Економічне процвітання країни забезпечується тим, що вона виступає в ролі фінансового і ділового центру міжнародного значення. У зв'язку з цим, за кордоном Ліхтенштейн нерідко звинувачують а «відмиванні грошей» і незаконних фінансових операціях. Після того, як німецька розвідка підготувала навесні 1999 відповідна таємна доповідь, власті країни провели власне розслідування під керівництвом прокурора Інсбрука Курта Шпітцнера. В результаті цього були арештовані ряд видних представників політичної і ділової еліти Ліхтенштейну. Під прицілом критики опинився і банк «Ліхтенштейн глобал траст», що належить княжій сім'ї. Після нових звинувачень, що прозвучали з різних держав, уряд ввів в березні 2000 нових, строгіші заходи проти «відмивання» грошових коштів. 19 липня 2000 об'єднання банків Ліхтенштейну сповістило, що відкриття анонімних рахунків надалі допускатися не буде.

З 1992 в Ліхтенштейні продовжується «конституційна суперечка» між князем Хансом Адамом II і парламентський-урядовими кругами. Монарх заперечував проти спроб обмежити його повноваження виконанням чисто символічних функцій і загрожував в цьому випадку «перенести своє місце проживання до Відня». У 1992 після розбіжностей з урядом з питання про угоду з Європейським економічним простором князь спробував розпустити парламент і управляти за допомогою княжих декретів. Це прагнення зустрів опір і породило спори про реформу конституції. У 1995 голова Конституційного суду Бернхард Віллі заявив, що саме цей орган повинен розбирати конституційну суперечку при виникненні розбіжностей між князем, урядом і парламентом. Після цього князь відмовився утвердити повторне обрання Віллі членом суду. У жовтні 1999 Європейський суд задовольнив скаргу Віллі і звинуватив князя в порушенні конвенції про права людини, засудивши Ліхтенштейн до штрафу у розмірі 10 тисяч швейцарських франків і сплати компенсації Віллі у розмірі 91 тисячі швейцарських франків.

У лютому 2000 князь оповістив нові пропозиції по реформі конституції, погодившись в принципі на роль розділу держави без політичної влади, на відмову від права призначати державних чиновників і не затверджувати суддів. Князь виразив готовність визнати за населенням право на винесення вотуму недовір'я князеві і навіть на ліквідацію монархії.

Після виборів в 2001, на яких перемогла Прогресивна бюргерська партія (консервативна), уряд очолив в квітні лідер цієї партії Отмар Хаслер. Ліберальна партія Вітчизняний союз пішла в опозицію.