У Степовий зоні потрібно диференційовано підходити до підбору й розміщення трав на різних схилах залежно від крутості та експозицій. При цьому небажано вводити до складу травосумішок трави з різними строками настання сінокісної й пасовищної стиглості. Північні схили з найродючішими ґрунтами необхідно відводити під більш вимогливі до ґрунтових умов трави. Ґрунтозахисна здатність багаторічних трав першого року використання становить 80–90%, другого — 90–97, третього — 97–99%.

Снігозатримання та регулювання танення снігу. Снігозатримання і регулювання танення снігу — ефективний захід щодо захисту ґрунтів від вітрової ерозії в зимовий період та проти водної ерозії весною, а також щодо затримання талого стоку і нагромадження вологи в ґрунті, що сприяє формуванню високих урожаїв. За відсутності снігового покриву або при його недостатній висоті зростає безпека вимерзання озимих культур, оголюється ґрунтовий покрив, який при сильних вітрах руйнується, видувається, виникають пилові бурі, що переносять дрібнозем на великі відстані.

Залежно від виду атмосферних опадів рік поділяється на два періоди: перший, протягом якого поряд із рідкими випадають і тверді опади (сніг), вважається холодним, а другий, коли переважають рідкі опади, — теплим. Для території України холодний період відповідає часу з грудня по березень. Тривалість його коливається в широких межах — від 120–130 днів на північному сході до 110 на заході й до 55–75 днів на крайньому південному заході. Із річної кількості опадів на холодний період припадає 20–25, а на теплий — 75–80% річної суми опадів. За холодний період кількість опадів становить на переважній частині України 125–155 мм, зростаючи до 200 на заході, а в Карпатах — до 400 мм і більше.

Строки утворення стійкого снігового покриву, як і строки його появи, рік у рік значно коливаються. Бувають роки, коли стійкий сніговий покрив утворюється на місяць-півтора раніше від середніх дат. У той же час спостерігалися зміни, коли стійкий сніговий покрив не утворювався взагалі.

Характер залягання снігового покриву безпосередньо залежить від місцевих умов. Різниця у його висотах на захищених і відкритих місцевостях тим більша, чим вища місцевість. Як і інші метеорологічні фактори, висота снігового покриву також коливається рік у рік.

Ефективним заходом щодо затримання снігу є створення системи полезахисних лісосмуг (у Лісостепу 2–2,5, а в Степу 3–4% площі орних земель) продувної або ажурної конструкції, сівба куліс із високостеблих культур по пару, зябу та озимих культурах, проведення безполицевого обробітку ґрунту із залишенням на поверхні післяжнивних решток, що сприяє рівномірному розподілу смуг на полях.

Затримують сніг і регулюють його танення також за допомогою кліткування снігової поверхні снігорозорювачами, спочатку проходячи ними вздовж схилу через 8–12, а потім упоперек через 6–8 м. Це значною мірою зменшує поверхневий стік, водну та вітрову ерозії, сприяє вбиранню ґрунтом частини зимових опадів. Із метою регулювання танення снігу застосовують і методи смугового затемнення снігової поверхні. При цьому на затемнених смугах під дією сонячних променів сніг тане активніше, а під незатемненими відбувається процес поглинання стоку, що помітно зменшує площинну ерозію.

Література:

Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп. Київ – 2004 р. 2 томи.

Національний аграрний університет. books.nauu.kiev.ua