У таблиці 12.7 наведені рекомендовані дози внесення вапна і добрив під деякі основні види рослин на типових забруднених радіонуклідами ґрунтових відмінностях Полісся і Лісостепу. При дотриманні їх вдається знизити кількість радіонуклідів в урожаї в 3–5 разів, а в деяких випадках на ґрунтах легкого механічного складу—навіть у 8–10 разів.

Але на ґрунтах, багатих на поживні речовини, з нейтральною реакцією ґрунтового розчину, які містять велику кількість гумусу і відзначаються важким гранулометричним складом (чорноземи, темно–сірі лісові), з цілком зрозумілиз причин використання меліорантів та всіх видів добрив з метою зменшення надходження радіонуклідів у рослини, як правило, менш ефективне, ніж на малородючих ґрунтах. На щастя, на таких ґрунтах вони становлять значно меншу небезпеку, ніж на малородючих.

Зміна складу рослин у сівозміні. Різні види рослин з неоднаковою інтенсивністю поглинають і накопичують у своїх органах окремі радіонукліди. Тому при плануванні заходів по зменшенню їх надходження в сільськогосподарські культури слід звертати особливу увагу на добір у сівозміні як видового складу рослин, так і сортового.

Кальцієфільні рослини, у першу чергу бобові, а саме люпин, люцерна, конюшина, вика, горох, квасоля, формуючи свої органи, разом з кальцієм

12.7. Рекомендовані дози внесення вапна та добрив під основні сільськогосподарські культури на забруднених радіонуклідами ґрунтах

Примітка.* вапно і органічні добрива—т/га, мінеральні добрива—кг/га діючої речовини

накопичують, так би мовити “помилково” і його хімічні аналоги—в першу чергу елементи другої групи періодичної системи елементів, в тому числі стронцій, включаючи і 90Sr. Інші види рослин, наприклад злаки, поглинають кальцій у порівняно невеликих кількостях. Значно менше вони нагромаджують і 90Sr. Аналогічно калієфільні рослини, такі як той же люпин, кукурудза, картопля, буряки, гречка та багато інших разом з калієм у великих кількостях накопичують його хімічні аналоги з першої групи періодичної системи, у тому числі і цезій з його радіоактивними ізотопами 134Сs і 137Сs. Саме тому накопичення радіонуклідів різними видами рослин при вирощуванні в однакових умовах може відрізнятись у десятки разів. Треба підкреслити, що вегетативні органи більшості видів рослин, як правило, нагромаджують 90Sr і 137Сs у багато разів більше, ніж плоди. Більшою мірою це відноситься до 90Sr. Плоди деяких рослин, зокрема зернових, разом з великою кількістю калію можуть накопичувати і багато 137Сs. Найбільш характерний приклад—гречка.

Міжвидові відмінності сільськогосподарських рослин у накопиченні цих радіонуклідів сягають багатьох десятків разів. Так, різниця у накопиченні 137Сs у зерні гречки і кукурудзи досягає 60 разів, у продуктивних органах овочевих рослин? разів. Кількість 90Sr в сіні бобових трав в 2–10 разів вища, ніж в злакових. На луках, де радіонукліди переважно зосереджуються у верхньому шарі ґрунту, максимальна кількість 90Sr відзначається у бобових травах, а з різнотрав’я—у жовтцю їдкому, який, до речі, як і взагалі рослини родини жовтневих, є відомим кальцієфілом. Злакові трави нагромаджують 90Sr у декілька разів менше, ніж всі інші види лугової рослинності, але й серед них спостерігаються суттєві відмінності у його вмісті. Так, щільнокущові злаки, такі як костриця овеча і тонконіг польовий, акумулюють в 1,5–3 рази більше 90Sr, ніж кореневищні злаки—пирій повзучий і стоколос безостий.

В порядку зменшення вмісту 137Сs у продовольчих частинах окремі види рослин розміщуються у такій послідовності: зернові та зернобобові—гречка—соя—боби—квасоля—горох—овес—жито—пшениця—ячмінь—просо—тритікале—кукурудза; кормові (зелена маса)—люпин жовтий—капуста кормова—вика—соняшник—конюшина—тимофіївка—костриця безоста—кукурудза; деякі технічні—редька олійна—ріпак—буряки цукрові—соняшник—льон.

З овочевих культур, які складають значну частку в раціоні людини, мабуть найбільше усього накопичують 90Sr коренеплоди і бульбоплоди (рис. 12.3,б). За їхньою відносною часткою в раціоні перше місце займають картопля і буряки столові. Суттєва частка належить моркві й капусті. У відносно великих кількостях ці овочеві культури накопичують також 137Сs, утворюючи в порядку зменшення кількості цього радіонукліду такий ряд: капуста—буряк столовий–салат—морква—картопля—огірок—гарбуз—помідор (рис. 12.3, а).

Згідно з рекомендаціями Інституту землеробства УААН, на забруднених радіонуклідами дерново–підзолистих піщаних ґрунтах слід застосовувати таку сівозміну: 1) озимі на зелений корм + післяукісна кукурудза на зелений корм, 2) озиме жито, 3) картопля, 4) овес; на дерново–підзолистих супіщаних ґрунтах—таку: 1) кукурудза на зелений корм та силос, 2) озиме жито, 3) картопля, 4) ячмінь з підсівом багаторічних трав (злаково–бобові сумішки), 5) багаторічні трави, 6) озима пшениця; на сірих лісових суглинистих ґрунтах та чорноземах обмежень щодо видового набору і чергування культур немає.

Велике значення у формуванні сівозмін на забруднених радіонуклідами угіддях можуть мати сортові особливості рослин. Так, окремі сорти гороху за здатністю накопичувати 90Sr відрізняються в 2,5 раза, а сорти ярої пшениці за здатністю нагромаджувати 137Сs—майже в 2 рази. Що ж стосується озимої пшениці, то різниця у накопиченні цього радіонукліду різними сортами досягає 5 разів. Є відомості щодо 3–кратних коливань у накопиченні 137Сs різними сортами кукурудзи, картоплі. Враховуючи такі істотні варіювання у властивості різних сортів сільськогосподарських рослин акумулювати окремі радіонукліди, можна вважати доцільним проведення селекційних робіт саме за цією ознакою. Кінцевою метою таких робіт повинно бути створення нових продуктивних сортів з низькою здатністю до нагромадження характерних для даного регіону радіонуклідів.

Коефіцієнт накопичення

Рис. 12.3. Відносні значення коефіцієнтів накопичення 137Cs (а) і 90Sr (б) продуктивними органами основних овочевих видів рослин

Штучні радіоактивні елементи плутоній, америцій і кюрій, розташовані у третій групі періодичної системи, не мають аналогів, які б відігравали визначну роль у житті рослин. Саме тому ці елементи, не будучи забезпеченими відповідними ферментами–трансферазами, дуже повільно пересуваються по рослині. Про це, зокрема, свідчить велика різниця між КН коренем і бадиллям, бадиллям і плодами, соломою і зерном. Проте, останнім часом