Реферат на тему:

Нова Зеландія

План

1. Загальна характеристика.

2. Природа. .

3. Населення.

4. Економічний розвиток.

Загальна характеристика

Нова Зеландія — острівна держава в південній частині Тихого океану, приблизно в 1930 км на південний схід від Австралії. Заселення Нової Зеландії племенами маорі відноситься до X—XIV ст. Відкрита голландським мореплавцем А. Тасманом у XVII ст. У XIX ст. почалася англійська колонізація Нової Зеландії (оголошена колонією в 1840 p.), що зустріла завзятий опір маорі (маорійські війни 1843—1872 pp.). У 1907 р. Нова Зеландія одержала статус домініону. З 30-х pp. XX ст. при владі перебувають поперемінно Національна партія (заснована в 1936 р.) і лейбористи (остаточно оформилися в партію в 1916 p.).

Сьогодні Нова Зеландія — незалежна держава в складі Співдружності, очолюваної Великобританією, один із членів-засновників ООН. Більшість переселенців до Нової Зеландії за останні півтора сторіччя були британцями, але після 1945 р. відзначається приплив іммігрантів із Югославії, Нідерландів, з островів південної частини Тихого океану, а останнім часом — з Азії. Корінні жителі — маорі — складають 14,5 % населення, і їхня культурна спадщина чимраз більше утверджується як невід'ємна частина культури країни. Нова Зеландія відома своїми чудовими гірськими пейзажами, розвинутим тваринництвом і прогресивним соціальним законодавством. Площа Нової Зеландії — 268 021 кв. км. Ця країна включає два великі острови — Північний (113 729 кв. км), де зосереджено приблизно 3/4 населення, і Південний (150 437 кв. км), а також ряд дрібніших островів — Стюарт (1680 кв. км) біля південного краю острова Південний, острови Чатем (963 кв. км) і кілька більш віддалених загальною площею 1015 кв. км; із них єдина група більш-менш значних розмірів — острови Окленд (567 кв. км). Постійне населення мають тільки острови Кермадек і Кемпбелл, на яких розташовані метеостанції. До юрисдикції Нової Зеландії належить також Токелау (група з трьох невеликих атолів у південній частині Тихого океану) і сектор Антарктики в районі моря Росса (прибережна суша і прилеглі острови). Населення 3,8 млн чоловік (2000 p.), головним чином нащадки британських поселенців. Міське населення 76 % (1991 p.). Офіційні мови — англійська і маорі. Більшість віруючих — протестанти. Адміністративно-територіальний розподіл: 92 графства. Столиця — Веллінгтон (Уеллінгтон).

Глава держави — королева Великобританії, представлена генерал-губернатором. Законодавчий орган — парламент (палата представників).

Природа

Нова Зеландія витягнута більш ніж на 1600 км, її максимальна ширина 450 км. Переважають гористий і горбкуватий рельєф; більше 3/4 території розташовано вище 200 м над рівнем моря. Рівнини займають близько 10 % загальної площі.

Острів Південний. У західній частині острова піднімається гряда складчастих гір — Південні Альпи. Тут знаходиться вкрита сніжною шапкою гора Кука, найвища точка Нової Зеландії (3754 м). Не менше 233 інших піків здіймаються вище 2300 м. У горах нараховується 360 льодовиків; найбільші з них — Тасмана, Франц-Джозеф і Фокс. У плейстоценові епохи льодовики мали велику потужність і неодноразово спускалися на Кентерберійську рівнину на східному узбережжі й займали значну частину сучасної провінції Отаго на півдні. Для цих районів характерними є глибокі V-подібні долини, сильно розчленований рельєф і холодні озера витягнутої форми — Те-Анау, Мана-поурі, Уакатіпу й Хавеа. Кентерберійська рівнина — найбільша на Новій Зеландії низовина завдовжки близько 320 км і завширшки 64 км — знаходиться на сході острова. Вона утворена могутніми галечниками, перекритими шаром тонкозернистих пісків і глини завтовшки до 3 м. Тут знаходяться широкі долини рік льодовикового живлення — Уаїмакарірі, Ракаїа й Рангітата, води яких зазвичай лише частково заповнюють вистелене галькою русло. Найдовша ріка Південного острова і найбільш повноводна в межах Нової Зеландії — Клута (322 км), що дренує плато Отаго.

Острів Північний. Гірська система Південного острова, перериваючись вузькою протокою Кука, продовжується на Північному острові хребтами Тзра-руа, Руахіне, Каїманава й Хуїарау. На північ і захід від хребта Каїманава простягається плато, вкрите вулканічним попелом, лавою і'пемзовими відкладеннями. Над ним піднімаються три вулканічних піки — Руапеху (2797 м над рівнем моря), Тонгаріро (1968 м над рівнем моря) і Нгаурухое (2290 м над рівнем моря). На захід від плато здіймається симетрична гора Егмонт (2518 м над рівнем моря). Загалом гористий і горбкуватий рельєф займає 63 % площі Північного острова.

Найбільші ділянки низовин розташовані біля підніжжя гори Егмонт, у районі міста Палмерстон-Норт (Манавату — Хорофенуа), біля оз. Уаїрарапа, міст Гамільтон і Моррінсвілл (Уаїкато — Хауракі), а також навколо Окленда. Невеликі рівнинні ділянки знаходяться також у Нортленді на берегах заток Пленті й Хок. У центрі Північного острова розташоване найбільше в Новій Зеландії озеро — Таупо (площа 606 кв. км, глибина близько 159 м). З нього витікає найдовша ріка країни — Уаїкато (425 км). Навколо Роторуа й Уаїракеї зустрічаються гарячі джерела, гейзери і грязьові «котли». В Уаїракеї геотермальна пара використовується для одержання електроенергії. На крайній півночі острова знаходяться великі поля піщаних дюн. Місцями уздовж західного узбережжя на пляжах зустрічаються виходи залізистих пісків.

Землетруси. У порівнянні з іншими країнами, розташованими в межах Тихоокеанського сейсмічного поясу, рівень сейсмічної активності в Новій Зеландії невисокий. Хоча в деяких районах землетруси та слабкі поштовхи відбуваються досить часто, вони лише зрідка призводять до руйнувань. Поштовхи силою 7 балів за шкалою Ріхтера відбуваються в середньому не частіше, ніж однин раз на 10 років. Найвища сейсмічна активність спостерігається на Північному острові приблизно