2. Оцінка системи удобрення

Оцінку ефективності системи удобрення культур у сівозміні проводять за економічними й енергетичними показниками. Крім того, при оцінці системи удобрення слід також враховувати екологічні проблеми, пов'язані із застосуванням добрив. Основою для економічної оцінки системи удобрення є приріст урожаю, який одержують за рахунок застосування добрив. Цей приріст урожаю порівнюють з нормативами окупності органічних і мінеральних добрив додатковою продукцією тієї чи іншої культури.

Науковими установами України на основі довготривалих досліджень встановлені нормативи окупності приросту врожаю від внесення гною в сівозміні (табл. 10.8) та окупність одиниці мінеральних добрив приростом урожайності сільськогосподарських культур залежно від погодних умов (табл. 10.9), які дають змогу визначити рівень рентабельності застосування системи удобрення культур у сівозміні та в господарстві в цілому.

10.8. Нормативи приросту врожайності від застосування гною в сівозміні, ц зернових одиниць на 1 т добрива з урахуванням його дії та післядії (М.В. Козлов і А.А. Плішко, 1991)

* І — без мінеральних добрив; ІІ — на фоні застосування мінеральних добрив.

10.9. Окупність мінеральних добрив приростом урожаю основних зернових культур у Лісостепу України (Е. Г. Дегодюк, 1986)

* І — сприятливі роки; ІІ — посушливі роки; ІІІ — перезволожені й холодні роки.

Окупність мінеральних добрив у сівозміні визначена при сумісній дії з підстилковим гноєм, проте економічна оцінка системи удобрення є неповною, оскільки при цьому залишається ще не визначеною енергетична ефективність застосування добрив, яка в сучасних умовах набуває особливого значення. Щоб обчислити енергетичну ефективність застосування добрив, слід насамперед визначити кількість енергії, що міститься у прирості врожаю, вирощеного за рахунок добрив:

V = Уп*R*l*100,

де V — вміст енергії у прирості основної продукції, МДж/га; Уп — приріст урожаю, ц/га; R — коефіцієнт для перерахунку одиниці врожаю на суху речовину (для більшості зернових культур він дорівнює 0,86); l — вміст енергії в одному кілограмі сухої речовини, МДж; 100 — для перерахунку центнерів на кілограми. Вміст енергії в зерні основних сільськогосподарських культур наведено в таблиці 10.10.

Енергетичні витрати на застосування добрив під час вирощування окремих культур визначають за формулою

А = (НN*aN)+(HP*aP)+(HK*aK),

де А — витрати енергії на виробництво та застосування добрив, МДж/га; НN, НP, Нк — відповідно норми азоту, фосфору і калію, кг/га діючої речовини; aN, aP, aK — відповідно енерговитрати з розрахунку на 1 кг азотних, фосфорних і калійних добрив.

Енерговитрати на виробництво та застосування добрив і хімічних меліорантів М.В. Козлов та А.А. Плішко (1991) встановили такі, МДж/кг діючої речовини: мінеральні добрива: азотні — 86,8; фосфорні — 12,6; калійні — 8,3; комплексні — 51,5; органічні добрива: гній (80 % вологість) — 0,42, торфогнойові компости (60% вологість) — 1,7; вапнякові матеріали — 3,8.

10.10. Вміст енергії в урожаї зерна основних зернових, зернобобових і круп'яних культур, МДж

На основі встановлених даних про кількість енергії, що міститься в прирості основної продукції та енерговитрат на застосування добрив, обчислюють їх енергетичну ефективність за формулою ЦІНАО:

? = V0f/А0

де ? — енергетична ефективність (біометричний ККД); V0f — кількість енергії у прирості врожайності основної продукції, МДж/га; А0 — енерговитрати на виробництво і застосування добрив, МДж/га.

Енергетична віддача добрив та хімічних меліорантів залежить, насамперед, від природнокліматичних умов зони їх застосування. Вона може збільшуватися за рахунок широкого впровадження методів біологічного контролю за станом посівів і комплексної діагностики мінерального живлення рослин, а також у результаті поліпшення асортименту та способів застосування добрив на фоні перспективних сортів і гібридів при дотриманні технології вирощування. Отже, енергетична оцінка системи удобрення доповнює економічну і при оптимальних нормах добрив забезпечує екологічну чистоту навколишнього середовища.

Література:

Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп. Київ – 2004 р. 2 томи.

Національний аграрний університет. books.nauu.kiev.ua