Зниження світової економічної активності як ніколи ясно показала наявність взаємозв'язку між країнами, і це служить попередженням об том, що не можна підтримувати процвітання в країнах з добре розвинутою економікою в умовах широкого поширення бідності. Інтеграція в міжнародну економіку принесла небувалі вигоди у вигляді зростання доходів і підвищення добробуту більшої частини світу. Проте ця наростаюча хвиля процвітання дуже багатьох залишила за бортом, наприклад, майже всі країни, розташовані на південь від Сахари. Зараз розмови про економічну стабільність і скорочення масштабів бідності залишаються просто розмовами, коли немає стратегії боротьби з пандемією ВІЛ-інфекції і СНІДу, як наголошувалося на спеціальній сесії ООН в Нью-Йорку. Всі ці події підкреслюють необхідність вироблення більш широкої концепції, в рамках якої можна було б відповісти на важливі питання, пов'язані з глобалізацією. Ця концепція повинна виходити з того, що все людство живе в єдиному світі, і закладати основу процвітання для всіх. Перш за все, досягнення успіху в боротьбі з бідністю послужить ключем до стабільності і миру в двадцять першому столітті, і ніде лінія фронту цієї боротьби не позначена чіткіше, ніж в Африці [28].

В даний час відкрилися нові можливості для роботи. Африканські лідери працюють спільно над розробкою стратегії прискореного зростання економіки і розвитку, а також стратегій, направлених на різке скорочення масштабів бідності, яка отримала широке поширення на африканському континенті. Ці підходи – ПТПВА (Партнерство тисячоліття за програмою відродження Африки) і план ОМЕГА – були об'єднані в одну Нову африканську ініціативу. Ця ініціатива тісно пов'язана з основоположними принципами власності, керівництво і відповідальності за усунення внутрішніх перешкод на шляху стійкого зростання в африканських країнах, і очевидно, що подібний зв'язок – найважливіший фактор даної ініціативи [28].

Основна увага в Новій африканській ініціативі приділяється чотирьом найважливішим елементам.–

Перше і головне – ясне усвідомлення того факту, що мир, демократія і добросовісне управління – необхідні передумови для інвестицій, зростання і скорочення масштабів бідності.–

По-друге, в цій ініціативі міститься заклик до розробки планів дій по створенню і розвитку систем охорони здоров'я і освіти, а також інфраструктури і сільського господарства.–

По-третє, в ній справедливо присутня опора на приватний сектор і економічну інтеграцію на регіональному і глобальному рівнях.–

І, по-четверте, в ній визначаються конкретні кроки по створенню більш продуктивних партнерств між Африкою і її двосторонніми і багатосторонніми партнерами, а також партнерами по розвитку з приватного сектора [28].

Більше всього Африка потребує розширення торгових можливостей. Це те, як Африка може сама собі допомогти краще всього. Пора, нарешті, надати африканським країнам вільний доступ на ринки промислово розвинутих країн, зокрема, в найбільш важливих для бідних країн областях, таких як сільськогосподарська продукція, текстильні вироби і одяг. Ці області також повинні стати предметом особливої уваги на новому раунді багатосторонніх торгових переговорів в контексті Всесвітньої торгової організації. Протекціонізм заважає боротьбі з бідністю, і потрібно якнайскоріше почати цей новий раунд міжнародних торгових переговорів [28].

Не менше значення має і усунення країнами їх власних перешкод, що розвиваються в торгівлі. В Африці це також повинно стати частиною концепції регіонального економічного співробітництва й інтеграції в якості засобу поліпшення умов конкуренції і підвищення привабливості африканського континенту для інвесторів. МВФ завжди був і залишається одним з основних прихильників регіональної торгової і фінансової інтеграції, наприклад, в Західно-Африканському економічному і валютному союзі (ЗАЕВС). МВФ стимулює гармонізацію і спрощення складних і частково дублюючих один одного субрегіональних торгових механізмів, надає консультації і технічну допомогу в проведенні практичних заходів, пов'язаних із збором податків, стягуванням митних зборів і веденням торгівлі. Крім того, МВФ надає допомогу в розвитку регіонального нагляду за макроекономічною політикою, а також за гармонізацією і зближенням цієї політики для сприяння поглибленню регіональної інтеграції – кінцевої мети нового Африканського союзу [28].

Практичне досягнення встановленого для промислово розвинутих країн завдання виділяти 0,7 відсотка свого валового національного продукту (ВНП) на офіційну допомогу розвитку (ОДР) слід розглядати як вкладення капіталу в забезпечення миру і процвітання на всій земній кулі.

Надання допомоги в погашенні боргу також утворює складову частину всеосяжної концепції скорочення масштабів бідності. В рамках вдосконаленої Ініціативи відносно бідних країн з найбільшою заборгованістю (БКНЗ) МВФ і Всесвітній банк доклали зусилля, що вже зараз дозволили надати 25 мільярдів доларів на надання допомоги в погашенні боргу 19 країнам Африки, тим самим скоротивши для них співвідношення обслуговування боргу до експорту приблизно вдвічі (з 18 відсотків в 1998-2000 роках до близько 9 відсотків в 2001-2005 роках). Надання допомоги за ініціативою БКНЗ в погашенні боргу приводить до щорічної економії бюджетних засобів цих країн в межах від 1 до 2,5 відсотка ВНП, дозволяючи їм значно збільшувати витрати на бідних [28].

Отже, основними завданнями інтеграційних процесів в регіоні