має в достатній кількості всі джерела енергії, крім нафти. У 1996 р. за рахунок внутрішніх ресурсів потреби країни в первинних джерелах енергії задовольнялися на 89 %, а в нафті — на 44 %. 32 % виробленої енергії дає нафта, 29 % — природний газ, 13 % — гідроелектростанції; на частку інших джерел (вітер, біогаз тощо) припадає 5 %. У 1996 р. видобуток нафти й конденсату в Новій Зеландії був еквівалентний 911015 Дж, а природного газу — 1801015 Дж. Значний внесок в енергетику роблять геотермальні джерела; побудована в 1958 р. електростанція в Уаїракеї (острів Північний) є однією з найбільших у світі, що використовують підземне тепло. Досить великим є гідроенергетичний потенціал Нової Зеландії, особливо острова Південний, що має гористий рельєф. Великий гідроенергетичний комплекс розташований на р. Уаїтакі, звідкіля електроенергія передається в міста острова Північний по високовольтній лінії і підводному кабелі.
Обробна промисловість. Головною галуззю залишається харчова, в основному м'ясомолочна промисловість. Велике значення мають також деревообробні, целюлозно-паперова галузі й виробництво продукції з металу й пластмас. Значна частина промислового виробництва зосереджена на острові Північний, де головним індустріальним центром є Окленд. На острові Південний промислові підприємства розміщені переважно в районі Крайстчерча.
Автомобільні дороги. У країні функціонують 74 автомобільні дороги, включаючи магістральні шосе, завдовжки загалом близько 10,5 тис. км; ці дороги знаходяться у віданні центрального уряду або провінцій. Крім того, є близько 15 тис. км міських магістралей і 66 тис. км сільських доріг. Таким чином, дорожня мережа Нової Зеландії має довжину більше 92 тис. км і включає більше 15,8 тис. мостів. Будівництво й експлуатацію доріг загальнонаціонального значення проводить державна організація «Транзит Нью-Зіландії; інші дороги знаходяться у віданні місцевої влади.
Залізниці. У 1993 р. корпорація «Нью-Зіланд рейл», що належала державі, була продана міжнародному консорціумові, до складу якого входять як новозеландські, так й іноземні компанії. Комплекс транспортних операцій здійснює компанія «Транс рейл», що займається перевезеннями, доставкою й зберіганням вантажів, технічним обслуговуванням доріг і транспортних засобів, а також пасажирськими перевезеннями. У її віданні знаходиться також система міжміського автобусного сполучення, причому обсяг автобусних пасажирських перевезень перевищує залізничний. Ця ж компанія здійснює експлуатацію чотирьох поромів, які перевозять поїзди, автомобілі й пасажирів через протоку Кука, курсуючи між Веллінгтоном і Піктоном.
Водний транспорт. Специфіка географічного положення країни обумовлює провідну роль морського транспорту в зовнішній торгівлі, хоча власний океанський флот Нової Зеландії невеликий і більшість перевезень здійснюється кораблями іноземних компаній. Найбільшим портом Нової Зеландії залишається Окленд, хоча більша (за обсягом) частина експорту, в основному лісоматеріали й молочні продукти, проходить через порт Тауранга. Важливими портами є також Веллінгтон, Фангареї (сюди доставляється вся імпортована нафта), Нью-Плімут, Нейпір, Данідин і Літтелтон. Сполучення між островами Північний і Південний відбувається через порти Веллінгтон і Піктон, з'єднані поромною переправою. Між Сіднеєм (Австралія) і новозеландськими портами Веллінгтон і Окленд налагоджені регулярні вантажопасажирські пароплавні перевезення. Крім того, в Окленд (рідше у Веллінгтон) заходять трансокеанські кораблі, що курсують між Сіднеєм і тихоокеанськими портами Північної Америки.
Повітряний транспорт. Нова Зеландія має одну із найгустіших у світі мереж внутрішніх авіаліній, що обслуговуються державними й приватними авіакомпаніями. «Ейр Нью-Зиланд» й іноземні авіакомпанії з'єднують країну з Австра^ лією і забезпечують зв'язок із південною частиною Тихого океану, Східною Азією, Великобританією і західним узбережжям США. Головні міжнародні аеропорти знаходяться в Окленді, Крайстчерчі й Веллінгтоні. Близько десятка інших аеропортів обслуговують внутрішні перевезення.
Фінанси й банківська справа. Нова Зеландія ввела десяткову монетну систему в 1967 p., коли новозеландський фунт був замінений новозеландським доларом. Новозеландський долар дорівнює 100 центам. В обігу знаходяться монети у 5, 10, 20 і 50 центів; 1 і 2 долари; банкноти в 5, 10, 20, 50 і 100 дол. Усі гроші випускаються Державним резервним банком Нової Зеландії.
Зовнішня торгівля. Економіка Нової Зеландії значною мірою залежить від зовнішньої торгівлі й отже, від мінливості міжнародної економіки. У 1996-1997pp. Нова Зеландія одержала від експорту близько 21 млрд новозеландських дол і витратила на імпорт близько 21,3 млрд новозеландських дол. Близько 17 % експортного виторгу надходило від продажу молочних продуктів, 13 % — м'яса, 11 % — лісоматеріалів і продукції деревообробної промисловості, 11 % — інших лісопродуктів і 5 % — вовни. З 1973 p., коли традиційний головний торговельний партнер країни — Великобританія — приєднався до Європейського економічного співтовариства, Нова Зеландія розширила ринки збуту. Значно збільшилися обсяги торгівлі з азіатськими країнами, особливо з Японією. У грудні 1982 р. була підписана «Угода про більш тісне економічне співробітництво» (CER) з Австралією, а в 1990 р. були скасовані всі обмеження в торгівлі між цими країнами. У 1996—1997 pp. головним торговельним партнером Нової Зеландії була Австралія, на яку припадало близько 24 % новозеландського імпорту і 20 % експорту. До числа основних партнерів належала також Японія (15 % експорту і 13 % імпорту), США (10 % експорту і 17 % імпорту) і Великобританія (6,5 % експорту і 5,3 % імпорту). У 1996 р. уряд Нової Зеландії зумів за допомогою продажу частини державної власності й вигідних вкладень прибутку повністю сплатити зовнішній борг.