Основна відмінність АС від ОАЄ полягає в тому, що основним пріоритетом діяльності нової організації проголошується економічна інтеграція. ОАЄ ж в якості головної задачі для вживання колективних заходів по захисту національної незалежності і територіальної цілісності молодих африканських держав розглядала політичну інтеграцію. В світовій історії немало прикладів інтеграції, заснованої на зближенні економічних інтересів, і такий шлях представляється найбільш ефективним для вирішення численних проблем африканської дійсності. Ухвалене Союзом рішення сприяти розвитку інтеграційних процесів, спираючись на вже діючі політико-адміністративні об'єднання півдня і півночі континенту, Західної і Східної Африки, свідчить про розуміння главами держав проблем, з якими доведеться зіткнутися на довгому і нелегкому шляху і готовності до їх подолання [29].

Найвищий орган Африканського союзу – Асамблея глав держав і урядів. Найвищим виконавським органом є Комісія АС. Голови АС і Комісії АС обираються на річний термін. В Установчому акті закріплена традиція, що склалася ще в ОАЄ, обрання на пост голови всеафриканської організації на наступний термін президента держави, де проводився самміт. Окрім Асамблеї АС, передбачено створення Всеафриканського парламенту (ВАП) і Суду союзу. В структуру АС входять також Африканський валютний фонд, Африканський центральний банк, Африканський інвестиційний банк, а також утворювані Асамблеєю спеціалізовані технічні комітети, Союз із питань економіки, соціальної політики і культури (дорадчий орган, що складається з представників різних неурядових організацій і професійних груп). До 2005 р. повинні бути сформовані регіональні багатонаціональні війська, а єдині африканські війська – до 2010 р. Розміщення штаб-квартири ВАП планується на території ПАР або Лівії, а Африканського суду – на території Маврикія, Нігерії або Судану. П'ять із восьми членів Комісії АС (комісарів) – жінки. Положення про Всеафриканський парламент передбачає введення до складу представництва від кожної африканської країни (по п'ять депутатів) двох жінок.

3.2. Основні напрямки співробітництва інтеграційних об’єднань в регіоні

На порозі XXI століття людство вступає в нову фазу розвитку міжнародних відносин. Вона характеризується розширенням і поглибленням міжнародного економічного, політичного і культурного співробітництва, інтенсифікацією процесів інтернаціоналізації і глобалізації. Світова спільнота прагне більшої інтеграції, більшої передбаченості, зміцнення механізмів організації і управління розвитком. Повсюдно відбувається зміцнення наднаціональних структур, що є необхідною умовою успішного просування вперед [2].

В цих умовах як ніколи актуальним стає вивчення досвіду і діяльності міжнародних організацій, що поступово стають центрами координації зусиль по вирішенню глобальних проблем. Прискорення темпів розвитку несе з собою нові загрози і виклики, що вимагають адекватних дій з боку міжнародного співтовариства. Враховуючи, що одним з умов демократизації міжнародних відносин стає принцип субсидіарності, очевидно, що першими ці виклики зустрінуть саме регіональні організації, зокрема ОАЄ. Остання є на сьогодні найбільшою регіональною організацією, що об'єднала практично всі держави Африканського континенту [2].

Створена на основі принципів африканської солідарності і єдності ОАЄ з перших днів своєї роботи сконцентрувалася на боротьбі за повне звільнення держав Африки від колоніальної залежності. Другим пріоритетним напрямком діяльності стала боротьба за ліквідацію режиму апартеїду в Південній Африці і всіх форм расової дискримінації. При цьому організація продемонструвала дивну твердість і рішучість, зумівши мобілізувати зусилля всіх держав континенту і привернути увагу світової громадськості до даних проблем, що, зрештою, забезпечило успіх її задумів. Поєднання методів озброєної боротьби і дипломатичних акцій привело до повного краху колоніалізму і апартеїду на континенті на початку 90-х рр.

Багато уваги надається організацією врегулюванню кризових ситуацій в Африці, які перешкоджають досягненню країнами регіону стійкого розвитку і нормальних темпів економічного зростання. Розробка механізмів запобігання і вирішення озброєних конфліктів виходить сьогодні на перший план в діяльності організації. Головна трудність тут полягає в інституціоналізації вже наявних органів, а також в розробці ефективних процедур прийняття і реалізації рішень, в правовому закріпленні політичної волі глав держав і урядів на втручання для цілей врегулювання. Надається увага і процесам формування міжафриканських сил по підтримці миру, які поки активніше проходять на субрегіональному, ніж на регіональному рівні [2].

Схожа ситуація спостерігається і в області економічного співробітництва африканських держав, яке протягом багатьох років будувалося на принципах субрегіональної інтеграції. На сьогоднішній день можна говорити про початок виконання довгострокової програми по утворенню Африканського економічного співтовариства, яка повинна привести до повної економічної і політичної інтеграції відповідно до моделі, що нагадує розвиток інститутів Європейського Союзу. При цьому організація не тільки займалася і займається задачами економічного об'єднання, але й намагається вирішувати соціально-економічні проблеми країн континенту, широко привертаючи до цього впливові органи світової спільноти, виробляючи плани і стратегію розвитку [2].

ОАЄ визнана ООН. Для здійснення співробітництва ОАЄ з ООН в її штаб-квартирі у Нью-Йорку у 1963 p. створено африканську групу. Всі держави – члени ОАЄ є учасниками Руху неприєднання (згідно зі Статутом ОАЄ держава, яка не дотримується принципу неприєднання, не може бути ЇЇ членом). ОАЄ покликана розвивати політичне, економічне, соціальне і культурне співробітництво між країнам-членами. Одним з головних її обов'язків є підтримання міжнародного миру на Африканському континенті, сприяння мирному вирішенню міжнародних суперечок. Рада Безпеки ООН у резолюції від ЗО грудня 1964 p. визнала ОАЄ як регіональну організацію відповідно до ст. 52 Статуту