Економічне співробітництво держав Західної Африки – ЕКОВАС (Economic Community of West African States – ECOWAS) було утворено в 1975 році згідно Договору, підписаному в м. Лагос. До складу організації входять: Бенін, Буркіна-Фасо, Кот-д'ївуар, острови Зеленого Мису (Кабо Верде), Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Ліберія, Малі, Мавританія, Нігер, Нігерія, Сенегал, С'єрра-Лео-не, Того. Найпотужнішою й найперспективнішою в економічному відношенні є тут Нігерія [14, 244].

Головна мета – утворення економічного сюозу в Західній Африці. Серед цілей: підвищення рівня життя населення, досягнення економічної стабільності, підвищення рівня освіти й культури населення регіону. Головної мети передбачається досягти в декілька етапів. Спочатку це – координація політики держав в економічній сфері, далі – утворення спільного ринку, потім – економічного й валютного союзу.

Організаційна структура:

1. Рада голів держав і урядів.

2. Рада міністрів.

3. Економічна і соціальна рада.

4. Парламент Співробітництва.

5. Суд Співробітництва.

6. Виконавчий секретаріат.

7. Фонд співробітництва, компенсації й розвитку.

8. Спеціалізовані технічні комісії [14, 245].

Рада голів держав і урядів – вищий орган ЕКОВАС. Обговорює найважливіші питання політики організації.

Рада міністрів – виконавчий орган. Вона розробляє програми й бюджети, надає рекомендації Раді голів держав і урядів з питань економічної інтеграції.

Економічна і соціальна рада є дорадчим органом. Вона складається з діячів і фахівців з різних галузей економіки, які надають консультації іншим органам.

Технічні комісії готують проекти й програми по окремим галузям економічної й соціальної сфери. Сформовано такі комісії: з продовольства й сільського господарства; промисловості, науки, техніки й енергетики; навколишнього середовища й природних ресурсів; транспорту, зв'язку й туризму; з торгівлі, митних питань і оподаткування; з політичних, юридичних і правових питань; регіональної безпеки та імміграції; з людських ресурсів, інформації, соціальних і культурних питань; з фінансових і адміністративних питань [14, 245].

На сьогоднішньому етапі розвитку інтеграції особлива увага приділяється розвитку внутрішньорегіональної інфраструктури:

будівництву Трансзахідноафриканської автомагістралі, утворення мережі телекомунікацій, регіональної авіалінії. В новому тисячолітті ЕКОВАС має вийти на наступний щабель інтеграції: будуть усунені перешкоди на шляху руху товарів і людей; в 2006 p. передбачається уведення єдиної валюти.

Організація африканської єдності (ОАЄ) – найбільша міждержавна організація в Африці. Створена 25 травня 1963 p., коли на конференції глав держав і урядів 30 незалежних країн Африки в Адіс-Абебі (Ефіопія) було підписано Статут ОАЄ (День створення ОАЄ – 25 травня щорічно відмічається як День звільнення Африки.) Статут ОАЄ набув чинності 13 вересня 1963 p., складається із 33 статей, де закріплені цілі, принципи, організаційна структура і те, що стосується життєдіяльності організації. Згідно зі Статутом членом ОАЄ може стати будь-яка незалежна і суверенна африканська держава. Станом на 2000 p. членами ОАЄ були 53 незалежні держави Африки. Основні цілі ОАЄ – зміцнення єдності та солідарності африканських держав, координація і зміцнення всебічного політичного й економічного співробітництва між ними, захист їх суверенітету, незалежності та територіальної цілісності, ліквідація на континенті всіх видів колоніалізму, заохочення міжнародного співробітництва. У своїй діяльності ОАЄ керується такими принципами, як невтручання до внутрішніх справ держав-членів, поважання їх територіальної цілісності та незалежності, визнання непорушності існуючих в Африці кордонів, мирне врегулювання спірних питань, підтримка визвольних рухів, неприєднання і співробітництво згідно зі Статутом ООН [15, 156].

Африканський Союз, АС (African Union, AU) – регіональна міжнародна міжурядова організація, об'єднуюча 52 держави Африки. Створена 26 травня 2001 р. на базі Організації африканської єдності (ОАЄ).

Об'єктивними причинами створення АС, що замінив ОАЄ, – найбільше політичне об'єднання держав Африканського континенту – стали кардинальні зміни в розстановці політичних сил у світі за час її існування (1963-2001) і досягнення на рубежі нового тисячоліття частини задач, поставлених перед ОАЄ в якості першочергових. Проблеми сучасного економічного розвитку держав Африки вимагають пошуку нових підходів і механізмів [29].

Рішення про створення Африканського союзу було ухвалено на надзвичайній зустрічі на вищому рівні ОАЄ у вересні 1999 в м. Сирті (Лівія). Воно відображало прагнення африканських лідерів до більш високого рівня єдності, ніж це було в рамках ОАЄ. Глави держав континенту схвалили Установчий акт Африканського союзу на самміті ОАЄ в липні 2000 в м. Ломі (Того), тоді ж було офіційно оголошено про створення АС. На 37-й сесії Асамблеї ОАЄ в столиці Замбії м. Лусака (липень 2001 р.) був затверджений пакет документів, визначальних структуру і правову базу нової організації. До цього моменту Акт був ратифікований 51 африканською країною. Він замінив Статут ОАЄ, який, проте, продовжував діяти ще рік протягом перехідного періоду від ОАЄ до АС. Перший самміт Африканського Союзу відбувся 9-10 липня 2002 в р. Дурбане (ЮАР). Головою АС був вибраний президент Південно-Африканської Республіки Табо Мбекі. Оперативною економічною програмою щойно створеної всеафриканської організації була названа програма НЕПАД («Нове партнерство для розвитку Африки» – New Partnership for Africa's Development) – нова масштабна програма стратегії розвитку Африки, в якій визначається її місце в сучасному світі, міститься конкретний комплекс заходів у сфері економіки держав континенту, а також виражається надія на партнерство глобального рівня в процесі її реалізації. В 2003 р. членами АС були всі держави континенту, крім Королівства Марокко, яке припинило свою участь в роботі ОАЄ після прийняття в її члени Сахарської Арабської Демократичної Республіки. Штаб-квартира АС розташована в м. Аддис-Абеба (Ефіопія) [29].

Спадкоємність нової організації, підкреслена в Установчому акті АС, виражається в готовності глав держав і урядів країн-членів сприяти