Дані про здатність тих чи інших видів рослин та їх сортів до накопичення певних радіонуклідів необхідно використовувати при організації рослинництва на забруднених територіях з метою одержання продукції з мінімальною їх кількістю. Для цього вносять відповідні корективи у сівозмінах шляхом заміни видів рослин з високими коефіцієнтами накопичення та переносу на такі, що мають менші їх значення. Іноді для того, щоб знизити або уникнути забруднення продукції, навіть міняють напрями окремих галузей рослинництва.

Зміна режиму зрошення. Важливу роль у міграції радіоактивних речовин і їх надходженні у рослини відіграє зрошення. За рахунок оптимізації умов вирощування рослин при зрошенні навіть чистою водою можуть бути створені сприятливі умови для надходження у них із забрудненого ґрунту радіонуклідів. Цілком зрозуміло, що при зрошенні забрудненою водою, особливо засобом дощування, коли радіонукліди можуть попадати безпосередньо на господарчоцінні органи, інтенсивність їх залучення у біологічні цикли зростає. Це, до речі, стало серйозною підставою для аналізу у 1986–1988 роках можливості використання вод Дніпровського каскаду для зрошення сільськогосподарських угідь Лісостепової та Степової зон України. На щастя, кількості 90Sr і 137Сs безпосередньо у водах Дніпра на теперішній час відносно низькі і не створюють небезпеки для зрошення. Проте простежується певна тенденція до підвищення накопичення цих радіонуклідів, і в особливості 90Sr, для культур, що вирощуються у зонах зрошуваного землеробства з використанням дніпровської води, зокрема багаторічних трав, бобових видів рослин, деяких овочевих культур.

Надходження радіонуклідів у рослини залежить від способу поливу. При дощуванні, яке застосовується в Україні більш як на 95 % поливних земель, радіонукліди поглинаються головним чином надземною частиною рослин при попаданні поливної води на листя, квіти, плоди, стебла. При поверхневому поливі поля по борознах, напуском по смугах, затоплюванням їх надходження відбувається через корені.

Таким чином, надходження радіонуклідів у надземну частину рослин, на якій у більшості видів сільськогосподарських культур формуються господарчоцінні органи, при зрошенні може відбуватися двома основними шляхами: довгим—зрошувальна вода–ґрунт–коренева система–надземні органи і коротким—вода–надземні органи. У випадку другого шляху міграції виключається поглинання радіоактивних речовин твердою фазою ґрунту, яка являє собою найважливіший бар’єр на шляху їх просування до рослини.

Залежно від того, де містяться радіонукліди—у ґрунті чи зрошувальній воді –, принципово відрізняється і роль зрошення у їх надходженні до рослин. Якщо радіоактивні речовини знаходяться у воді, то, природно, при дощуванні надходження їх в рослини буде максимальним. При поверхневому поливі водою з радіоактивними речовинами надходження радіонуклідів буде значно меншим, оскільки частину з них поглинає ґрунт. Кількість поглинених ґрунтом радіонуклідів збільшується при просуванні води по капілярах ґрунтових частинок. Не можна не враховувати й того, що значна частина радіонуклідів може затримуватися кореневою системою і поглинатися стінками провідних судин стебла.

При поливі незабрудненою радіоактивними речовинами водою навпаки слід віддати перевагу поливу дощуванням. Зокрема відзначена зворотна залежність між вмістом радіонуклідів в рослинах і кількістю атмосферних опадів, які випали після осідання радіоактивних частинок на посіви. Подібна залежність зумовлена тим, що змив радіоактивних опадів з надземних органів рослин знижує позакореневе надходження радіонуклідів в рослини. Аналогічна ситуація виникає і при поливі способом дощування чистою водою. При цьому і через тривалий час після припинення випадання радіоактивних речовин такий полив також виявляється доцільним, оскільки частина води буде надходити до рослин безпосередньо через надземні органи, обминаючи радіоактивний ґрунт. Крім того, вода буде змивати частинки ґрунту, що осідають на рослинах внаслідок вітрового підйому.

Поверхневий полив чистою водою сприяє глибокому промиванню ґрунту, переносу радіонуклідів із поверхневих горизонтів у більш глибокі до зони кореневого заселення, збільшенню рухомості радіонуклідів і надходженню їх у рослини. В тому випадку, коли радіоактивні речовини містяться і в ґрунті, і у зрошувальній воді, їх надходження в рослини, природно, збільшується, хоча простого підсумовування при цьому може і не спостерігатися.

При поливі дощуванням водою, яка містить радіоактивні речовини, норма поливу визначає час контакту надземної частини рослин зі зрошувальною водою і, відповідно, кількість радіонуклідів, що може потрапити на рослину. При поверхневому зрошуванні великі норми поливу будуть сприяти вимиванню радіоактивних речовин у більш глибокі горизонти ґрунту. В зв’язку з цим зменшення кількості поливів за рахунок збільшення норми поливу може призвести до зниження надходження 90Sr і 137Сs у рослини.

І дійсно, є дані, які свідчать про те, що за однакової зрошувальної норми, але при зменшенні числа поливів дощуванням у 2–3 рази накопичення радіонуклідів у рослинах зменшується у 1,5–4 рази.

Великий вплив на накопичення радіонуклідів в урожаї мають і строки поливу. При поливах дощуванням на пізніх етапах вегетаційного періоду рослини будуть містити більшу кількість радіонуклідів, тому що з розвитком рослин збільшується маса і сумарна площа надземних органів. У цей період радіонукліди можуть потрапляти безпосередньо на генеративні органи, що буде призводити до збільшення їх кількості у плодах. У більш дорослих рослин розвивається потужна коренева система, яка забезпечує більш інтенсивне поглинання радіонуклідів з ґрунту при поверхневому зрошенні. Крім того, наприкінці вегетаційного періоду під час формування урожаю у багатьох видів сільськогосподарських рослин активізується метаболізм, що супроводжується посиленням вбирної здатності кореневої системи. Внаслідок цього в цілому виявляється така закономірність: чим ближче до збирання урожаю здійснюється полив, незалежно від його способу, тим більш значним виявляється нагромадження радіонуклідів рослинами.

В зв’язку з