елемента першого рівня "рід ландшафту" компонента цього елемента "тип ландшафту" групи показників стану певної макросистеми ДТ за ландшафтною ознакою (або ландшафтної групи показників) сформована субобластями наявних на досліджуваних територіях родів ландшафту, значення субполів кожного з яких подані вербально ("лесова сильно розчленована закарстована височина на осадових відкладах із сірими лісовими грунтами" тощо) або символьно (кодом "15", відповідним зазначеній височині, і т.ін.). Таким же чином, наприклад, просторова субобласть загального субполя, вираженого за вербальною ознакою як "ділянки осушування", тобто компонент "функціонально-конструктивної" групи показників осушувально-зволожувальної системи (як ПТТУ, заданого "технічно"-детермінованим полем), може бути сформована субобластями гончарного дренажу, відкритої мережі, механічного водопідйому і т.ін. Зазначені приклади наведені саме для "складних випадків" задавання значень полів моделі (2) (при однокомпонентній та одноелементній "представленості" та "полігамності" компонентів і елементів, див. далі), позаяк територіальні утворення, значення полів яких є числовими характеристиками, практично не потребують особливих коментарів.
З іншого боку зрозуміло, що на мезорівні макросистема ДТ [див. модель (2)] у загальному випадку може бути формалізована системними сукупностями компонентів за групами показників її стану, а на мікрорівні – сукупностями елементів за компонентами груп показників з відповідним подаванням просторово-часової динаміки через детерміновані і випадкові субполя і їх системи належного рівня. Тобто, за такого підходу у щойно поданому прикладі компонент "ділянки осушування" був би вже "моногамним" і містив набір (сукупність) нижчих за ієрархією самостійних елементів: гончарного дренажу, відкритої мережі і т.ін.
За наявності ж розглянутої вище однокомпонентної у групах або одноелементної у компонентах груп "представленості" їх членів обов'язково зберігається "полігамність" складників кожного такого компонента або елемента у тому чи іншому вигляді. Так, наприклад, у монографії [1] при загальному дотриманні ієрархічно-параметричного ланцюжка "групи показників – компоненти груп – елементи компонентів" у гідрологічній групі показників макросистеми регіону, що досліджувався, був вирізнений лише один компонент – "тестові річкові басейни" (першопорядкові для районування річкові басейни або їх групи, конкретний набір яких з власними межами кожного басейну і сформував "полігамність" зазначеного компонента), а у складі компонента – єдиний елемент "інші річкові басейни" (певні групи басейнів наступного порядку, межі гідрографічної мережі яких маркували комплексний набір просторових субобластей елемента). У наведеному прикладі використана двомірна система задавання просторових областей полів і субполів гідрологічної групи показників за "гідрографічним" критерієм. А проте просторові області цієї групи можуть бути задані і більш тематично складно – як у двомірній, так і у тримірній системах через планове положення певних структурних частин річкової долини (у т.ч. спільно з геоморфологічною групою) або через використання характерних висотних позначок (горизонталей) тощо.
На етапі модельної параметризації використовуються також потрібні, алгоритмічно визначені конкретною специфікою районування, одно- і міжрівневі (макро-, мезо- і мікрорівні) побудови комбінацій (спільних параметричних систем і субсистем) "різногрупових" компонентів і елементів за відповідними групами показників стану досліджуваних територій і субполів таких комбінацій. Слід зазначити, що при формуванні параметричної структури гідроекологічного районування територій, на відміну від формалізації екосистем власне водних об'єктів (див. [4]), члени різних рівнів можуть бути диференційовані на "модельні", тобто ті, що модельно картографуються для завдань районування, і "умовно модельні", тобто ті, для яких таке картографування принципово можливе, але не є актуальним чи домислюється у неявно вираженій (посередній) формі, або ті, для яких картографування спеціально здійснюється лише як допоміжно-проміжне рішення. Тобто, наприклад, знову-таки для ландшафтної групи за спрямованістю районування у [1] "модельним" елементом був обраний елемент "рід ландшафту", тоді як компонент "тип ландшафту", куди входив цей елемент, залишився "умовно модельним", оскільки просторові субобласті типів ландшафту у цілому спеціально не вирізнялись, хоча й типологічна ознака ландшафтів бралась до уваги.
Відзначимо ще дві принципово важливі особливості районування. Це, по-перше, відмінності вихідного (того, що вже існує) просторового подання складників природних або природно-технічних утворень досліджуваних територій. Така відмінності можуть призвести при формалізації відповідних полів і субполів до роботи як з просторово (суцільно, дискретно), так і з "точково" початково заданими екосистемами за обмеженим набором їх параметрів. По-друге, інколи виникають складності, пов'язані з недостатньо структурно-функціонально обумовленим (за змістом районування) імперативним чи вимушеним визначенням меж загальної просторової області ДТ [R моделі (2)]. Це викликає одразу закладену при районуванні "зредукованість" як певних вихідних, насамперед природних, територіальних утворень, так і наступних модельних таксонів районування, що теж треба адекватно враховувати при плануванні і отриманні результатів. Останні моменти найчастіше виникають за рахунок лімітування простору досліджуваних територій кордонами держави чи межами її адміністративно-територіальних одиниць (див., наприклад, [1]).
У всіх випадках за інформаційні засоби моделювання і характеристики детерміновано-стохастичної (а далі і функціональної) структури макросистеми ДТ або її складових частин правлять перетини заданих моделлю (2) (або похідними від неї) полів просторових величин, що власне і визначають умови та наслідки водокористування на обраних для дослідження територіях, включаючи випадки можливого комплексування з ресурсокористуванням загалом. Такі перетини утворюються, як правило, спеціально обумовленою фіксацією в моделі (2) аргументу часу (to) або періодизацією цього аргументу.
При гідроекологічному районуванні стан макросистеми досліджуваних територій кваліфікується як сукупність властивостей цієї макросистеми і екосистем її заданих субструктур (включаючи "кінцеві" таксони районування), які тестуються для оцінювання ознак стану за умовами та наслідками водокористування, зважаючи і на екологічний стан власне водних об'єктів (за формулюванням [3,4]), розташованих в межах зазначених субструктур. Ознаками стану за умовами та наслідками водокористування або просто ознаками стану макросистеми ДТ і її субструктур є фактичні числові або