Реферат на тему:
Ландшафтознавче картографування озерно-річкової басейнової геосистеми
Одним із найважливіших завдань озерознавства є узагальнення нагромадженої інформації і створення відповідної теорії функціонування озерної геосистеми. Сучасний підхід до дослідження озер передбачає вивчення динамічних процесів їх існування не лише взаємно, в тісному зв’язку одні з одними, але й з процесами, що відбуваються на водозбірному басейні. В основу такого підходу покладено уявлення про водойму та її басейн як окрему геосистему (або екосистему), що дає змогу по-новому пояснити природу водойм, відкрити найбільш оптимальні варіанти використання, збереження і охорони їх ресурсів.
Це свідчить про те, що водойму неможливо розглядати як щось однорідне та ізольоване. Її геосистему пронизує ціла низка зв’язків, причому потоки речовин і енергії змінюють свої ознаки та інтенсивність. Це дає підставу розглядати озеро і його периферію як напівзамкнену систему. Тому озеро є дієвим чинником ландшафтоутворюючих процесів. Саме така концепція повинна бути покладена в основу розробки теорії природних озерних геосистем, тієї теорії, яка має стати фундаментом прикладного спрямування в лімнології.
Басейнові геосистеми (озерні, річкові, водосховищні), як особливий вид територіальних утворень, що виділяються за “... ознаками динамічної поєднаності і функціональної цілісності та об’єднані потоками речовини та енергії” [3, С.51], привертають увагу спеціалістів різних галузей. Актуальність дослідження таких геосистем пов’язана з посиленою антропогенною та природною трансформацією геокомплексів (територіальних та аквальних) локального та регіонального рівня, потребами науки та практики тощо.
На жаль, проблема ландшафтознавчого картографування озерних (озерно-річкових) басейнових геосистем не отримала належного висвітлення у літературі, що створює певні труднощі під час проведення польових робіт. Досвід ландшафтознавчих (ландшафтознавчо-лімнологічних) досліджень озерних геосистем [5,6], дозволяє сформулювати ряд висновків щодо картографування цих складних природних утворень.
Розглянемо основні етапи ландшафтознавчого картографування антропогенно-модифікованої озерно-річкової басейнової геосистеми оз. Верхнє і Нижнє (понад 20 років тому, у результаті спрямлення русла р. Льва, був створений обвідний канал, що проліг вздовж східного берега озер і відокремив їх від головного водотоку) Льва-Горинського природного району, Волинське Полісся (рис. 1-3). Перший етап - теоретико-методичний. Методологічною основою дослідження є басейнова концепція у фізичній географії [4], згідно положень якої озеро та його водозбір розглядається як єдина природна система. Така система має свій вхід (надходження води у басейн), трансформацію (притік води з басейну в озеро і прямий прихід води на дзеркало) і вихід (стік води з озера, випаровування з басейну, дзеркала, а також інфільтрація). Це основні параметри, співвідношення яких визначає формування, існування і розвиток озерного басейну.
Рис. 1. Ландшафтно-морфологічна структура водозбору оз.Верхнє та Нижнє (Волинське Полісся).
1 .-9. – урочища, 10. – складні аквальні урочища; межі: а- водозбору, б- урочищ.
Піщані дюни із крутими (10-20о) схилами, вкриті дубово-сосновими та сосновими сухими борами на слабо- та середньопідзолистих піщаних грунтах, частково розорані та забудовані.
Продовгуваті піщані гряди міжрічкових рівнин із сильно спадистими (5-10о) схилами, вкриті чорничниковими сосновими та дубово-сосновими свіжими борами на слабопідзолистих та дерново-підзолистих піщаних та супіщаних грунтах, в більшості розорані та забудовані.
Слабохвилясті ділянки водозбору, вкриті сосновими свіжими борами та ялиновими свіжими суборами на дернових опідзолених супіщаних і піщаних грунтах.
Вирівняні понижені ділянки межиріч з вільхово-сосновими та березово-сосновими лісами і суходільними злаково-різнотравними луками на лучно-дернових глеюватих та болотно-лучних глейових супіщаних грунтах, частково розорані.
