Норми азоту, фосфору і калію на одиницю врожаю обчислюють окремо для кожного елемента за формулою:

Ну = Уп*Д*К, де

Ну — норма азоту, фосфору і калію для вирощування планової врожайності, кг/га; Уп — планова врожайність даної культури, т/га; Д — нормативні витрати поживних речовин (азоту, фосфору і калію) для вирощування одиниці врожаю, кг/т; К — поправочний коефіцієнт на вміст рухомих форм поживних речовин у ґрунті (окремо для кожного елемента).

Норми поживних речовин (азоту, фосфору, калію) на одиницю приросту врожайності обчислюють за формулою:

Ну = Уп1*Д1*К,

де Ну — норма азоту, фосфору і калію для вирощування планової врожайності, кг/т; Уп1 — плановий приріст врожайності за рахунок добрив, т/га; Д1 — нормативні витрати поживних речовин (азоту, фосфору і калію) для вирощування одиниці приросту врожайності, кг/т; К — поправочний коефіцієнт на вміст рухомих форм поживних речовин у ґрунті (окремо для кожного елемента).

Визначення норм добрив за рівнем природної родючості (бальною оцінкою) ґрунту. Необхідну кількість добрив для вирощування запланованого врожаю визначають за формулою:

де Н — необхідна норма поживних речовин для вирощування запланованого врожаю, ц/га; Уп — запланований урожай, ц/га; Б — урожайність за рахунок природної родючості ґрунту (ціна бала помножена на оцінку ґрунту в балах для даної культури), ц/га; N — запланована норма органічних добрив, т/га; Кд — окупність 1 т органічних добрив приростом урожаю, ц/га; Км — окупність 1 ц діючої речовини мінеральних добрив приростом урожаю, ц/га; А — поправочний коефіцієнт на агрохімічну групу ґрунту.

Приклад. Заплановано виростити 50 ц/га озимої пшениці. Оцінка ґрунту за озимою пшеницею — 78 балів; ціна одного бала в зерні — 0,46 ц/га; внесено гною — 20 т/га; окупність 1 т органічних добрив зерном озимої пшениці — 0,25 ц/га; забезпеченість ґрунту поживними речовинами середня, ґрунт належить до третьої групи з поправочним коефіцієнтом, що дорівнює одиниці; окупність 1 ц мінеральних добрив зерном озимої пшениці — 4,8 ц/га.

Підставляючи вихідні дані у формулу, знаходимо необхідну кількість мінеральних добрив для вирощування 50 ц/га зерна озимої пшениці:

При співвідношенні NРК, що дорівнює 1,0:0,9:0,8, для кількісного визначення кожного елемента (кг/га) обчислюємо суму коефіцієнтів (S = 1,0+0,9+0,8 = 2,7) та ціну цілого коефіцієнта в поживних речовинах (1,9:2,7 = 0,7 ц/га або 70 кг/га). Звідси необхідна кількість поживних речовин для внесення в ґрунт становить: азоту — 70*1 = 70 кг/га; фосфору — 70*0,9 = 63; калію — 70*0,8 = 56 кг/га. Якщо співвідношення між елементами живлення в ґрунті не відповідають потребам даної культури, розрахунки норм добрив проводять за фактичним їх вмістом.

При визначенні потреби господарства в мінеральних добривах слід враховувати його спеціалізацію, планову врожайність сільськогосподарських культур, реакцію їх на добрива, структуру посівів з урахуванням технології вирощування та системи удобрення попередників, агрохімічну характеристику ґрунтів, наявність зрошуваних земель, виробництво органічних та річні фонди мінеральних добрив. Кількість добрив розраховують окремо для кожного елемента живлення.

Потреби господарства в добривах складаються із потреб у них окремих польових культур, багаторічних насаджень, сінокосів і пасовищ. Потребу окремих сільськогосподарських культур у мінеральних добривах визначають множенням планових валових зборів основної продукції на норматив витрат поживних речовин:

Мп = Вп*Нв*0,001, де

Мп — планова потреба в мінеральних добривах, т; Вп — плановий валовий збір культури, т; Нв — норматив витрат мінеральних добрив у кілограмах (NРК) на 1 т врожаю, кг/т; 0,001 — коефіцієнт для перерахунку в тонни.

Потребу в мінеральних добривах для закладання садів, ягідників і розсадників, удобрення сінокосів і пасовищ розраховують множенням оптимальної норми поживних речовин на планові площі цих культур:

Мп = S*Нопт*0,001, де

Мп — планова потреба в мінеральних добривах, т; S — планова площа культур, га; Нопт — оптимальна норма поживних речовин для культур, кг/га; 0,001 — коефіцієнт для перерахунку в тонни.

Мінеральні добрива розподіляють згідно з ґрунтово-кліматичними умовами природно-сільськогосподарських зон, народногосподарським значенням вирощуваних культур, економічною ефективністю внесених добрив на основі ринкових відносин. Насамперед добрива виділяють під культури, що мають найважливіше значення для народного господарства. У повній потребі виділяють мінеральні добрива для внесення на зрошуваних землях. Найвищі їх норми застосовують під провідні технічні культури — цукрові буряки, льон, картоплю, а також овочі, зернові колосові, кукурудзу.

Планування закупівлі мінеральних добрив здійснюють на основі прийнятих у господарстві норм під окремі культури, потребу в яких найчастіше встановлюють за нормативними показниками. Найбільш надійними при визначенні оптимальних норм добрив є дані польових дослідів з добривами, особливо багаторічних, при поєднанні з розрахунковими методами перевірки співвідношення між окремими елементами живлення та попередньою агрономічною й економічною їх оцінкою.

Науково-дослідними установами України для кожної природно-сільськогосподарської зони розроблені приблизні норми внесення добрив з урахуванням типів ґрунтів, розміщення культур у сівозмінах, забезпеченості господарств органічними та мінеральними добривами, біологічних вимог рослин і технології їх вирощування, які дають змогу одержувати заплановану врожайність з високими показниками якості продукції при одночасному зростанні родючості ґрунтів. Слід зазначити, що у різних зонах України норми добрив неоднакові.

Згідно з цими нормами в кожному господарстві залежно від вмісту основних елементів живлення в орному шарі та характеристики ґрунту на основі прийнятих методик розробляють агрохімічні паспорти полів та остаточно уточнюють норми добрив і строки їх внесення під окремі культури сівозміни, враховуючи також форми добрив і строки їх внесення, розробляють графіки виконання робіт. На основі обчислених потреб у добривах складають план їх