосіння та пасовищ.

4.26. Мінералогічний склад ґрунтів Вільшанського масиву

Умовні позначення: ММ ? монтморилоніт; СМ-СЛ ? змішанолисткові; Хл ? хлорид; Г.С. ? гідрослюда; К ? каолініт.

Ця парадинамічна смуга підтоплених і тривалозатоплюваних ґрунтів у геоструктурному відношенні прилягає до осушеного масиву, від якого їх відокремлюють польдерна дамба та придамбовий осушувальний канал. Ґрунтовий покрив осушеного (польдерного) масиву представлений переважно алювіальними лучними сильноглейовими з різним рівнем осолодіння кислими ґрунтами. Ці ґрунти за водно-фізичними, фізико-хімічними й агрохімічними показниками, мінералогічним складом та рівнем родючості істотно відрізняються від субаквальних та незатоплюваних ґрунтів (3–5). Так, у морфологічному відношенні верхня частина ґрунтового профілю має інтенсивно вохристий колір, що свідчить як про нагромадження тут аморфних сполук заліза, так і про панування окислювальних процесів. Крім того, в ґрунтах чітко виділяється біляста присипка S1O2. Останнє у поєднанні з чіткою диференціацією ґрунтової товщі за рівнем рН на дві частини: верхню — дуже кислу і нижню — слаболужну — дає можливість стверджувати про розвиток у цих ґрунтах процесів опідзолення та осолодіння. Тобто під впливом тривалого інтенсивного осушення в алювіальних лучних вторинно-сильноглейових ґрунтах розвинулись процеси деструкції органо-мінеральної частини і виносу біофільних елементів у нижні горизонти. Тому особливої уваги заслуговують фізико-хімічні й окислювально-відновні процеси та агрохімічні показники ґрунтів.

4.27. Хімічний склад ґрунтів Вільшанського масиву за макроелементами, %

Так, несподівано висока обмінна і гідролітична кислотність, наявність підвищеного рівня обмінних (за Соколовим) та рухомих (за Крупським) сполук алюмінію, дуже низькі вміст і активність іонів кальцію є діагностичними ознаками осушених ґрунтів мілководних зон. Крім того, низька забезпеченість поживними речовинами (особливо рухомими сполуками азоту та фосфору), невисокий вміст гумусу в поєднанні з несприятливими для розвитку сільськогосподарських культур водно-фізичними показниками (висока щільність, низька водопроникність) змушують віднести ці ґрунти до категорії найменш продуктивних.

4.28. Водно-фізичні властивості ґрунтів Вільшанського масиву Кременчуцького водосховища

Наявність згаданих негативних явищ можна пояснити переважно кардинальними змінами водного та окисно-відновного режимів у разі інтенсивного осушення: гідроморфно-застійно-різковідновний режим субаквальної фази змінюється на промивний різкоконтрастний окисно-відновний. При цьому відбуваються декальцинація, алюмінізація вбирного комплексу і зростання озалізненості та окислюваності ґрунту. Продуктивність лучних трав сягає лише кілька центнерів зеленої маси.

Алювіальні лучні та чорноземно-лучні суглинкові ґрунти надзаплавних терас річок Вільшанки, Росі та Дніпра найменше постраждали від впливу Кременчуцького водосховища. Тільки морфологічні ознаки оглеєння в нижній частині ґрунтового профілю свідчать про певне посилення гідроморфізму, викликаного підпором підгрунтових вод водами водосховища.

Алювіальні лучні та чорноземно-лучні ґрунти парадинамічних смуг мають сприятливі агрофізичні параметри для росту і розвитку сільськогосподарських культур. На фоні оптимальних окислювально-відновних параметрів та водно-повітряного режиму це дає змогу віднести їх до найбільш родючих ґрунтів ландшафтів лісостепової зони (табл. 4.29–4.33). Враховуючи вищевикладене, система освоєння та підвищення родючості й біопродуктивності осушених земель повинна бути спрямована на стабілізацію водно-повітряного та окислювально-відновного режимів; усунення надмірної обмінної й гідролітичної кислотності, інактивацію обмінного алюмінію і закисних сполук, підвищення активності іонів кальцію, вмісту гумусу та поживних елементів.

4.29. Вміст мікроелементів і важких металів у ґрунтах гідроморфних ландшафтів Лісостепу залежно від тривалості й характеру сільськогосподарського використання (0–20 см)

Проведення стаціонарних польових і мікропольових дослідів показало, що стабілізація параметрів водно-повітряного режиму досягається подвійним водорегулюванням та стабілізацією рівнів підгрунтових вод на глибині 1–1,2 м протягом вегетаційного періоду. При цьому виключається можливість як періодичного затоплення, так і тривалого переосушення (зі спадом рівня підгрунтових вод нижче 2–2,5 м). Потрібно налагодити систематичний контроль за роботою польдерної системи та рівнями підгрунтових вод на осушеному масиві.

4.30. Агрохімічна характеристика гідроморфних ґрунтів, що знаходяться у зоні впливу Кременчуцького водосховища

Проведені дослідження на різних агротехнічних фонах показали, що поліпшення водно-повітряного режиму ґрунтів осушених мілководь і руйнування ущільнених озалізнених прошарків забезпечується глибокою оранкою на 30–32 см та щілюванням ґрунту на глибину 60 см. У періоди з надлишковим зволоженням і підтопленням орного шару (неспрацюванням роботи польдерної системи) вжиті заходи сприяють зниженню вологи на 4–5%, зростанню ОВП на 40–60 мг та зниженню вмісту відновних сполук заліза на 35–50 мг на 100 г ґрунту у верхньому його шарі. Навпаки, в посушливі періоди в результаті названих агромеліоративних заходів спостерігалися вищі показники вмісту вологи та нижчі — окисно-відновного потенціалу.

4.31. Групи сполук заліза в ґрунтах гідроморфних ландшафтів лівобережного Лісостепу (осушені мілководдя Кременчуцького водосховища)

Кислотно-лужні параметри осушених ґрунтів під впливом агротехнічних заходів не поліпшуються, що потребує використання хімічної меліорації, органічних і мінеральних добрив. Так, під дією кальцієвмісних речовин суттєво змінюються фізико-хімічні показникі: рН ґрунтового розчину підвищується від 4,8 до 6,2, обмінна й гідролітична кислотність знижуються відповідно від 0,56 до 0,13 і від 7,6 до 4, зменшується вміст рухомих сполук алюмінію від 42 до 23 мг на 100 г ґрунту, зростає вміст обмінних форм кальцію від 9,1 до 12 мг*екв на 100 г ґрунту та підвищується активність його іонів від 2,2 до 5,2 мг*екв/л.

4.32. Фізико-хімічні та агрохімічні показники ґрунтів