Реферат на тему:

“Куба”

(економіко-географічна характеристика країни)

Офіційна назва - Республіка Куба.

Державний устрій. Згідно з Конституцією Республіка Куба є соціалістичною державою трудящих, незалежною і суверенною. Верховна державна влада належить Національній Асамблеї, що складається з депутатів, які обираються на прямих виборах терміном на 5 років. Депутати формують Державну Раду. Президент Державної Ради є керівником держави і керівником уряду. Виконавча влада - Рада Міністрів і уряд Республіки.

Географічне розташування. Куба розташована у Вест-Індії, на стику Північної, Центральної і Південної Америки. За конфігурацією територію Куби, що простягнулася із заходу на схід на 1250 км, нерідко порівнюють з ящіркою, тулуб якої звернений до Атлантики, а хвіст знаходиться біля входу в Мексиканську затоку. На півдні Куба омивається водами Карибського моря. Відстань від Куби до США у найвужчому місці Флоридської протоки - 180 км, до острова Гаїті через Навітряну протоку - 77 км, до острова Ямайка через протоку Колон - 140 км, до Мексики через Юкатанську протоку - 210 км.

Площа території - 110,86 тис. кв. км (104 місце у світі).

Адміністративний поділ - 14 провінцій і муніципія о. Хевентуд.

Кількість населення - 11,184 мільйони осіб (станом на липень 2001 року).

Столиця - Гавана (2,328 млн. осіб).

Інші великі міста - Сантьяго-де-Куба (544,4 тис. осіб), Камагуей (348,6 тис.), Хагуей (312,1 тис.), Гуантанамо (269,2 тис.), Санта-Клара (247,8 тис.).

Державна мова - іспанська.

Релігія - католицизм.

Державні свята - 1 січня (1959 р.) - День національного звільнення; 26 липня (1953 р.) - День Національного повстання; 10 жовтня - Початок війни за незалежність.

Державний прапор. Вперше у 1850 році замайорів прапор, який у подальшому став державним прапором Куби. Цей прапор гармонійно поєднує три кольори - червоний, синій і білий. Три сині смуги означають департаменти, на які поділявся острів у той час, дві білі смуги символізують велич ідеалу незалежності, а червоний трикутник - рівність, братерство і свободу, а також кров, пролиту у боротьбі за незалежність; біла зірка уособлює повний суверенітет Куби в сім'ї інших народів.

Державний герб - має форму стрілчастого щита, розділеного на три поля. На верхньому, горизонтальному полі зображений золотий ключ, що лежить на тлі моря у променях сонця, яке сходить, між двома горами, що символізує положення Куби - нової держави, яка виникла у Мексиканській затоці між двома Америками. Діагональні білі та сині смуги на лівому вертикальному полі відображають адміністративний поділ острова у колоніальний період. На правому вертикальному полі - кубинський пейзаж з королівською пальмою на першому плані, що символізує незламний характер кубинського народу.

Національні атрибути. Національна квітка Куби - маріпоса; красива біла квітка з сильним ароматом, яка у період боротьби за незалежність була символом повстання. Національний птах - токороро, кубинський представник сімейства кетцалів. У його яскравому оперенні присутні кольори кубинського прапора. Національне дерево Куби - королівська пальма, пряма, горда, незламна, як дух цієї країни.

Грошова одиниця - песо.

Членство у міжнародних організаціях - ООН, СОТ, Організація Американських держав, МФЧХіЧП та інші.

Економіка Куби

Економіка Куби є однією з найбільш націоналізованих у світі. Найвищі темпи колективізації зафіксовані у перші два післяреволюційних роки, коли у власність держави і під її управління перейшла більшість промислових і гірничодобувних підприємств, будівельних організацій, значна частина фінансових установ, внутрішньої і зовнішньої торгівлі, а також близько третини сільськогосподарського виробництва. До кінця 1970-х років у приватному секторі знаходилося лише 25% сільського господарства, 7% транспорту, 1% засобів зв'язку і менше 1% рибальського флоту.

Централізоване планування було запроваджене на Кубі в 1960-х роках за рекомендацією радянських фахівців. У другій половині 1960-х років кубинське керівництво відмовилося від цієї практики і перейшло до економічних експериментів, які базувалися на моральному заохоченні працівників, що не принесло очікуваних результатів і змусило повернутися до так званої системи планування. Під час економічної кризи на початку 1990-х років центральне керування було скасоване, а його функції передані Міністерству економіки і планування. При цьому державні підприємства й організації отримали автономію і можливість розпоряджатися прибутком.

Роль ринку в країні мінімальна, оскільки розподіл коштів і проміжних товарів відбувається через планувальні органи, а більшість споживчих товарів розподіляється централізовано через систему нормування.

На початку 1990-х років ембарго Куби з боку США і згортання економічних зв'язків із країнами Східної Європи і колишнього СРСР поставили Кубу у тяжке економічне становище. З метою виходу з кризи керівництво країною приступило до здійснення реформ, спрямованих на поступове впровадження елементів ринкової економіки. Не відмовляючись від централізованого керівництва економікою, воно пішло на підвищення господарської самостійності державних підприємств, лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності, створення мережі комерційних банківських структур.

Національний доход

З 1960-х Куба переживала наслідки твердого бойкоту з боку США і відчувала гостру необхідність у розвитку власних збройних сил. В цілому економіка Куби, незважаючи на різкі коливання показників в окремі роки, поступово зростала в 1940-1950-х роках, знаходилася в стані застою або фактичного спаду в 1960-х роках, а в 1970-х - на початку 1980-х років почала швидко розвиватися. Обсяг реального сукупного суспільного продукту у період з 1975 по 1985 щорічно зростав у середньому на 5,7%.

ВВП зріс на 2,5% у 1995, на 7,8% - у 1996 і на 2,5% - у 1997. Економічному зростанню сприяли зусилля, початі кубинським урядом