Ґрунтозахисні технології обробітку ґрунту. Ґрунтозахисні технології вирощування різних культур — це комплексне застосування систем обробітку ґрунту, сівби і садіння, внесення добрив та захисту рослин, які забезпечують протиерозійну стійкість поверхні ґрунту, нагромадження і збереження вологи, боротьбу з бур’янами, захист від шкідливої дії води і вітру протягом року. В Україні застовують зональні ґрунтозахисні технології вирощування різних культур. Без них на еродованих і ерозійно небезпечних землях інші елементи системи землекористування будуть малоефективними.

На схилових землях усі види обробітку ґрунту, сівби чи садіння необхідно проводити лише впоперек схилу, а при складному рельєфу — по контуру, як визначається розміщенням контурних меж полів, кварталів садів, робочих ділянок, лісових насаджень. Це дає можливість на 30–40% зменшити стік талих і дощових вод, змив ґрунту, втрати поживних речовин, збільшити нагромадження продуктивної вологи в ґрунті.

Ґрунтозахисні технології обробітку ґрунту передбачають використання протиерозійної техніки й знарядь, які забезпечують запобігання переущільненню ґрунту і руйнуванню та розпорошенню ґрунтових агрегатів, нагромадження на поверхні поля рослинних решток, поліпшення агрофізичних властивостей ґрунту і врешті-решт — підвищення його протиерозійної стійкості та водопроникності, нагромадження вологи, поліпшення водно-повітряного режиму.

На землях І ЕТГ в зерно-просапних інтенсивних сівозмінах перевагу віддають ґрунтозахисному обробітку з використанням чизелів, плоскорізів, дискових знарядь, щілювачів, а також комбінованих агрегатів із нагромадженням рослинних решток на поверхні ґрунту. Конкретні ґрунтозахисні технології обробітку формуються на основі рекомендацій зональних науково-дослідних установ.

На землях ІІ ЕТГ застосовують ґрунтозахисні технології обробітку, які базуються на максимальному нагромадженні й збереженні рослинних решток на поверхні поля, зарегулюванні поверхневого стоку щілюванням агрофонів. Для проведення робіт в оптимальні строки і з метою зменшення кількості проходів тракторних агрегатів, збереження рослинних решток перевагу надають виористанню агрегатів, які об’єднують технологічні операції з підготовки ґрунту, сівби, внесення мінеральних добрив (посівні системи).

На полях із валами-терасами для обробітку ґрунту на міжтерасних ділянках використовують чизелі, плоскорізи, дискові знаряддя та комбіновані агрегати, а плуги — тільки для відновлення валів і поглинальної здатності верхніх ставочків. З метою посилення інфільтраційної здатності ґрунту в зоні верхніх ставочків валів-терас проводять обов’язкове щілювання зябу або всієї смуги перед валом, якщо поле планують засіяти зерновими колосовими чи багаторічними травами.

Щоб підвищити ґрунтозахисну роль посів різних культур, їх висівають упоперек схилу або по контуру, що забезпечує зниження швидкості стоку талих і дощових вод та сприяє збільшенню поглинання вологи ґрунтом і зменшенню його змиву. Адже при сівбі чи садінні (розміщенні рядків) уздовж схилу втрати ґрунту на озимих та ярих культурах під час випадання дощів зростають у кілька разів, а на площах із просапними культурами — в десятки і навіть у сотні разів. Це також стосується й розміщення рядів садів та лісових насаджень на схилових землях.

Внесення добрив на еродованих ґрунтах прискорює розвиток рослин, що збільшує проективне покриття поверхні ґрунту і, таким чином, опосередковано цей прийом сприяє зменшенню ерозійних процесів. Установлена пряма залежність між нормами добрив, розвитком рослин і змивом ґрунту.

Залуження поворотних смуг по краях полів. Дуже часто на складних, наприклад поперечно-опуклих схилах, які обмежуються сусідніми елементами гідрографічної мережі, при поперечному, або контурному, обробітку таких схилів по краях полів утворюються розворотні смуги, розміщені від вододілу схилу до його основи. Їх доводиться після обробітку основної частини поля обробляти вздовж схилу для усунення огріхів у обробітку, а це призводить до прискорення швидкості потоку, посилення ерозійних процесів із можливим утворенням промоїн і навіть ярів. Для запобігання ерозійним процесам краї полів необхідно залужувати у вигляді примежової смуги з багаторічних трав зразу після закінчення сівби поперечно чи з контурно розміщеними рядками основної культури. У подальшому ці смуги не обробляють і вони сприяють утворенню аборигенної рослинності, відтворенню природної мікро- і мезофауни та інших корисних організмів. Крайові смуги мають бути достатньої ширини, щоб сільськогосподарським машинам і знаряддям було де розвертатися.

Залуження еродованих, дефляційно небезпечних та деградованих земель. Залуженню підлягають середньо- та сильно еродовані (деградовані) й дефляційно небезпечні орні землі ІІІ ЕТГ, вилучені з обробітку та зі складу орних і не віднесені під заліснення.

При залуженні перевагу віддають бобово-злаковим травосумішкам, які довговічніші й стійкі проти витоптування худобою. Їхній склад залежить від екологічних умов вирощування (еродованість, кислотність, засоленість, умови вологозабезпечення). Видовий склад їх формують залежно від призначення травостою (сіножать, пасовище, комбіноване використання) з урахуванням районованих сортів. При залуженні схилових земель усі види робіт з обробітку ґрунту й підготовки його до сівби трав повинні бути спрямовані на послаблення поверхневого стоку талих і дощових вод, тобто їх здійснюють упоперек схилу або контурно.

Прискорене залуження схилових деградованих та дефляційно небезпечних земель проводять улітку чи рано навесні. Трави можна висівати, якщо в ґрунті є достатня кількість продуктивної вологи, — навесні або влітку (у липні — серпні), коли випадають літні дощі. Злаково-бобові сумішки влітку слід висівати до початку серпня, а злакові трави — до середини вересня.

Для залуження угідь на схилових