На відміну від однорідного та ізотропного поля опадів рівнинної території, де просторові коливання пояснюються випадковою мінливістю, поле опадів гірської території досить неоднорідне, оскільки його зміни у просторі визначаються орографією. Її вплив суттєво перевищує величину випадкової мінливості опадів, тому детермінований вклад елементів орографії на розподіл опадів набуває великої ваги. У більшості випадків сильні опади формуються під впливом орографії. В гірських умовах великої різноманітності і складності розподілу опадів помітна одна спільна для всіх гірських регіонів закономірність у змінах чинників, що формують поле опадів – висотна поясність їх проявів. В Українських Карпатах не виявлено закономірного зростання опадів з висотою від підніжжя гір до їх вершин (О.Токмаков, 1968, М.Кирилюк, 1989). Розподіл опадів залежить від форм рельєфу і положення експозиції схилів щодо руху атмосферних фронтів і вологонесучих потоків повітря. Спостерігається деяке зменшення опадів на схід і південний схід на одній і тій же висоті. Неоднакова величина цієї різниці пояснюється тим, що південно-західні і західні потоки повітря, рухаючись над південно-східною частиною Українських Карпат, доносять на підвітряні схили значно менше вологи, ніж її отримують навітряні (при вже згаданих умовах неминучих адіабатичних перетворень).

Опади в Карпатах та на Передкарпатті переважно спричиняються фронтами та циклонами, що рухаються по траєкторіях північніше Карпат. Ці баричні утворення зазнають над Карпатською гірською дугою орографічної деформації, що у більшості випадків призводить до значного посилення опадів, особливо при проходженні серії фронтів. При таких ситуаціях суттєво зростає імовірність виникнення паводків на ріках північно-східного макросхилу та у Передкарпатті. З рухом холодних (чи оклюдованих за типом холодних) фронтів із заходу чи південного заходу пов’язане випадання максимальної кількості атмосферної вологи на навітряних у цьому випадку південно-західному макросхилі та схилах такої ж експозиції окремих гірських груп найвищої частини Українських Карпат. Тоді паводкова загроза нависає над районами Закарпаття. При зустрічі вологих повітряних мас із цими схилами в умовах Українських Карпат створюються своєрідні умови, при яких найвищі східні частини схилів у верхів’ях Тиси не отримують максимальної кількості опадів з причин їх захищеності сусідніми боковими хребтами. Обтікання гірських схилів повітряними потоками, утворення на навітряній стороні значних полів від’ємних значень дивергенції вітру та висхідних рухів сприяють значному орографічному посиленню опадів на дещо нижчих, але більш відкритих ділянках – у верхній частині басейну Тересви, де випадає більше 1700 мм опадів на рік. У будь-якому випадку при проходженні південно-західних циклонів на південно-західному макросхилі Карпат опадів випадає значно більше чим на північно-східному, чим у Передкарпатті. В межах рівнинної території України такі кількості опадів і не фіксуються.

При західних потоках південно-західні схили також зрошуються атмосферною вологою набагато рясніше, чим схили північних експозицій. Таким чином, найбільшу кількість опадів в обох випадках отримують південно-західні схили Полонинського, Верховинського хребтів, Чорногори, Свидовця, Чивчин, Рахівського масиву: від 1200 мм опадів біля підніжжя до 1700 мм у середніх частинах схилів. У західному напрямку кількість опадів зменшується за рахунок зниження місцевості. Зменшення кількості опадів у східному напрямку пов’язане із захищеністю південно-західних схилів внутрішніх гірських груп амфітеатром гірських хребтів, відкритих для південно-західних потоків. Хоч у цьому напрямку висота гір і збільшується, однак кількість опадів на тих же висотах зменшується (1330 мм на рівні 1000 м у верхів’ях Чорної Тиси, наприклад).

Циркуляційні умови зумовлюють знаходження центру максимуму опадів у холодний період на південно-західному макросхилі, а влітку – на північно-східних схилах Скибових Карпат і в Пригорганському Передкарпатті. В теплий період року тут складаються надзвичайно сприятливі умови для орографічного посилення опадів. Це спостерігається при певних синоптичних умовах: при переміщенні циклону вздовж Карпат на північ, паралельно до хребтів; при русі холодного фронту з північного заходу на південний схід; при виході потужних циклонів з південного заходу через південну частину Карпат на Україну. При південно-східних потоках повітря (вздовж осі гірської системи) в Карпатах випадає найменша кількість опадів через зниження висоти гірських перешкод по шляху руху повітряних мас і низького вологовмісту повітря. Відносно більша кількість опадів спостерігається в цей час тільки на навітряних південно-східних схилах у басейнах Прута і Черемоша. Деяка кількість опадів випадає при так званих аномальних циклонах, фронти яких рухаються в бік Карпат зі сходу чи південного сходу.

Передкарпаття і північно-східні схили гір зазнають сильного впливу місцевого циклогенезу, зумовленого орографічними і особливими термічними умовами. Особливістю режиму опадів цієї території є те, що, на відміну від річних і сумарних опадів, максимальна добова кількість опадів протягом теплого періоду випадає у передгір’ях і зменшується з висотою за рахунок зменшення інтенсивності дощів у горах та збільшення їх тривалості. Найбільші максимуми добових опадів спостерігаються у Передкарпатті та в центральній частині північно-східних Карпат (з шаром опадів біля 150-200 мм). Переважаючі західні та північно-західні потоки повітря над територією в теплий період року сприяють більш інтенсивному розвитку злив над північно-східними схилами і Передкарпаттям, ніж над іншими районами Карпат. Крутизна схилів посилює гальмівну дію орографічної перешкоди, ефект впливу на вертикальні швидкості потоку та випадання опадів. Зливи спостерігаються по всій території, триваючи від 3 годин до 1-1,5 доби з перервами, з максимальною інтенсивністю 20-30 мм за годину. Такі дощі, з шаром опадів понад 100 мм, спричиняють