Союзу на підставі рішення Асамблеї глав держав і урядів (прийнятому ? голосів) на пряме (у тому числі озброєне) втручання у внутрішні справи держави-члена у разі виникнення на його території геноциду, військових злочинів і злочинів проти людства. Принципово новим є положення, згідно якому до участі в роботі АС не допускаються представники урядів, що прийшли до влади неконституційним шляхом. В Установчому акті визначений також комплекс заходів по забезпеченню виконання рішень Асамблеї АС, у тому числі введення політико-економічних санкцій (позбавлення права голосу на Асамблеї, припинення транспортних і телекомунікаційних зв'язків з державою-"ослушницею" та ін.), застосування яких буде сприяти втіленню в життя колективних рішень. Виконання нових положень повинне сприяти підвищенню політичної відповідальності африканських лідерів [29].
В назвах як самої організації ("Африканський союз"), так і її самого найвищого виконавського органу ("Комісія АС") виразно видна певна аналогія зі структурами Європейського союзу. Це свідчить про твердий намір лідерів африканських держав у інтеграційному процесі враховувати успішний досвід ЄС і існуючих об'єднань Південно-східної Азії і Латинської Америки.
АС покликаний замінити не тільки ОАЄ, але й Африканське економічне співтовариство (АЕС), яке повинне було протистояти негативним аспектам глобалізації шляхом сприяння соціально-економічному розвитку Африки. Визначення принципів, цілей і стратегії розвитку АЕС тривало з 1976 по 1989 р. Процес досягнення економічної інтеграції в рамках АЕС був розрахований на 34 роки і передбачав шість етапів. Сама організація була створена в 1991 р., але її діяльність не принесла суттєвих практичних результатів [29].
Другий самміт АС відбувся 9-12 липня 2003 р. в столиці Мозамбіку м. Мапуту. Крім виборів Голови АС і його заступників, розглядалися питання по інтеграції до структури Союзу програми НЕПАД і формування Ради миру і безпеки (СМБ). Головою АС на 2003-2004 р. був вибраний президент Мозамбіку Жоакім Чіссано, а головою Комісії АС – колишній президент Малі Альф Умар Конаре [29].
Відродження ідеї африканської єдності, яка реалізувалася у формі створення Африканського союзу, йшло практично паралельно з розробкою концепції "Африканського ренесансу", проголошеної президентом ЮАР Табо Мбекі. Задачами відродження, крім створення демократичних політичних систем, успішної боротьби проти пандемії СНІД; відновлення культур Африки, заохочення художньої творчості і доступ до передової науки і технології були оголошені також досягнення стійкого економічного розвитку.
З перших днів свого існування АС зіткнувся з певними проблемами: протистояння лідерів при узгодженні на самміті в м. Лусака (2001 р.) кандидатури нового Генерального секретаря ОАЄ (він повинен був вести роботу по її перетворенню в АС), затяжний (вісім раундів) процес виборів постійного голови Комісії АС і його заступників на Асамблеї АС в 2003 в м. Мапуту [29].
Серйозною проблемою для керівництва АС є брак фінансових коштів. В жовтні 2003 заборгованість по сплаті членських внесків 11-ти країн-членів організації склала 44 млн. дол. США, і вони були позбавлені права виступати на засіданнях Союзу. Таке положення справ ставить АС в залежність від зовнішнього фінансування, обмежує свободу дій і безпосередньо відображається на його здібності здійснювати миротворчі місії. Наприклад, після відмови африканських лідерів засудити політику президента Зімбабве Роберта Мугабе Європейський Союз заморозив виділення 250 млн. євро, призначених для миротворчої діяльності АС. Дата інавгурації Всеафриканського парламенту (ВАП) в столиці Ефіопії м. Аддис-Абеба, призначене на 31 січня 2004 р., перенесена на 18 березня 2004 р. (протокол, визначальний його повноваження, функції і склад, хоч і прийнятий одноголосно членами АС, до цих пір не набув чинності – не був ратифікований половиною країн-членів). До теперішнього часу не набув чинність протокол про створення Ради миру і безпеки (РМБ) – органу, що володіє широкими повноваженнями і покликаний на практиці забезпечити заходи по досягненню стабільності в Африці. Затягується також процес створення Африканського суду. Такі затримки свідчать про небажання лідерів деяких африканських держав (не дивлячись на формальну підтримку курсу АС) обмежувати свої інтереси і про певні суперечності деяких англомовних країн з франкомовними.
Процес формування структур АС привертає увагу міжнародних організацій. На самміті в Мапуту були присутні генеральний секретар ООН Кофі Аннан, президент Єврокомісії Романо Проді і виконавчий директор Міжнародного валютного фонду Херст Келер. Глави деяких держав Африки сприйняли як вияв неповаги до континенту в цілому і до АС зокрема той факт, що президент США Джордж Буш, здійснюючи поїздку по низці африканських країн безпосередньо напередодні і в дні проведення самміту Африканського союзу (7-12 липня 2003), не відвідав Мозамбік [29].
Африканський союз в якості наступника ОАЄ тільки починає свою діяльність. Задачі, структура і механізми функціонування інститутів АС визначені поки тільки в загальному вигляді. Проблеми африканської єдності і ініціативи по його досягненню (у тому числі сам Установчий акт АС) добре відомі лише вузькому колу політиків, урядових урядовців і учених. Потрібно буде багато часу і зусиль для визначення функцій, забезпечення фінансових та інших коштів, необхідних для нормальної діяльності інститутів в структурі Африканського Союзу.
Враховуючи реалії африканської дійсності, об'єктивні труднощі і проблеми суб'єктивного характеру, з якими АС зіткнувся вже на початку свого існування, більшість зарубіжних і вітчизняних дослідників вважають, що його створення відкрило новий розділ в історії Африканського континенту. Створення АС означає безумовний крок вперед в розвитку ідеї і практики африканської інтеграції і може сприяти виробленню державами континенту єдиної позиції перед лицем глобальних викликів сучасності [29].
3.3. Проблеми і перспективи розвитку інтеграційних процесів в регіоні
Скрізь у світі економіка переживає труднощі. Її зростання сповільнюється в глобальному масштабі. Це приводить
