Реферат на тему:
Наукові основи прогнозування врожаю сільськогосподарських культур
1. Розрахунок норм добрив для одержання запланованого врожаю
2. Оцінка системи удобрення
1. Розрахунок норм добрив для одержання запланованого врожаю
При розробці системи удобрення досить важливо встановити оптимальні норми і співвідношення поживних елементів для окремих сільськогосподарських культур і сівозміни в цілому. Визначення оптимальних норм добрив під окремі культури проводять такими методами:
визначення норм добрив за результатами польових дослідів із добривами;
балансово-розрахункові методи за виносом поживних речовин з урахуванням коефіцієнтів їх використання з ґрунту і добрив;
визначення норм добрив на запланований приріст урожаю;
визначення норм добрив за нормативами витрат поживних речовин для одержання одиниці продукції та одиниці приросту врожаю;
визначення норм добрив за рівнем природної родючості (бальною оцінкою) ґрунту та ін.
Норми поживних речовин, встановлені за цими методами, залежать від стану окультурення ґрунту, економічного становища господарства, можливостей придбання мінеральних добрив, а також заготівлі, зберігання та застосування органічних добрив.
Визначення норм добрив за результатами польових дослідів із добривами. Майже всі сільськогосподарські науково-дослідні установи України проводять польові досліди з добривами. Узагальнені результати цих дослідів дають змогу виявити основні закономірності дії добрив на відповідних ґрунтах у різних кліматичних умовах, встановити середні розміри сталих приростів урожаю сільськогосподарських культур від внесення відповідних норм добрив і співвідношення основних елементів живлення, визначити ефективність добрив і потребу в них окремих регіонів, областей і районів, спланувати виробництво і розподіл окремих видів добрив.
На основі узагальнення результатів досліджень Інститутом ґрунтознавства та агрохімії УААН для кожної природнокліматичної зони України залежно від типів ґрунтів встановлено орієнтовні норми добрив під сільськогосподарські культури. Вони є основою для застосування добрив на виробництві. У конкретному господарстві залежно від забезпеченості ґрунту рухомими формами поживних речовин ці норми коригують згідно з агрохімічними аналізами, які постійно проводять проектно-розвідувальні станції хімізації.
Коригування норм добрив залежно від забезпеченості ґрунту рухомими формами поживних речовин здійснюють за допомогою поправочних коефіцієнтів, які для різних культур неоднакові і постійно уточнюються проектно-розвідувальними станціями хімізації відповідно до умов вирощування. Поправочні коефіцієнти для середньорекомендованих норм мінеральних добрив залежно від забезпеченості ґрунту рухомими формами поживних речовин визначають за формулою:
де К — поправочний коефіцієнт; П — вміст рухомих форм поживних речовин (азоту, фосфору, калію), мг/100 г ґрунту; Псер. — середній вміст рухомих форм поживних речовин (азоту, фосфору, калію), мг/100 г ґрунту (табл. 10.3).
Коригування норм добрив проводять також на основі картограм. При цьому норми азотних добрив коригують, використовуючи картограми забезпеченості ґрунту фосфором, оскільки він найчастіше знаходиться у мінімумі, а норми фосфорних і калійних добрив коригують відповідно до даних картограм забезпеченості ґрунту фосфором і калієм.
Одержані в польовому досліді норми мінеральних добрив з відповідним вмістом рухомих форм поживних речовин коригують з агрохімічними групами ґрунту конкретного поля. Якщо агрохімічна група ґрунту поля за вмістом рухомого фосфору або калію відрізняється від групи ґрунтів у досліді за цим показником на 1 або 2 групи, то норма фосфору або калію змінюється відповідно на ±25 і 50%, а норма азоту — на ±10 і 20%. При цьому рівень урожайності повинен бути приведений у відповідність з виробничими умовами. Встановлено, що ефективність добрив, внесених під культури на малих ділянках, у середньому на 20-30 % вища, ніж на великих промислових площах, а під картоплю — на 50 %.
10.3. Середній вміст рухомих форм поживних речовин у ґрунті (мг/100 г), визначених різними методами (П.О. Дмитренко, Б.С. Носко, 1987)
Балансово-розрахункові методи визначення норм добрив за виносом поживних речовин з урахуванням коефіцієнтів їх використання з ґрунту і добрив. Баланс основних поживних речовин визначається співвідношенням між загальним їх виносом урожаєм і тією кількістю поживних речовин, що повертаються в ґрунт. Його слід розглядати як найбільш доступний контроль за станом родючості ґрунту в кожному полі, сільськогосподарському підприємстві, районі, області, в цілому по Україні.
Збільшення врожайності деяких культур сівозміни може стримуватися не тільки дефіцитом поживних речовин, а й іншими факторами. Так, незбалансованість поживних речовин у ґрунті під одними культурами та високий пасивний баланс їх під іншими є однією з причин низької врожайності цих культур.
Дефіцит поживних речовин, особливо азоту і калію, призводить до того, що формування врожаю сільськогосподарських культур у сівозміні відбувається за рахунок мобілізації необхідних поживних речовин із запасів ґрунту, внаслідок чого його родючість знижується. Щоб запобігти цьому, треба забезпечити активний баланс усіх поживних речовин в землеробстві і насамперед азоту, фосфору і калію.
Забезпечення активного балансу поживних речовин повинно стати основним при складанні системи удобрення культур у сівозміні. Воно сприятиме не лише підвищенню врожайності та якості сільськогосподарської продукції, а й забезпечуватиме поліпшення родючості ґрунтів. Д.М. Прянишников підкреслював, що з добривами в ґрунт повинно повертатися не менш як 75-80 % винесеного з урожаєм азоту і калію та 100-110 % винесеного фосфору. Ось чому балансові методи визначення норм добрив на запланований врожай є найбільш доцільними.
Із загального запасу доступних поживних речовин рослини засвоюють певну частину. Звичайно, різні рослини з одного й того ж ґрунту використовують поживні речовини в різній кількості, тобто вони мають різні коефіцієнти їх використання. Навіть одна і та ж культура використовує різні кількості поживних елементів із того ж самого ґрунту залежно від гранулометричного складу, забезпеченості елементами живлення, ступеня кислотності й насичення основами, вмісту гумусу та інших показників (табл. 10.4).
10.4. Коефіцієнти використання поживних речовин із чорноземів та сірих лісових ґрунтів
