При проведенні перепису населення у 1989 р. проводилось дорахування чисельності населення всіх республік СРСР, в т.ч. і України, за рахунок військовослужбовців, що знаходились за межами Союзу (а також із їх сім’ями налічувалось від 1.0 до 1.5 млн. осіб). Таким чином, кількість населення була дещо завищеною.

Перший перепис населення у незалежній Україні проведено у грудні 2001 р. Він не тільки покаже чисельність населення, але й його міграційну рухомість, віковий і етнічний склад, дозволить уточнити структуру працівників і економічно активного населення, кількість військовослужбовців і працівників інших силових структур та ін. До нього включені дані про наявність у населення земельних ділянок і форми землеволодіння. Тим самим перепис населення поєднаний з т.з. сільськогосподарським переписом, який рекомендує проводити періодично ФАО.

Програма перепису реалізовується у т.з. переписних листках. У цих листках переписувачі (реєстратори) заносять відомості про кожну людину, а саме: її вік і стать, сімейний стан, вид заняття і джерело заробітку, рівень освіти, професію, етнічні ознаки, житлові умови, та ін. Ці дані пізніше опрацьовують і публікують у статистичних збірниках.

Крім загальних переписів для обліку населення проводять пробні переписи населення (такі були у 1932, 1957, 1967, 1976, 1986 роках) – суцільні обстеження невеликої частини України, які проводяться для уточнення та опрацювання організаційних та програмно-методологічних питань чергового перепису населення. У процесі цього перепису перевіряється методика і організація перепису, його програма, інструментарій, порядок збирання і подання відомостей, проводиться навчання людей, які займатимуться переписом.

Для отримання відомостей про вузьке коло питань (наприклад, смертність людей від різних хвороб, дитячу смертність та ін.) проводять т.зв. мікропереписи населення. Вони являють собою вибіркове обстеження населення (вибірка ста-новить від 1 до 10% населення), результати якого презентують на все населення. При проведенні мікропереписів вибірка повинна враховувати різні регіони та різні групи людей. За методикою мікроперепису у нашій країні, як і на решті території, що входила до складу СРСР, проводилось соціально-демографічне обстеження населення в 1985 році. У її програму були включені питання про сімейний склад, шлюбність, дитячу смертність, житлові умови населення.

Обстеження населення проводиться у міжпереписний період для виявлення змін, які відбулися у складі населення після перепису.

Поточні обліки населення в Україні проводяться органами влади – сільрадами, бюро ЗАГСу, які збираються управліннями статистики (районними, обласними, державним).

Дані про населення, отримані під час переписів чи внаслідок поточного обліку населення, використовують для прогнозування, планування і управління демографічними та етнічними процесами, у наукових дослідженнях та прикладних розробках. У сучасних умовах це необхідно для проведення адміністративної та пенсійної реформ, для виборчих цілей.

Важливими для вивчення населення є дані про його механічний рух, або міграції. Донедавна поточний облік міграцій здійснювався тільки відділами внутрішніх справ на основі приписування і виписування людей. Опрацювання талонів статистичного обліку дає інформацію про напрямки міграцій, їх обсяги, структуру мігрантів (за віком, статтю, етнічним складом та ін.). Але якщо переселення особи не супроводжувалося пропискою чи випискою, то ця особа не фіксувалася як мігрант. Таким чином, такий спосіб обліку відзначається значними похибками. Із 1995 р. Міністерство статистики запровадило нові форми первинного обліку та статистичної звітності щодо міграцій. До них заносяться дані про мотиви переїзду, місце народження людей, їх вік, освітній і професійний рівень, етнічну приналежність, сімейний (родинний стан).

Для детальнішого вивчення міграцій проводять вибіркові обстеження населення, під час яких отримують відомості про умови життя мігрантів у місцях їх вибуття і прибуття, мотивацію та поведінку мігрантів, умови проживання та праці людей у місцях вселення та ін. Це дає змогу доповнити дані первинної статистичної звітності і дістати всебічний аналіз міграцій.

Інформацію про населення в Україні збирають статистичні служби, які публікують її у спеціальних статистичних збірниках: статистичних щорічниках, окремих збірниках, серед яких останніми були “Населення України, 1993 рік”, “Смертність населення України за причинами смерті у 1986-1990 роках”, “Природний рух населення в Україні в 1986-1990 роках”, “Міста України” та ін.

Література:

Экономическая история капиталистических стран- под редакцией профессора В.Т.Чунтулова; Издательство “Высшая школа”; Москва- 1986г.; страница 110-114.

Учебно-справочное пособие. Экономическая география. Московский Лицей. 1999 год.

Britanica Book of the Year, 1997 год.

Ерофеев Н.А. “Промышленная революция в Англии”. Москва “Учпедгиз” 1963 год.

Полянский Ф.Я. “Экономическая история капиталистических стран”. МГУ, 1986 год.