Шкодочинність. Гриб швидко накопичується у ґрунті і через 2-3 роки вражає більшість рослин картоплі. Бульби стають не придатними для споживання. Особливо небезпечний рак для присадибних ділянок, де при вирощуванні незмінної культури не стійких до нього сортів картоплі, він приводить до повної втрати врожаю.

Біологія: Збудник хвороби є внутріклітинним паразитом, не утворює міцелію. Основне значення у циклі розвитку мають зимові (в стадії спокою) зооспорангії, за допомогою яких гриб зберігається та поширюється у природі. Навесні, при настанні стійких температур плюс 15-170С, зооспорангії проростають з утворенням 200-300 рухливих одноджгутикових зооспор, які потрапляючи на тканини рослини-господаря, розчиняють стінку епідерміса і через утворену пору проникають у клітину. Гриб росте, асимілюючи поживні речовини. Уражена клітина збільшується у розмірах, а через деякий час гриб у ній розпадається на 5-7 багатоядерних клітин — літніх зооспорангіїв. Зооспори що утворюються при проростанні, разом з ґрунтовою вологою рухаються по капілярах і знову уражують тканини картоплі. Цикл розвитку повторюється.

Збудник хвороби — облігатний паразит. Протягом усього циклу розвитку лише в періоди проростання спорангіїв та руху зооспор, який триває не більше 1-2 годин, він не пов’язаний з живою рослиною-господарем.

Цикл розвитку гриба складає 12–14 днів і за сприятливих умов триває безперервно увесь вегетаційний період. До кінця вегетації картоплі нарости загнивають, вражаючи здорову частину бульб, і збудники хворою потрапляють в ґрунт.

Виявлення й ідентифікація: Ознаки: характерні нарости гриба на бульбах, столонах, кореневій шийці, зрідка на стеблах, листках і навіть квітках, які за зовнішнім виглядом нарости цвітну капусту. Їх розмір може бути від маленької горошини до великої бульби. Нарости, що утворюються в землі, забарвлені в колір слонової кістки або білий, на наземних частинах — зелений. До кінця вегетації вони темніють і загнивають. Корені рослини раком ніколи не уражуються. Ракові нарости розвиваються на бульбах і в сховищах. Зустрічаються листкова, паршеподібна і гофрована форми раку: листова форма розвивається на вічках бульб, із яких виростають потворні м’ясисті листочки, прості або розгалужені, бульба нагадує соснову шишку; паршеподібні ракові нарости мають вигляд пухирців навколо вічок бульб картоплі і нагадують порошисту паршу, збудником якої є Spongospora subterranea Wallr.; у разі зараження гофрованою формою вся бульба нагадує хвилясто-зморшкуватий наріст з напливами і заглибленнями. Усі бруньки вічок при такій формі не здатні до розвитку.

Методи обстеження та діагностику: проводять на вегетуючих рослинах неракостійких сортів (на початку масового цвітіння картоплі та під час збирання врожаю) і методом відбору ґрунтових проб (у будь-який час доки ґрунт не замерз).

Способи переносу і розповсюдження. Природне розповсюдження хвороби відбувається дуже повільно. Найчастіше всього рак передається з ураженими бульбами, ґрунтом, іншим рослинними матеріалом, знаряддями обробітку, тарою, гноєм.

Карантинні заходи та засоби боротьби. Забороняється ввезення ураженого садивного матеріалу і ґрунту з регіонів розповсюдження захворювання. Обов’язковим є карантинний догляд, лабораторна експертиза. Обстеження на виявлення раку картоплі за зовнішніми ознаками проводять на вегетуючих рослинах нестійких сортів і методом відбору ґрунтових проб. У виявлених вогнищах раку картоплі впроваджують особливий карантинний режим. У зоні поширення хвороби уражені посіви і посадки обов’язково знищують радикальним методом з негайним спалюванням викопаних рослин та дезинфекцією інвентарю і ґрунту. Вивезення продукції рослинного походження з цієї зони проводиться з дотриманням встановлених вимог. З господарств, що знаходяться під карантином, заборонене вивезення садивного матеріалу. При виявленні агресивних патотипів — вивезення бульб та коренеплодів за межі зони забороняється.

Обов’язковою умовою захисту рослин є дотримання сівозміни, знищення рослинних решток та бур’янів, вирощування сортів, стійких до хвороб, внесення органічних добрив, глибока оранка, боротьба з бур’янами. Основний спосіб контролю захворювання -ротація, чистий пар. Рекомендується просторова ізоляція насінницьких посівів від виробничих. Насінницькі площі слід розміщувати не ближче ніж 1 км від присадибних ділянок. Гній та інвентар із вогнищ хвороби використовують тільки на уражених ділянках; стічні води та відходи на заводах, що переробляють уражений матеріал, заборонено використовувати для поливу. Бульби картоплі використати на корм тваринам у перевареному вигляді.

Віспа або “шарка” слив.

Збудник: Plum pox potyvirus.

Синоніми: Sharca virus, Prunus virus 7, Plum pox virus

Систематичне положення: Virus Potivirus group.

Рослини-господарі. Хоча основними деревними господарями віспи є плодоносні види роду Prunus, зокрема абрикос, персик, слива, багато диких деревних і трав’янистих рослин можуть бути потенційними резерватами хвороби.

Поширення. У лісостеповій зоні України виявлена у трьох областях, зокрема 0,52 га у Буському р-ні Львівської; 43,5 га в Бережанському, Борщевському, Бучанському, Збаражському, Заліщицькому, Тернопільському, Шумському р-нах Тернопільської та 11,1 га в Сокирянському, Новоселицькому й Хотинецькому р-нах Чернівецької областях.

Шкодочинність. Вірус є дуже небезпечним сам, а також у поєднанні із іншими вірусами. Захворювання призводить до погіршення якості та кількості плодів, передчасного їх опадання. Втрати складають від 5 до 100%. Ознаки зараження проявляються на листках і плодах. Особливо чітко вони простежуються навесні: хлоритичні плями і кільця, просвітління жилок і навіть деформація листків у персика, на уражених плодах з’являються хлоротичні плями та кільця. Хворі сливи та абрикоси деформуються, м’якуш буріє; на їх кісточках є тьмяні кільця чи плями. Ознаки шарки залежать від місцевості,