18 вересня 1988 року відбувся третій у сучасній історії Бірми військовий переворот, за допомогою якого "військові намагалися підтримати майже звалила, агонізуючу владу" /9, с. 62/. Одним з перших декретів було введено в щоденний політичний побут слово “Мьянма”, яким автор буде по можливості користатися далі.

Однієї з перших акцій нового уряду стала активізація господарської діяльності під гаслом руху до ринкової економіки, зокрема, приватизація, лібералізація економіки і більш широка участь іноземного капіталу. Були приватизовані мукомолки, лісопилки, фабрики по виробництву ковдр – в основному, підприємства легкої промисловості, невеликі по розмірах. Планується приватизація олововольфрамових рудників. Великих державних підприємств, приватизація майже не торкнулася: з 1765 у 1990 році їхнє число упало до 1675 у 1994 р.

В області залучення іноземного капіталу були зроблені рішучі кроки. За перші 9 років (з кінця 1988 року до березня 1997) в економіку Мьянми було інвестовано 6,05 млрд. доларів США в 247 проектах. З них 34 проекту були зв'язані з нефте- і газовидобутком і вимагали $2,13 млрд. Ще 82 проекту передбачали вкладення 1,2 млрд. у підприємства обробної промисловості. Почався продаж концесій на розробку надр. Уряд також запропонував приватним підприємцям брати під оренду державні чи підприємства створювати разом з державою компанії в текстильної, взуттєвий галузях, у переробці зерна, виготовленні льоду, виробництві алкогольних і безалкогольних напоїв. За перший рік з 29 жовтня 1988 було створено 9 корпорацій, у яких брало участь держава. Вони зайнялися реставрацією і будівництвом нових готелів, туристичних комплексів, адміністративних і торгових споруджень, зведенням мостів, дамб і т.д. До грудня 1996 року існувало вже 103 спільні підприємства, що охоплювали різні галузі: текстильну і швейну, деревообробну, тютюнову, харчову, електронну, сільськогосподарське машинобудування.

У рамках короткострокового трирічного плану 1992/93-1995/96 передбачалося досягнення економічного росту в 5,1% у рік, переважний розвиток видобувної й обробної промисловості, оптимізація виробництва. За станом на 1994/95 рік зайнятість у різних секторах бірманської промисловості була наступною:  |

Тис. людина | %

Видобувна пром-ть | 105 | 0,61%

Обробна пром-ть | 1410 | 8,19%

Енергетика | 18 | 0,1%

Слід зазначити, що навіть у порівнянні з (low-income economies) країнами, що розвиваються, зайнятість ЕАН Мьянми в промисловості дуже малий: навіть середній показник для цих країн перевищує бірманський на 5%.

Основні цілі сьогоднішньої політики Міністерства Промисловості містять у собі:

? Збільшення ролі промисловості в економіці країни

? Розширення приватного сектора, залучення іноземного капіталу

? Поділ виробництва й експорту

? Модернізація виробництва

? Максимальна утилізація відходів виробництва

? Захист навколишнього середовища

Видобувна промисловість. У промисловому обсязі ведеться видобуток 21 виду корисних копалин. Міністерство видобувної промисловості вітає іноземні інвестиції в першу чергу в спільні з державою підприємства по розробці родовищ міді, золота, олова і цинку. Дві великих державних компанії займаються розробкою олов-вольфрамових, свинцево-цинкових родовищ. У видобутку дорогоцінних, напівкоштовних каменів і залізних руд державні компанії є монополістами. Основна продукція видобувної промисловості: цинковий концентрат, золото, мідний і олов'яний концентрати, олов-вольфрамовий шеелитний концентрат, очищене олово, срібло, нікель, свинець, вугілля, гіпс, хроміти, граніт, вапняк, доломіт, бентоніт, флюорит, вогнетривка глина, рубіни, сапфіри, діаманти, жадеити.

Видобувна промисловість переживає зараз складний час. Галузі, що представляють великий інтерес для західних інвесторів, активно розвиваються, у той час як в інших сферах відзначається стагнація. Кількість шахт (металевих і неметалічних), у 1987 році що складав 150, упало до 35 у 1996 р. Більшість корисних копалин добувається в обсягах, достатніх для задоволення потреб лише самої Мьянми. У порівнянні з іншими країнами, що розвиваються, у Мьянме невисока частка видобувної промисловості у виробництві ВВП. Видобуток нафти, газу, дорогоцінних каменів збільшився завдяки іноземній участі; видобуток металів знизилася – зокрема, через недолік державного фінансування (див. таблицю 3).

На березень 1994 року іноземні інвестиції в гірничорудну промисловість склали 155,35 млн. доларів США, що дорівнювало 14,7% всіх інвестицій. Найбільшими інвесторами є США, Сінгапур і Таїланд - на їхню частку приходиться майже половина всіх капіталовкладень в економіку Мьянми. На початку 1990-х років таїландські фірми уклали контракти на видобуток цинку, олова і дорогоцінних каменів. Крім Таїланду, у гірничорудну промисловість Мьянми інвестували Китай і Сінгапур. Уряд Мьянми разом з компанією Indochina Goldfields планує почати розробку ще одного нового родовища міді біля Моунъюва. По оцінках 1996 року родовище повинне давати до 25 тис. т катодної міді в рік.

Найбільшим родовищем срібла ще з 1930 року є шахти Бодуина. Укупі із шахтами Босейна і Яданатейнджи вони дають велику частину видобутку свинцю. Покладу халькоцитовой руди зі змістом міді 0,77% у Салинджи оцінюються в 130 млн. т; щодня добувається 8000 т руди. Розміри родовища Лепадаун складають 180 млн. т, причому руда містить невеликі домішки золота і срібла. Руда в Намту містить 20% цинку і 13м срібла на тонну руди.

У великих кількостях добувається граніт; розробляються 24 родовища в районах Мьей, Давей, Чейто і Йе. Запаси граніту приблизно складають 60,7 млрд. т. Запаси вапняку оцінюються в 563 млн. т. За даними американського посольства в Рангуні, видобуток гіпсу в 1994/95 р. склала 28,916 т, мідних концентратів – 24,036 т, очищеного свинцю – 1,267 т, олововольфрамових концентратів – 530 т, жадеитов – 258 т, обробленого срібла – 97,350 тройских унцій.

Дотепер найбільшим родовищем дорогоцінних каменів вважається Могоу: тут добувають шпінель, турмаліни, аквамарини, сапфіри, цитрини, данбурити, циркони, аметисти, гранати, олівіни...Другим по значимості можна назвати родовище Пхакан у Качинской області, відоме своїми жадеитами. У