Починаючи з 1993 року, в єдиному європейському просторі відбувається вільний рух товарів, капіталу, робочої сили. Відкрита економіка, раціональне використання робочої сили та розумна організація виробництва сприяють досягненню таких най-важливіших цілей ЄС: збереженню довгострокового миру між країнами, що раніше протягом попередніх століть ворогували; шануванню національних особливостей країн-учасниць; «підтягуванню» рівнів економічного розвитку країн-учасниць до максимально високих показників.

Громадяни Європейського Союзу можуть вільно працювати, вчитися і виходити на пенсію у будь-якій країні Союзу. Дипломи про освіту дійсні в усіх країнах, що підписали угоду. Передбачається створення єдиного європейського диплома про-фесійної освіти.

До участі у ЄС прагнуть і центральноєвропейські країни. Так, асоційованими членами ЄС вже стали Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, Болгарія та Румунія. Бажають брати участь в ЄС й інші центральне- та східноєвропейські країни - країни Балтії, Україна та Молдова.

Важливими політичними інструментами, що регулюють міждержавні відноси-ни в Європі, стали Рада Європи, Парламентська асамблея РЄ, Європарламент, Ра-да Безпеки і Співробітництва в Європі (РБСЄ). До Ради Європи прийнято майже всі держави Центральної Європи та нові держави, що утворилися після розпаду СРСР. Україна членом Ради Європи стала у 1995 році. Станом на кінець 1996 року до Ра-ди Європи входило 39 країн.

Загалом, в 90-і роки XX ст. в Європі сформувалося кілька інтеграційних утво-рень, поля взаємодії яких частково перекриваються. У Західній Європі, як зазна-чено вище, інтеграційне ядро становлять країни ЄС. Інші держави мають з ними тісні економічні зв'язки. Країни Центральної Європи дуже зацікавлені в розши-ренні аналогічних економічних зв'язків. Північна Європа (Скандинавські країни та Ісландія) окрім західноєвропейських мають і регіональні проблеми, які розв'я-зуються в рамках північноєвропейської інтеграції. Саме на зв'язки з цією частиною Європи насамперед орієнтуються нові незалежні країни Балтії - Литва, Латвія та Естонія. У Центральній Європі майже всі колишні соціалістичні країни взяли курс на приєднання до ЄС та інших європейських структур.

Завдяки реконструкції національних економік західноєвропейські країни на сьогодні досягли високих показників свого економічного розвитку.

У господарстві регіону важливу роль відіграють транснаціональні корпорації, що об'єднують капітали різних країн. Держави регіону сприяють їх розвитку, регу-люючи правову та фінансову діяльність. На базі державно-корпоративного сектора в Західній Європі розробляються довгострокові програми економічного та соціального розвитку, які дають змогу розв'язувати зокрема регіональні економічні проблеми. Для цього створюють спеціальні фонди.

Західна Європа - потужний фінансовий центр світу. Крім взаємного обігу капіта-лу між країнами регіону відбувається міграція капіталу на світовому рівні. Фінансо-вими столицями тут є Лондон, Франкфурт-на-Майні та Цюрих. В Європі є (без ура-хування постсоціалістичних країн) більша частина золотих запасів світу.

У господарстві країн регіону співіснують три сектори: національний (приватний), державний та іноземний. Частка капіталу іноземного сектора досягає 20-25 %, окрім транснаціональних європейських корпорацій, активно діють також корпо-рації СТА, Японії та інших країн.

Галузева структура господарства країн регіону характеризується переважан-ням промисловості (наукоємних галузей машинобудування та хімічної промисло-вості) і невиробничої сфери. Порівняно з США Західна Європа має у господарстві нижчу енерго- і технооснащеність. Нижчі тут і показники витрат на науково-дослідні розробки. Відстає регіон від США і за загальноекономічними показни-ками (національний доход, ВВП на душу населення тощо).

Особливістю економічного розвитку Західної Європи є й те, що найменш розви-нуті країни мають найвищі темпи економічного розвитку, тоді як найпотужніші з-поміж них знижують темпи зростання. В результаті рівні економічного розвитку країн регіону в цілому вирівнюються. Проте розрив за головними показниками між окремими країнами поки що значний: найвищі показники ВВП на душу населення у 1994 році становили 25-35 тис. доларів (Швейцарія, Люксембург, ФРН, Швеція), а найнижчі - 5-10 тис. доларів (Данія, Норвегія, Греція, Іспанія, Португалія).

Промисловість Західної Європи (мал. 51) має риси сучасного комплек-су галузей періоду НТР. Найрозвинутішим країнам світу взагалі притаманна орієнтація на виробництва, що зберігають сировину, енергію та робочу силу і спи-раються на наукові і технологічні досягнення людства. Причини цього не тільки у високому рівні розвитку продуктивних сил, а і нестачі природних ресурсів.

У галузевій структурі промисловості Західної Європи переважають обробні га-лузі над добувними у співвідношенні приблизно 9:1. «Старими» вважаються галузі металургії, важкого машинобудування, суднобудування та деякі інші, тому саме ця група галузей переживає застій. Високі темпи зростання мають електроніка, точне машинобудування, хімія, що спираються на наукові досягнення та кваліфіко-вану працю. Регіон - найбільший у світі виробник та постачальник на світовий ри-нок машин та промислового обладнання. Надзвичайно розвинуте автомобілебуду-вання, особливо у Німеччині («Даймлер-Бенц», «БМВ», «Фольксваген»), Велико-британії (фірма «Бритіш лейланд»), Франції («Рено», «Пежо», «Сітроен»), Італії («ФІАТ»). Ці фірми виробляють 1/2 автомобілів Західної Європи.

Військове машинобудування концентрується переважно у Німеччині, Велико-британії, Франції. Електротехнічна промисловість - в цих самих країнах, а також Італії, Нідерландах, Швеції. За виробництвом побутової техніки регіон посту-пається тільки США. Для цієї галузі характерна залежність від монополій США, особливо у випуску ЕОМ та радіоапаратури. Виділяються Німеччина (1/8 світового виробництва електроприладів), Великобританія та Франція, Італія (світові лідери у виробництві холодильників, пральних машин), Нідерланди (радіоприймачі, те-левізори, рентгенівська апаратура тощо).

Хімічна промисловість - одна з провідних галузей. У Західній Європі вироб-ляється близько третини всіх хімікатів світу (у США - близько 1/5, а у Японії