фондовими даними Гідрометслужби України за 1952-1960 рр. та власними експедиційними даними за 1963 р. по пунктах: р.Прип`ять-м.Мозир, р.Десна - м.Чернігів, р.Дніпро - вище гирла р.Прип`ять і р.Дніпро - м.Київ. Автором установлено, що іонний стік р.Дніпро до його зарегулювання греблею Київської ГЕС становив 9,1 106 т, з них 23% солей вносить р.Прип`ять, 29% - р.Десна (відповідно 2,1 106 т і 2,6 106 т). Між величинами водного й іонного стоку р.Дніпро і його найбільших приток - р.Прип`ять і р.Десна існує пряма залежність. Всі річки басейну Верхнього Дніпра знаходяться в зоні, в якій переважає винос солей у весняний період (41-50% стоку за рік), влітку виноситься 23-33%, взимку - 27-33%. В роботі також досліджувався стік біогенних речовин.
Питаннями іонного стоку, стоку біогенних і органічних речовин у зв`язку з формуванням гідрохімічного режиму водосховищ дніпровського каскаду і методами його прогнозування займалась О.І.Денисова [12-15].
Результати досліджень показали, зокрема, що середній іонний стік р.Дніпро нижче Каховського водосховища становив за період 1956-1968 рр. 11,5 млн. т, тобто на 5% перевищував іонний стік річки до її зарегулювання (1951-1954 рр.). У цих роботах відзначається, що частково збільшення іонного стоку могло відбутися за рахунок надходження хімічних речовин з площі водозбору з господарсько-побутовими і промисловими стічними водами. Збільшився стік SO42-, Cl-, Na+, K+, а Са2+ і Mg2+ - дещо зменшився. В результаті акумуляції у водосховищах весняного стоку відбувся різкий перерозподіл водного стоку протягом сезонів року. В роботі [13] наводяться також дані про стік органічного і мінерального азоту і фосфору, органічного вуглецю. Винос азоту, фосфору і калію р.Горинь досліджували Г.Д.Коненко, І.Г.Гарасевич та І.Г.Єнакі [27], органічних речовин р.Дніпро і р.Дунаю - Ю.Г.Майстренко [29, 30].
В роботах В.І. Пелешенка [35, 36], виконаних у проблемній науково-дослідній гідрохімічній лабораторії Київського національного університету імена Тараса Шевченка, на прикладі великих (в тому числі р.Дніпро) і середніх річок України розроблена методика оцінки антропогенної складової іонного стоку, її динаміка та прогноз. Порівнюючи величини іонного стоку, розрахованого за даними відносного гідрохімічного фону, з величинами сучасного іонного стоку (при цьому, вносячи поправку на зміну водного стоку), автор оцінює антропогенну складову за рахунок Cl-, SO42-, Na+, K+, Mg2+. Розрахунки показали, що внесок антропогенної складової в сумарний іонний стік річок в цілому становить 30%, в тому числі для річок зони мішаних лісів - 2%, лісостепової зони - 12% і степової - 49%. За рахунок антропогенної складової формується 60% стоку хлоридів, 50% - сульфатів, 49% - натрію і калію, 34% - магнію.
Згодом, методика розрахунків антропогенної складової іонного стоку при розрахунках гідрохімічного балансу була вдосконалена Л.М.Горєвим і В.І.Пелешенком [8, 9].
Іонний стік басейну Верхнього Дніпра досліджував В.К.Хільчевський [41]. Його робота відрізнялася від повередніх тим, що, крім створів на річках басейну Верхнього Дніпра на території України, були включені репрезентативні створи на притоках, які знаходяться в Білорусі (на р.Дніпро, р.Березина, р.Сож, р.Прип`ять, р.Піна, р.Ясельда) і Росії (на р.Десна, р.Судость, р.Свапа). Автором узагальнені дані Гідрометслужби з 1947 по 1982 рр., виділені періоди з різним антропогенним навантаженням на іонний стік Верхнього Дніпра (1947-1962 рр. - період відносного гідрохімічного фону; 1961-1975 рр. - період початкового антропогенного навантаження; 1976-1982 рр. - період сучасного антропогенного навантаження. Розрахунок антропогенної складової іонного стоку показав, що найбільш піддається антропогенному впливу стік іонів Cl- (63%) і SO42- (48%), Mg2+, Na++K+ - менше, ніж на 30%. Отримані значущі коефіцієнти кореляції між стоком SO42- і модулями випадання SO42- з атмосферними опадами. Виконано прогноз зміни іонного стоку до 1990 р. за набором згладжувальних функцій.
Важливою з точки зору обсягу опрацьованих даних і задач, які при цьому вирішувалися, стала робота Д.В.Закревського, В.І.Пелешенка і В.К.Хільчевського [25]. В ній за період 1971-1980 рр. по трьох сезонах (весняна повінь, літньо-осіння і зимова межень) розрахований стік хімічних компонентів з річковими водами України. Розрахунки виконані за трьома групами хімічних компонентів (головні іони, біогенні елементи - NH4+, NO2-, NO3-, Nьін i Pмін та органічні речовини) по 59 створах. Найбільше створів представлено в басейні Дніпра. Були зроблені карти-схеми показників іонного стоку та стоку біогенних елементів з території країни. При розрахунках стоку хімічних компонентів з водами Дніпра в Чорне море стік розглядався як сумарний по створах Каховської ГЕС і по р.Інгулець (с.Могилівка), а концентрація хімічних компонентів бралася по створу м.Херсон. Крім того, стік хімічних компонентів вивчався по басейнах річок на території України, тому для Дніпра дані по водному стоку взяті з відніманням стоку, що надходить з території Росії і Білорусі. Встановлено, що за досліджуваний період іонний стік Дніпра під час весняної повені становить 215,9 104 т, в період літньо-осінньої межені через зарегульованість річки - зростає (311,6 104 т), хоча річка знаходиться в зоні з переважанням іонного стоку під час весняної повені. Авторами виконано порівняння отриманих результатів з даними О.М.Алмазова [7]. Під час виконання цих досліджень В.І.Пелешенком, Д.В.Закревським, В.К.Хільчевським та ін. [38], на основі даних експедиційних робіт у гирлі р.Прип`ять (м.Прип`ять), була виконана оцінка точності розрахунків іонного стоку за різною частотою відбору проб.
Значні дослідження гідрохімічного режиму, а також складових солеобміну Дніпровсько-Бузького лиману і Чорного моря були виконані Л.О.Журавльовою [16]. Пізніше, в роботах [17, 18] був проаналізований стік завислих речовин і фосфору з річковими водами Дніпра і Південного Бугу в Чорне море. Результати цих досліджень були узагальнені
