Частка доходу від сільгосппродукції в загальному доході фермерів: 83,6 %.

Рівень рентабельності фермерських господарств: 17 %.

До головних витрат фермерських господарств належать: первинні ресурси – 65,4 %; заробітна плата -12,7 %; амортизація – 4,9 %; соціальні виплати – 0,6 % та інші витрати – 16,4 %.

На шляху розвитку фермерства в Україні стоять кілька перешкод:

Багато державних програм з підтримки сільськогосподарських виробників, наприклад, програма відшкодування відсоткових ставок за кредитами сільськогосподарським товаровиробникам, є недоступними для невеликих фермерських господарств.

Кредитні механізми підтримки малих фермерів, наприклад кредитні спілки, все ще перебувають на ранніх стадіях розвитку. Комерційна банківська система поки не орієнтована на задоволення потреб малих фермерських господарств у кредитних ресурсах.

Системи ресурсного забезпечення і збуту, орієнтовані на невеликі обсяги постачання або доставки, потребу в яких відчувають фермери, лише почали розвиватися. Обслуговуючі кооперативи, орієнтовані на ресурсне забезпечення та послуги фермерам у сфері маркетингу та збуту,, які уможливлюють придбання та продаж фермерами малих партій без упакування, або погано розвинуті, або взагалі не існують.

Недосконалість політики у даній сфері та нерозвинутість ринків. Відсутність бізнес-середовища в сільському господарстві, що дозволило б найефективнішим виробникам процвітати та використовувати нові технології для збільшення власної продуктивності.

2. ОСОБИСТІ СЕЛЯНСЬКІ ГОСПОДАРСТВА

Індивідуальні або сімейні селянські господарства є дуже поширеними в Україні. Загальна площа землекористування особистих селянських господарств становить близько 11 мільйонів гектарів, що становить 1/3 усіх сільськогосподарських угідь (див. таблицю нижче). Частка особистих селянських господарств у виробництві сільськогосподарської продукції є досить значною – 66,7 %.

Середні розміри земельних ділянок особистих селянських господарств здебільшого не перевищують 0,5 гектарів, однак іноді вони сягають двох гектарів, і майже кожне домогосподарство має принаймні одну таку ділянку.

Особисті селянські господарства:

Земля для них є істотним засобом до існування

Як правило, вони проживуть у сільській місцевості

Члени домогосподарства поза ним зайняті ще на якійсь роботі (у т.ч. у школах, заводах і торгівельній мережі тощо)

Розміри до 0,1 га мають 6,6 % загальної кількості домогосподарств;

0,11-0,15 га– 6,6 %;

0,16-0,50 га– 49,5 %;

0,51-1,0 га– 28,5 %;

більше 1 га – 8,8 % домогосподарств

Джерело: Державний комітет статистики України. 2000.

Відносно великий вклад особистих селянських господарств у загальні обсяги виробництва продукції сільського господарства зумовлений цілою низкою факторів.

Першим з них є значний надлишок робочої сили у сільській місцевості, що змусило сільських мешканців для виживання займатися натуральним виробництвом в особистих господарствах. Існуючий низький рівень оплати праці призводить до того, що в господарствах населення виробляють і реалізують на ринку сільськогосподарську продукцію, таку як картопля, овочі, м’ясо та молочні продукти за цінами, нижчими, ніж у великі сільськогосподарські підприємства.

Другим фактором є вища продуктивність виробництва в особистих селянських господарствах порівняно з великими сільськогосподарськими підприємствами, що є наслідком повільного реформування останніх та, як правило, неефективного використання ними ресурсів, ринкових збутових мереж та кредитних ринків.

Виробництво в особистих селянських господарствах є в основному нетоварним, оскільки більша частина виробленої продукції призначена для сімейного споживання і розглядається як додаткове джерело доходів домогосподарства. Однак слід зауважити, що в деяких випадках такі господарства є товарними, орієнтовані на потреби ринку і виробляють саме ту продукцію, на яку є попит.

Зазвичай відсутність ресурсів і/або відсутність ринків означає, що багато сільгоспвиробників заробляють на життя на маленьких земельних ділянках, вирощуючи сільськогосподарські культури, які потребують малих інвестицій і дають малу віддачу, такі, наприклад, як кукурудза, соняшник, цукровий буряк і навіть пшениця. Хоча в рамках програми CNFA „Фермер до фермера” було доведено, що фермери можуть отримати як мінімум 5 гривень чистого прибутку з гектара, якщо вони вирощуватимуть високоприбуткові спеціальні культури, наприклад, овочі (для порівняння: доход з одного гектара може становити 500 гривень при вирощуванні пшениці та близько 1 гривень при вирощуванні соняшника), однак виробництво цих культур для особистих селянських господарств ускладнює їх високозатратність, зумовлена високою вартістю необхідних ресурсів, необхідність вартісного зрошення, часто недоступного для особистих селянських господарств, загальний дефіцит складських приміщень або транспорту для ефективного збуту такої продукції на ринку.

Щодо спеціальних культур, то слід зазначити, що вони, як правило, не виробляються і не продаються масово. Вони дають велику кількість доходу з гектара, приблизно в діапазоні 10-40 тисяч гривень (дані LOL USAID). Це не обов’язково екзотичні культури, до них належать культури, вирощування яких потребує значної уваги та ручної праці, і тому вони опиняються за межами традиційних оптових циклів торгівлі. Це цукрова кукурудза, часник, трави, спеції, квіти та екологічна продукція.

Таблиця 7. Сільськогосподарські угіддя особистих селянських господарств, тис. га |

1990 | 1994 | 1996 | 1998 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2003 до 1990,

% | 2003 до 1994,

% | 2003 до 2002,

%

Сільськогосподарські угіддя усіх категорій сільськогосподарських підприємств | 41 721 | 40425 | 40773 | 40 652 | 40 308 | 38 421 | 38 150 | 37 877 | 90,8 | 93,7 | 99,3

у т. ч. особистих селянських господарств | 2 565 | 5 011 | 5 589 | 5 788 | 6243 | 8 543 | 9 736 | 110 939 | більше у 4,3 рази | більше у 2,2 рази | 112,4

Частка особистих селянських господарств в аграрному землекористуванні усіх сільськогосподарських підприємств, % | 6 ,1 | 12 ,4 | 13 ,7 | 14 ,3 | 15 ,5 | 22 ,2 | 25 ,5 | 28 ,9 | x | x