Хвилі, припливи, течії
Як і весь Всесвіт, океан ніколи не залишається в спокої. Різноманітні природні процеси, у тому числі такі катастрофічні як підводні землетруси або виверження вулканів, викликають рухи океанічних вод. Звичайні хвилі викликаються вітром, який дме з перемінною швидкістю над поверхнею океану. Спочатку виникають брижі, потім поверхня води починає ритмічно підніматися й опускатися. Хоча водна поверхня при цьому здіймається й опускається, окремі частки води рухаються по траєкторії, що представляє собою майже замкнене коло, практично не зсуваючись по горизонталі. У міру посилення вітру хвилі стають вищими. У відкритому морі висота гребеня хвилі може сягати 30 м, а відстань між сусідніми гребенями — 300 м. Підходячи до берега, хвилі утворюють буруни двох типів — пірнаючі й ковзні. Пірнаючі буруни характерні для хвиль, що зародилися далеко від берега; вони мають ув-шутий фронт, їхній гребінь нависає й обрушується, як водоспад. Ковзні буруни не утворюють увігнутого фронту, і зниження хвилі відбувається поступово. В обох випадках хвиля накочується на берег, а потім відкочується назад.
Катастрофічні хвилі можуть виникати в результаті різкої зміни глибини морського дна при утворенні скидань (цунамі), при сильних штормах і ураганах (штормові хвилі) або при обвалах і зсувах берегових обривів. Цунамі можуть поширюватися у відкритому океані зі швидкістю до 700—800 км/год. При наближенні до берега хвиля цунамі гальмується, одночасно збільшується її висота. У результаті на берег накочується хвиля заввишки до 30 м і більше (щодо середнього рівня океану). Цунамі мають величезну руйнівну силу. Хоча більш за все від них страждають райони, які знаходяться поблизу таких сейсмічно активних зон, як Аляска, Японія, Чилі, хвилі, що приходять від віддалених джерел, можуть завдати значної шкоди. Подібні хвилі виникають при вибухових виверженнях вулканів або обваленні стінок кратерів, як, наприклад, при виверженні вулкана на о. Кракатау в Індонезії в 1883 р. Ще більш руйнівними можуть бути штормові хвилі, породжені ураганами (тропічними циклонами). Неодноразово подібні хвилі накочувалися на узбережжя у верховій частині Бенгальської затоки; одна з них у 1737 р. призвела до загибелі приблизно 300 тис. чоловік. Сьогодні завдяки значно удосконаленій системі раннього оповіщення є можливість заздалегідь попереджати населення прибережних міст про урагани, що наближаються. Катастрофічні хвилі, викликані зсувами й обвалами, відносно рідкісні. Вони виникають у результаті падіння великих блоків породи в глибоководні затоки; при цьому відбувається витиснення величезної маси води, що накочується на берег. У 1796 р. на о. Кюсю в Японії зійшов зсув, який мав трагічні наслідки: викликані ним три величезні хвилі позбавили життя близько 15 тис. чоловік.
На береги океану накочуються припливи, у результаті чого рівень води піднімається на висоту 15 м і більше. Основною причиною припливів на поверхні Землі є притягання Місяця. Протягом кожних 24 год 52 хв відбуваються два припливи і два відливи. Хоча ці коливання рівня помітні тільки біля берегів і на обмілинах, відомо, що вони виявляються й у відкритому морі. Припливами обумовлені чимало дуже сильних течій у прибережній зоні, тому для безпечної навігації морякам необхідно користуватися спеціальними таблицями течій. У протоках, що з'єднують Внутрішнє море Японії з відкритим океаном, припливно-відливні течії сягають швидкості 20 км/год, а в протоці Симор-Нарроус біля берегів Британської Колумбії (о. Ванкувер) у Канаді зареєстрована швидкість близько ЗО км/год.
Течії в океані можуть також створюватися хвилюванням. Прибережні хвилі, Що підходять до берега під кутом, викликають відносно повільні течії вздовж берега. Там, де течія відхиляється від берега, її швидкість різко зростає — утворюються розривна течія, що може становити небезпеку для плавців. Обертання Землі змушує великі океанічні течії рухатися за годинниковою стрілкою в Північній півкулі й проти годинникової стрілки — у Південній. З деякими течіями пов'язані найбагатші рибальські