Сплановані вирівняні ділянки річкових долин і низьких межиріч з осоково-злаково-різнотравними угрупованнями та частково чорновільховими лісами на лучно-болотних та лучних глеюватих супіщаних грунтах, осушені та частково розорані.
Вирівняні понижені ділянки межиріч, вкриті різнотравно-осоково-зеленомоховими та зеленомохово-осоково-ситниковими угрупованнями на середніх і потужних торфяниках.
Верхові болота з березово-чорновільховим сфагново-зеленомоховим дрібноліссям та осоково-ситниково-зеленомоховими угрупованнями на потужних торфяниках.
Колишнє русло р.Льва, фрагментарно вкрите осоками та очеретом.
3ашлюзований з'єднувальний канал між озерами з кавальєрами, що вкриті різнотравно-злаковими угрупованнями на примітивних супіщаних грунтах.
Озерні улоговини, на відмілинах порослі осоково-очеретяними та розрідженими елодеєвими угрупованнями, на дні вкриті потужними водоростево-залізистими та лімонітовими сапропелями.
Рис. 2. Ландшафтно-морфологічна структура природно-аквального комплексу оз.Верхнє.
1.1. –2.3. – фації; межі: а- складного аквального урочища, б–аквальних підурочищ, в-аквальних фацій.
І. Літоральне підурочище на алювіальних пісках та малопотужних сапропелях, що підстеляються алювіальними пісками з видовим різноманіттям надводних і підводних макрофітів.
1.1.Мілководні акумулятивно-абразійні піщані фації розріджених осоково-очеретяних асоціацій з однорідним температурним режимом, антропогенно модифіковані.
1.2.Мілководні акумулятивні водоростево-залізисті сапропелеві малопотужні (0–2,5м) фації розріджених осоково-очеретяних та елодеєво-рдестових асоціацій з однорідним температурним режимом, радіоактивно забруднені.
1.3.Мілководні акумулятивні водоростево-залізисті сапропелеві на лімонітових малопотужних (0–2,5м) сапропелях фації розріджених рдестово-харових асоціацій з однорідним температурним режимом, радіоактивно забруднені.
ІІ. Субліторальне підурочище на сапропелях, що сформувалися на алювіальних пісках.
2.1.Субліторальні акумулятивні водоростево-залізисті сапропелеві малопотужні (0–2,5м) фації розріджених харово-елодеєвих асоціацій з однорідним температурним режимом, радіоактивно забруднені.
2.2.Субліторальні акумулятивні водоростево-залізисті сапропелеві потужні (2,5–15,0м) фації розріджених елодеєво-харових асоціацій з незначною амплітудою температур у літній період, радіоактивно забруднені.
2.3.Субліторальні акумулятивні водоростево-залізисті сапропелеві, що підстеляються водоростево-лімонітовими сапропелями потужні (2,5–18,5м) фації з поодинокими плаваючими водоростями та неоднорідним температурним режимом, радіоактивно забруднені.
Рис. 3. Ландшафтно-морфологічна структура природно-аквального комплексу оз. Нижнє.
1.–3. – фації; межі: а- простого аквального урочища, б–аквальних фацій.
Мілководна акумулятивна піщана фація рогозово-очеретяно-осокових асоціацій з однорідним температурним режимом.
Мілководні акумулятивні водоростево-залізисті сапропелеві малопотужні (0–2,5м) фації рогозово-очеретяних та елодеєво-рдестових асоціацій з однорідним температурним режимом, радіоактивно забруднені.
Мілководна акумулятивна водоростево-залізисто-сапропелева середньопотужна (2,5–5,0м) фація осоково-очеретяних та харово-рдестово-елодеєвих асоціацій з однорідним температурним режимом, радіоактивно забруднена.
Тут важливо поглибити знання про морфологічну структуру ландшафту – елементарні природно-територіальні комплекси (ПТК) – фації, урочища, місцевості. Дещо відмінну морфологічну будову мають природно-аквальні комплекси (ПАК) озер. Як зазначалось нами в роботі [7], аквальний комплекс розглядається