Реферат на тему:
Лаос
(економіко-географічна характеристика)
Загальні відомості
У самому центрі Індокитайського півострова знаходиться Лаос — невелика держава, що простягається на 1000 км із півночі на південь уздовж середньої течії Меконгу. По розмірах території Лаос майже дорівнює Великобританії — 237 тис. кв. км, але населення його невелике — близько 3,5 млн. чоловік. Це одна із самих рідкозаселених країн Азії. Виходу до моря Лаос не має. На півночі Лаос граничить з Китаєм, на сході — з В'єтнамом, на півдні — з Кампучією, на заході — з Таїландом і на північному-заході — з Бірмою. Границі проходять в основному по природних кордонах — Меконгові чи гірських хребтах.
У грудні 1975 р. Лаос проголошений народно-демократичною республікою, керується Верховними народними зборами й урядом. Країна розділена на 13 Провінцій, один міський округ і 1,5 тис. сіл-банів на чолі з народно-революційними комітетами. Столиця країни — місто В'єнтьян.
Природа
Лаос — це край суворих гір і родючих річкових долин. Землі по берегах рік, придатні для поливного землеробства, давно обжиті й освоєні людиною, а жителям гірських схилів і вершин приходиться відвойовувати земельні ділянки, випалюючи ліс для посівів. Гірський характер рельєфу визначає ізольованість окремих районів Лаосу й утрудняє їхнього зв'язку з зовнішнім світом.
Найбільш важкодоступна і малоосвоєна частина країни — Північний Лаос. Скелясті гори, порізані глибокими ущелинами, досягають тут висоти 2000 м. Гори, які зазнають сильної ерозії, складені в основному вапняками, глинистими і кристалічними сланцями. Хребет Пу Кум (2000 м) на північно-заході Лаосу утворить природну Кхаммуан, цікаве як район класичного карстового рельєфу. На сході плато переходить у гори Чионгшон, древні, сильно зруйновані, розчленовані на окремі глибові масиви. Деякі перевали, наприклад Айлау і Му-Гіа, лежать на висоті усього близько 400 м. Максимальна висота гір у Центральному Лаосу — 2286 м. Західні схили плато Центрального Лаосу положистими ступінями спускаються до долини Меконгу. Тут, до півдня від плато Кхаммуан, виділяється велика Саваннакхетська долина з заливними рисовими полями.
У Південному Лаосу — основній житниці країни — гори Чіонгшон уступами переходять у невисокі, але досить стрімчасті плато, оточені алювіальними родючими низовинами в долинах рік. Найбільшої висоти (1200 м) досягає плато Боловен, складене піщаниками і базальтами.
Надра країни багаті корисними копалинамиНайбільшою мірою їх експлуатація ведеться в гористому Північному і Центральному Лаосу. Значні поклади олов'яної руди (близько 70 тис. т) знаходяться на плато Кхаммуан. Нові родовища олова були недавно відкриті недалеко від міста Саваннакхета. У районі плато Сіангкхуанг виявлені запаси залізної руди з високим змістом металу (60—70%), оцінювані в 1 млрд. т. У Північному і Центральному Лаосу маються мідні руди, кам'яне вугілля, сурма, свинець, цинк, гіпс, марганець, вапняк. По всій території країни зустрічаються родовища золота і різних дорогоцінних каменів, особливо часто — сапфірів і рубінів. Поварена сіль знайдена і добувається в Лаосу в двох місцях — північніше В'єнтьяна і південніше Пхонгсалі. Біля В'єнтьяна і Саваннакхета передбачається наявність нафтоносних шарів.
Клімат Лаосу — тропічний, мусонний. Режим і напрямок вітрів визначають чітку зміну двох сезонів: сухого, прохолодного — з листопада по квітень,коли з континенту вторгаються холодні північні і північно-східні мусони майже без опадів, і вологого, печені — із травня по жовтень, коли теплі повітряні маси з Індійського океану приносять із собою тропічні зливи і високу температуру.
Велика довжина країни з північно-заходу на південний схід і гірський рельєф створюють досить значні кліматичні розходження між північними і південними районами. На низовинах Північного Лаосу середня температура самого холодного місяця — січня + 15°, а самої печені — липня 4-28°. У гірських районах Північного Лаосу температура повітря узимку іноді спускається нижче 0°. У Центральному і Південному Лаосу таких різких коливань температури не буває. Середня температура січня тут складає +23, +25°, липня +30°.
Лаос одержує значна кількість опадів, але вони розподіляються нерівномірно: у гірських районах і на високих плато Сиангкхуанг, Кхаммуан, Боловен випадає до 3500 мм опадів у рік, а на рівнинах і невисоких плоскогір'ях Північного Лаосу, а також у Саванакхетській долині — 1000—2000 мм. Неоднаковий розподіл опадів по сезонам у сполученні з особливостями рельєфу в різних районах Лаосу сприяло нерівномірному освоєнню території цієї країни. Більш освоєний Південний Лаос.
Озер і боліт у Лаосу мало, але дуже багато рік. Вони протікають по рівнинах і гірських ущелинах. Більшість їх відноситься до басейну Меконгу, головної артерії країни й однієї з найбільших рік Азії. Третина загальної довжини Меконгу, чи майже всі його середній плин, збігається з границею між Лаосом і Таїландом. Самі великі припливи Меконгу в Північному Лаосу — Та, У, Донг, Лик, Нгум. У Центральному і Південному Лаосу це — Бангфай, Бангхіанг, Дон, Конг, Тхен. З мусонним режимом клімату зв'язані літнє повіддя і зимове обміління рік. У сухий сезон багато рік міліють настільки, що води не вистачає не тільки для зрошення, але і для побутових нестатків населення, а судноплавство на деяких ділянках цілком припиняється. Від своєчасного приходу паводка в значній мірі залежать врожаї рису. Ріки забезпечують населення рибою, але рибальство в економіці країни відіграє меншу роль, ніж у Кампучії.
Слабкий розвиток наземних доріг робить ріки Лаосу майже єдиним видом зв'язків, як внутрішніх, так і зовнішніх. Але судноплавство по них утруднено не тільки сезонним обмілінням, але і безліччю порогів, водоспадів і бурхливим