Населення та державна символіка

Зростання Іспанського населення було низьке протягом останніх сторіч. Населення Іспанії, яке в середині 16-го сторіччя було приблизно рівний 7.5 мільйонам, подвоїлося тільки за 300 років, і ще раз подвоїлося за 100 років, і до 1960 досягло 30 мільйонів жителів. Низькі темпи зростання, часом навіть негативні, аж до 1900, були викликані високою смертністю яка майже дорівнювала високому коефіцієнту народжуваності. До цього слід додати негативний баланс еміграції, викликаний великою трансатлантичною міграцією до Латинської Америки. З початку 20 сторіччя різке зниження смертності супроводжувалося більш поступовим зниженням народжуваності, проте щорічний приріст населення не перевищував 1 % унаслідок негативного балансу еміграції, але тепер направленого перш за все до Європи.

Чисельність населення Іспанії зараз складає близько 40.4 мільйона чоловік, (приблизно 10 млн. у містах), середня густота населення - близько 80 чоловік на 1 кв. км.

Іспанія визнана єдиною нацією, сформованою на основі різних історичних областей і етнічних груп, основними з яких є:

каталонці (16,4%), андалуси (15,6%), кастільці (11,1%), валенсийці (9,7%),галісийці (8,2%) і баски (2,3%.).

Близько 9% населення Іспанії складають емігранти. За іспанською статистикою зважаючи на величезний будівельний бум, який останні роки переживає Іспанія, щорічно населення країни зростає приблизно на 1,5%.

Щільність населення.

В даний час, найбільша щільність населення зареєстрована в автономній області Мадрид (605 жителів на квадратний кілометр), наступна - Країна Басків (295), Канарські Острови, Каталонія, Балеарські Острови і Валенсиансике Співтовариство (між 200 і 100 жителями на кв. км.).

Найнижча концентрація в Кастілія ла Манча, Арагоне, Естремадуре і Кастілії-Леоні, з менш ніж 30 жителями на квадратний км.
Така нерівномірна щільність пояснюється соціально-економічною нерівністю, оскільки має місце масова внутрішня міграція з економічно відсталих областей в регіони, що випробовують динамічніший економічний розвиток. Останнім часом проводиться те, що розноситься міських індустріальних зон, одержуючих притоку населення, що запобігає ще більшій територіальній різниці в щільності населення, як це відбулося в інших країнах Європи.
Середня щільність населення Іспанії - 76.8 жителя за квадратний км., небагато вище чим в Греції, і значно нижче за решту частини Європи.

Структура населення

Що стосується структури розподілу населення чоловіка/жінки, в середньому на кожні 100 новонароджених дівчаток приходяться 105 хлопчиків. Проте, оскільки смертність серед чоловіків перевищує показник жіночої смертності у всіх вікових категоріях, зразкова рівність обох полови зберігається і навіть повністю зрівнюється до 40 років. Починаючи з цієї вікової відмітки кількість жіночого населення поступово випереджає чоловіче і серед людей старше 85 років на кожні 100 жінок доводиться всього лише 45 чоловіків.

Показник щорічного приросту населення є одним з найнижчих в світі через постійний рівень народжуваності, що зменшується. До цього додається один з найвищих в світі показник середньої тривалості життя (77 років). Звідси і витікає, що населення молодше 15 років складає лише 15% від загального числа, тоді як населення старше 64 років припадає на частку 18%. Але навіть при цьому населення Іспанії продовжує залишатися відносно молодим в порівнянні з деякими іншими європейськими державами.

Державна мова - іспанська.

Релігія - римсько-католицька.

Державне свято - 12 жовтня - День іспанської нації.

Державна символіка

Державний прапор - складається з червоної, жовтої і червоної горизонтальних смуг з гербом посередині. Символічне значення кольорів цього прапора легенда пов'язує з його походженням. Відповідно до переказу один з королів Арагону побажав мати свій прапор. Оглядаючи різні проекти прапорів, він зупинився на одному з гладким золотим полем. Потім він велів подати келих свіжої крові тварин і, зануривши в нього два пальці, монарх провів ними по жовтому полотнищу, на якому вийшли дві червоні смуги. Згодом прапор Арагону став державним прапором всієї Іспанії. Після встановлення у 1938 році режиму Франка цей прапор став прапором Іспанії.

Державний герб - являє собою складну багаточастинну конструкцію, яка включає герби земель, що належали Короні. У центрі овального щита знаходиться щиток, на якому зображений основний мотив іспанського герба, древній герб Королівства Кастилії і Леона: у першій та четвертій четвертях - золотий трибаштовий замок з блакитними вікнами і воротами на червоному полі, а в другій і третій - пурпурний (червоний) коронований золотою короною лев на срібному полі. В особливій частині - знизу між третьою і четвертою четвертями - герб Гранадської провінції: на срібному полі золотий гранат з червоною серцевиною і зеленими стеблом та листям.

Державний гімн Іспанії - "Марш гренадерів", або "Королівський марш".

Вперше цей гімн прозвучав у 1910 році і постійно виконувався до квітня 1931 року, коли в Іспанії була скинута монархія. Король Альфонс ХIII був вигнаний, а партитуру "Королівського маршу" відправили до архіву. Але 17 липня 1942 року Франко підписав декрет, відповідно до якого "Королівський марш" став національним гімном країни.

Визначні пам'ятки культурної спадщини

Іспанія славиться на весь світ своїми фієстами, найважливішими з яких є фієста у Валенсії, квітневий ярмарок в Севілье, фієста Сан-фермін в Памплоне, і, безумовно, коридами, що проводяться у всіх крупних містах.

Що стосується численних музеїв країни, то найцікавіші