На землях ІІ ЕТГ із слабо- та середньоеродованими ґрунтами впроваджують зерно-трав’яні сівозміни з насиченням багаторічними травами залежно від складності рельєфу до 40–60% та культурами суцільного посіву — однорічними травами, зерновими колосовими. Землеробство на цих землях базується на біологічних принципах, а гумус відтворюється за рахунок багаторічних трав та рослинних решток, переважно соломи.

На територіях з улоговинним рельєфом і строкатим ґрунтовим покривом, дрібноконтурними ділянками окремо виділяють нееродовані та ерозійно небезпечні ділянки і на них організовують самостійну плодозміну (ротацію культур) у часі без об’єднання елементарних ділянок в окремі поля сівозмін.

Захисна роль рослинності. У природі рослини виконують основну роль у захисті ґрунту від водної та вітрової ерозій. Покритий природною трав’яною і деревно-чагарниковою рослинністю ґрунтовий покрив мінімально зазнає руйнівної шкоди крапель дощу і змиву ґрунту поверхневими водами, а розгалужена її коренева система підвищує протиерозійну стійкість ґрунту. Відмираючи, листя і стебла рослин, їхні корені постійно поповнюють ґрунти органічними речовинами, сприяють нагромадженню гумусу. Мікроорганізми та ґрунтова мезофауна, переробляючи відмерлу органічну масу в доступні для підтримки життєдіяльності рослинного покриву поживні речовини, розпушують ґрунти і підґрунтя, сприяють поліпшенню їхніх агрофізичних властивостей, водопроникненню дощових і талих вод, нагромадженню вологи, створенню сприятливого водно-повітряного режиму для рослин, запобіганню дії ерозійних процесів.

Внаслідок людського фактору, у тому числі зростання питомої ваги розораних земель, періодично, протягом року, збільшуються площі, не покриті рослинністю. Це і поля сівозмін, зайняті чорними парами, й поля, зорані на зяб після збирання врожаю в літньо-осінній період до сівби і розвитку наступних сільськогосподарських культур. На таких відкритих площах, не захищених рослинністю, активно розвиваються ерозійні процеси від дощових і талих вод, шкідливих вітрів, при обробітку ґрунту без здійснення протиерозійних заходів. Відбуваються розмивання та змивання поверхневого шару ґрунту, його руйнування і видування вітрами, особливо під час пилових бур, втрачаються з продуктами ерозії поживні речовини, знижується родючість ґрунтів.

Ґрунтозахисна контурно-меліоративна система землеробства передбачає максимальне використання захисної ролі рослинності впродовж усього календарного року:

в сівозмінах залежно від природних факторів (рельєф місцевості, кількість і характер опадів, напрямок та швидкість вітрів), що зумовлюють розвиток ерозійних процесів, передбачається оптимізація насичення культурами з високою протиерозійною стійкістю, з вилученням на ерозійно небезпечних ділянках зі схилом понад 30 розміщення просапних культур і парів;

на парових площах залежно від зональних природнокліматичних умов використовують сидеральні пари замість чорних;

на чорних парах застосовують розміщення буферних смуг із багаторічних трав і куліс із високостеблих культур, смугове розміщення парів і просапних культур з культурами високої захисної здатності;

на площах, відкритих після збирання врожаю до сівби й розвитку наступної культури, практикуються пожнивні, післяукісні та проміжні посіви культур;

широко застосовують для захисту ґрунтів від вітрової й водної ерозій залишення на поверхні полів рослинних решток;

використовують захисну роль рослинності полезахисних лісосмуг та інших захисних лісових насаджень.

Смугове розміщення культур і агрофонів. Смугове розміщення агрофонів — це розміщення в полях сівозмін, у міжряддях садів різних культур із низькою спроможністю щодо захисту ґрунтів у чергуванні з культурами високої захисної здатності, а також смуг природних пасовищ і розораних смуг при поліпшенні смуг природних пасовищ або відновлення їхнього травостою.

Смугове розміщення посівів і посадок застосовують із метою забезпечення захисту ґрунтів вiд водної та вітрової ерозiй, суховіїв і одержання гарантованих стабільних урожаїв. Упроваджують його в полях сівозмін на схилах протяжністю понад 150–200 м i крутістю бiльше 20 упоперек схилу або контурно. Протидефляцiйнi смуги розміщують перпендикулярно до панівних вiтрiв.

Смуги подiляють на:

а) протистоковi (проти водної ерозiї) — розміщують перпендикулярно до основного напрямку перемiщення по схилу рiдкого стоку або з допустимим вiдхиленням вiд напрямку горизонталей.

Такi смуги можуть бути:

паралельними — впоперек загального схилу, але не суворо по горизонталях;

контурні — у напрямку горизонталей;

контурно-паралельнi — паралельнi, в основному вздовж горизонталей із допустимим вiдхиленням вiд них;

контурно-паралельнi із залуженням основних улоговин (водостокiв).

Межі смуг проводять уздовж горизонталей, за винятком улоговин, якi залужують багаторічними травами;

б) протидефляцiйнi (противiтровi) — розміщують перпендикулярно або з вiдхиленням на 30–350 до напрямку панівних вiтрiв, що створюють пиловi бурi. При сумісній дії водної та вітрової ерозій здійснюють контурно-смугове розміщення посівів і посадок із залуженням улоговин.

Смугове розміщення посівів і посадок проводять у двох модифiкацiях:

смуги однорічних трав або кормових культур чергуються зі смугами багаторічних трав;

смуги з густопокривних культур чергуються з ерозiйно нестiйкими агрофонами або з посiвами культур, які слабо захищають ґрунт від ерозії.

В умовах нестiйкого i недостатнього зволоження смуги розмiщують уздовж горизонталей. Нахили робочих ходів допускаються не бiльше 0,50. У зоні надмірного зволоження вони повиннi сприяти безпечному в ерозiйному вiдношеннi вiдведенню стоку, що досягається розмiщенням меж смуг із нахилом 2–3о до напрямку горизонталей.

При розробці сiвозмiн зі смуговим розмiщенням посiвiв передбачається, щоб у кожному полі були смуги, покритi рослиннiстю або стернею культур суцiльного посiву. При складаннi схем чергування культур у смугах, крiм дотримання правил плодозмiни i розмiщення культур по найсприятливіших попередниках, передбачається дотримання чергування агрофонiв по порам року: зяб — багаторічні трави; пар, просапні — багаторічні трави.

Ширину смуги коригують з урахуванням крутості схилу, агрофону, ґрунту i кратностi проходу посiвних агрегатiв. На схилах крутістю до 30 у межах агрофонів ширина смуг становить при чергуванні багаторічних трав із