Спосіб протруювання насіння та обробки садивного матеріалу.

Призначений для захисту від збудників захворювань садивного матеріалу, насіння та молодих паростків рослин. Протруєне насіння звільняється від збудників багатьох хвороб, що знаходяться на його поверхні або всередині. Для захисту посівного і садивного матеріалу від хвороб і шкідників використовують комбіновані протруйники, до складу яких входять фунгіцид і інсектицид. Залежно від препаративної форми, і технології знищення шкідливого організму застосовують мокре, напівсухе та сухе протруювання. Найбільшого поширення набуло напівсухе протруювання, яке відбувається при додаванні невеликої кількості води (до 10 літрів на одну тонну зерна). Вода зволожує насіння, а в результаті до нього краще прилипає протруювач, утримуваність пестициду досягає 30–50 %. Для покращення якості протруєння насіння використовуються різноманітні прилипачі (клей силікатний, сульфітно-спиртова барда тощо). Проте найбільш високоякісне протруювання насіння досягається при застосування в якості прилипачів водорозчинних плівкоутворюючих полімерів наприклад натрієва сіль, карбоксиметилцелюлози (NaKMЦ) або полівініловий спирт (ПВС). При їх застосуванні на поверхні зерна утворюється плівка, яка затримує пестицид на 95–96%. Таке протруєння насіння називають інкрустацією.

Таке протруєння насіння, при якому замість зазначених плівкоутворювачів використовується розчин полістиролу у хлороформі отримало назву гідрофобізація. При протруєнні насіння необхідно витримувати рекомендовану норму витрати пестициду, тому що її перевищення знижує схожість насіння, а зниження — погіршує якість знезаражування.

Токсикація сходів рослин — це спосіб протруювання, при якому під час оброблення насіння методом інкрустації до складу робочої рідини протруювача додається інсектицид системної дії. В гранті захисна оболонка поступово розчиняється, завдяки чому в ґрунтовий розчин надходить пестицид в незначній концентрації, який через корені проникає в рослину, розповсюджується в ній і захищає її від шкідників. Пестицид системної дії здатен проникнути в насінину, а при її проростанні — в проростки, розповсюдитись по судинній системі рослини і протягом певного часу захищати її від шкідливих організмів. Токсикація сходів рослин може відбуватися також при внесенні в ґрунт гранульованих пестицидів системної дії.

Фумігація — це введення до складу повітря пестициду в пароподібному або газоподібному стані, це один із найпоширеніших способів боротьби із шкідниками та збудниками хвороб запасів, захищеного ґрунту і садивного матеріалу. При фумігації токсичні пари або гази можуть проникати в малодоступні місця (ґрунт, шпарини, стіни складських приміщень тощо), де знаходиться шкідливий організм, що за умови достатньої герметизації та виконання правил техніки фумігації та необхідної еконозиції дозволяє досягти стовідсоткового ефекту знищення шкідника чи хвороби. Необхідність у герметизації обмежує застосування фумігації. Цей спосіб захисту рослин можна застосовувати тільки в обмежених просторах (приміщення, теплиці, комори, нори тощо). Цей фактор та технічна складність застосування є основними недоліками методу.

Аерозолі — це суспензовані дрібні краплини рідини або твердих часток пестицидів у повітрі. Речовини, дисперсною фазою яких є тверде тіло, називають димом, а ті, в основі яких є рідина — туманом. Суть способу застосування аерозолів полягає в тому, що пестициди використовуються у вигляді димів і туманів. Діаметр частинок речовини, що мають електричний заряд — 0,001–50 мікрометрів (мкм). Аерозолі отримують дисперсним і конденсаційним способом за допомогою спеціальних аерозольних генераторів та широко застосовують в боротьби зі шкідниками садів, теплиць, зерносховищ та інших приміщень.

Гербігація — додавання гербіцидів у поливну воду при застосуванні дощувальних установок. При цьому способі застосування гербіцидів знижуються затрати хімічної речовини та підвищується економічна ефективність захисту рослин від шкідників.

Отруєна принада — це суміш, до складу якої входять таки компоненти: пестицид, як правило кишкової дії; принадлива їжа, яка найбільше поїдається шкідливим видом за конкретних умов середовища; харчовий атрантант і прилипач. Процентне відношення пестициду до маси принади залежить від хімічного складу пестициду та виду шкідника і складає від 0,5 до 15%. Принадливою їжею можуть бути зерна пшениці, вівса, крупи, борошно, крихти хліба, каша, дрібні шматочки корене– та бульбоплодів, вода, соковиті стебла конюшини, люцерна тощо. Функцію прилипача та харчового атрекстанта виконує соняшникова олія, процентний вміст якої коливається в межах в принаді 1-3%. Обов’язковою умовою застосування отруєних принад є те, що всі їх компоненти повинні бути високоякісними. Цей спосіб боротьби використовується проти шкідливих гризунів та деяких комах і має на меті зменшення витрат пестициду, без зниження ефективності обробітку. Він зручний не тільки з огляду на його економічність, а також сприяє попередженню та ліквідації забруднення навколишнього середовища токсичними продуктами. У зв’язку з цим зусилля вчених направлені на розробляння нових методів хімічного аналізу мікрокількості пестицидів у навколишньому середовищі, продуктах харчування, фуражі, воді та інших речовинах.

Література:

Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп. Київ – 2004 р. 2 томи.

Національний аграрний університет. books.nauu.kiev.ua