Коефіцієнти використання поживних елементів ґрунту різними культурами залежать від погодних умов. Доведено, що в окремі роки для різних культур коефіцієнти використання фосфатів ґрунту відрізняються в 10-15 разів, а калію — в 10 разів. Отже, при використанні в розрахунках потрібно брати ті коефіцієнти, які отримані в конкретних типових умовах.

При відсутності в господарствах агрохімічних картограм щодо вмісту в ґрунтах рухомих форм азоту про забезпеченість цим елементом можна судити з вмісту в ґрунті гумусу чи фосфору. При вмісті гумусу 1,5-2,9% забезпеченість рослин азотом слабка; при 3,0-4,0% — середня; при 4,0-5,0% — висока. Якщо дані про кількість гумусу в ґрунті на полях відсутні, то забезпеченість азотом визначають приблизно, за вмістом фосфору, враховуючи, що між цими елементами існує певна кореляція. Потім, за даними групування ґрунтів, знаходять і відмічають запас доступного азоту в ґрунті. Зернові культури з ґрунту можуть використовувати 50-80% азоту, 10-15 — фосфору і 20-30 % калію, просапні і овочеві — відповідно 70-90, 15-20 і 30-40%. Господарський винос і коефіцієнти використання поживних речовин залежно від ґрунтово-кліматичних умов, культур, сортів та інших факторів мають значні відхилення та уточнюються в господарствах конкретно для кожного поля сівозміни проектно-розвідувальними станціями хімізації. Їх кількісні характеристики залежать від типу ґрунту, забезпеченості його рухомими формами поживних речовин, вологою, реакції середовища, ступеня насиченості основами та інших показників. Залежно від культур і типів ґрунтів неоднакові також і коефіцієнти використання поживних речовин із внесених органічних і мінеральних добрив (табл. 10.5).

10.5. Коефіцієнти використання поживних речовин сільськогосподарськими культурами із гною та мінеральних добрив, %

Потребу сільськогосподарських культур в елементах живлення за результатами агрохімічного обстеження полів на заплановану врожайність можна визначити за формулою М.М. Городнього (1993):

де Н — розрахункова норма поживної речовини, кг/га; Уп — планова урожайність основної продукції, т/га; В — винос поживних речовин однією тонною основної продукції і відповідною кількістю побічної, кг/га; Г — запас доступних поживних речовин в орному шарі ґрунту, кг/га; К — коефіцієнт використання поживних речовин з ґрунту, %; N — кількість органічних добрив, т/га; b — вміст поживних речовин в органічному добриві, %; Ко — коефіцієнт використання поживних речовин із органічних добрив, %; Км — коефіцієнт використання поживних речовин із мінерального добрива, %.

Визначення норм добрив на запланований приріст урожаю. Цим методом користуються при розрахунках норм добрив на запланований врожай, якщо в господарстві немає картограм полів та даних про забезпеченість ґрунту поживними речовинами. Для цього обчислюють середню врожайність сільськогосподарських культур за останні п'ять років і визначають поправочні коефіцієнти повернення виносу поживних речовин за рахунок добрив (табл. 10.6).

10.6. Орієнтовні коефіцієнти повернення виносу поживних речовин за рахунок добрив

Норму добрив для запланованого приросту врожаю визначають за формулою:

де Н — норма добрива для запланованого приросту врожаю, кг/га; Уп — планова врожайність основної продукції, т/га; Уф — фактичний середній урожай за п'ять років, т/га; В — винос поживних речовин однією тонною основної продукції і відповідною кількістю побічної, кг/т; К — поправочний коефіцієнт (повернення виносу поживної речовини); N—кількість внесених органічних добрив, т/га; b — вміст поживних речовин в органічному добриві, %; Ко — коефіцієнт використання поживних речовин із органічних добрив, %; Км — коефіцієнт використання поживних речовин із мінеральних добрив, %; Нф — фактична доза поживної речовини, кг/га.

Якщо вміст азоту, фосфору і калію в ґрунті нижче ніж 8 мг/100 г ґрунту, то на 1 мг зменшення вмісту цих елементів встановлені норми добрив збільшують: азоту і фосфору — на 10, калію — на 15 кг/га. При збільшенні вмісту азоту і калію понад 10, а фосфору понад 12 мг/100 г ґрунту встановлені норми зменшують: азоту і фосфору — на 10, а калію — на 15 кг/га на 1 мг підвищення їх вмісту в ґрунті.

Визначення норм добрив за нормативами витрат поживних речовин для одержання одиниці продукції й одиниці приросту. Цей метод є одним із найточніших методів встановлення норм добрив для вирощування планової врожайності. Він належить до прямих, оскільки його основою є результати польових дослідів з добривами про узагальнені нормативи витрат мінеральних добрив для одержання 1 т загальної врожайності основної продукції або 1 т приросту врожаю сільськогосподарської культури. Ці дані розроблено для кожного природноекономічного регіону на основі усереднення даних дослідів з урахуванням природнокліматичних і ґрунтових умов, попередників, рівня використання органічних добрив. Застосування цього методу гарантує вирощування планової врожайності з відповідною якістю продукції, сприяє збереженню та відтворенню родючості ґрунту, забезпечує найекономніше використання добрив з урахуванням природно-охоронного їх обмеження при застосуванні у землеробстві.

Нормативні витрати поживних речовин добрив для вирощування одиниці врожаю визначають за формулою

де Д — нормативні витрати поживних речовин добрив для вирощування одиниці врожаю, кг/т; Нопт — оптимальна норма поживних речовин мінеральних добрив за даними польових дослідів, кг/га; Усер — середній урожай при внесенні оптимальної норми добрив, т/га.

Нормативні витрати поживних речовин добрив для вирощування одиниці приросту врожайності визначають за формулою:

де Д1 — нормативні витрати поживних речовин для вирощування одиниці приросту, кг/т; Нопт — оптимальна норма поживних речовин мінеральних добрив за даними польових дослідів, кг/га; П — приріст урожаю за рахунок внесення оптимальної норми добрив, т/га.

10.7. Використання основних елементів живлення (кг) на створення одиниці товарної продукції (10 т основної продукції з відповідною кількістю побічної)

Науково-дослідними установами України розроблені норми витрат