Використання зазначеної тенденції в усіх господарствах України дасть можливість зменшити витрати пального у землеробстві від 3,0–3,6 до 0,9–1,05 млн. тонн, тобто від 100–120 до 30–35 л/га. Це дасть змогу зекономити в Україні пального у землеробстві 2,1–2,55 млн. тонн.

Науковий пошук триває, і нині ми науково обґрунтовуємо поєднання мінімального обробітку з "нульовим", тобто сівбою в необроблений ґрунт. Наші грунтово-кліматичні умови дозволяють теж встановити таке співвідношення: 60–70% — мінімального обробітку і 30–40% сівба у необроблений ґрунт. Це також є резервом подальшого енергозбереження, тому що за "нульового" обробітку ґрунту ми виключаємо 1–2 технологічні операції, на які раніше використовувалося пальне. Але основний напрям наших досліджень — пошук технологій, що вписуються в природні закони ґрунтоутворення. Мета — підвищення врожайності культур і зниження собівартості вирощеної продукції. Енергозбереження — один із резервів зниження собівартості. Продукція ж із низькою собівартістю — це умова для її конкурентоспроможності на внутрішньому та світовому ринках.

Технічною основою широкого виробничого впровадження ґрунтозахисних енерго-, ресурсо- і вологозберігаючих технологій є формування раціональних комплексів машин та створення нових агрофільних знарядь.

Один із основних напрямів діяльності НВО "Сільгоспмашсистема" — організація і проведення випробувань сільськогосподарської техніки, в тому числі зі статусом державних. Це обов’язкова, законодавчо передбачена умова для перевірки технічних, технологічних та експлуатаційних параметрів техніки при її постановці на виробництво, чи ввезенні в Україну, контролю за її якістю та надійністю у процесі виробництва й експлуатації, оцінка ефективності її модернізації та модифікації, а також доцільності окремих конструктивних рішень і можливостей адаптації серійних машин до вимог перспективних технологій. Тому за роки його існування нагромаджено унікальний, єдиний на території України, величезний масив інформації про якість виготовлення та виконання технологічного процесу всіх без винятку машин, які вироблялися на території Європейської частини колишнього Радянського Союзу.

В УкрМВС–ВНДІВОМТ–УкрЦВТ за період з 1948 року нагромаджено значну кількість інформації про технічні, технологічні та експлуатаційні параметри техніки, що ставилася на виробництво чи ввозилася в Україну, її якість і надійність у процесі виробництва та експлуатації, оцінку ефективності її модернізації, модифікації, а також доцільність окремих конструктивних рішень і можливості адаптації серійних машин до вимог перспективних технологій, усієї техніки для сільського господарства, яка випускалася й випускається на заводах колишнього Радянського Союзу та незалежної України, а також наукові напрацювання з перспективних прогнозних напрямів механізації сільськогосподарського виробництва.

Із вищевикладеного можна зробити висновок, що всі машини, які заводи й фірми планують виробляти для впровадження ґрунтозахисних енерго-, ресурсо- і вологозберігаючих технологій, повинні пройти в УкрЦВТ випробування, оцінку якості, надійності та придатності з метою виконання технологічних операцій й одержати дозвіл на їх виробництво в Україні.

Елементи ризику. При впровадженні ґрунтозахисних технологій необхідно враховувати елементи ризику, які можуть виникнути при їх застосуванні та здійснювати заходи щодо їх профілактики. Це, зокрема:

відносна азотна недостатність, що спостерігається на низьких агрохімічних фонах у перші 2–3 роки після переходу на безплужний обробіток. Для її запобігання необхідно на фонах нижче N45 вносити додатково N15–20, краще — весною.

небезпека підвищення забур’яненості полів. Вона буває в перші роки внаслідок значної засміченості орного шару насінням бур’янів. Уникається напівпаровим обробітком у п’яти полях десятипільної типової сівозміни, а також використання гербіцидів;

небезпека посилення шкодочинності шкідників і хвороб. Спостерігається при порушенні технологій вирощування культур та сівозмін. Її профілактика полягає у правильному застосуванні технологій і високоякісному виконанні збиральних та інших робіт на полях;

несистемність виконання технологічних операцій. Ґрунтозахисні технології мають свій набір технологічних операцій і потребують правильного їх здійснення. Порушення виникають, коли в традиційних технологіях 1–2 технологічні операції замінюють на нові, а інші залишаються від старої технології. Тоді різко знижується ефективність технології й нічого грішить на новітні технології, оскільки вони в повному наборі технологічних операцій не застосовувалися;

несвоєчасність виконання технологічних операцій. Ґрунтозахисні технології потребують своєчасного виконання технологічних операцій. Порушення цих вимог призводить до посилення шкодочинності шкідників, бур’янів і хвороб, погіршення ґрунтових режимів та недобору врожаю;

некомплектність машин і знарядь. Для впровадження ґрунтозахисних технологій потрібний набір машин щодо їхнього технічного забезпечення, перелік їх наведено вище;

психологічна непідготовленість спеціалістів. Психологічний бар’єр і настороженість до новітніх технологій пояснюються консервативністю землеробства. Подолати його можна спілкуванням із господарствами, які вже впровадили ґрунтозахисні технології, або своїм досвідом при порівнянні в полі традиційних і новітніх технологій.

Приклади впровадження. Нині в Україні є десятки господарств, у яких ґрунтозахисні технології випробовуються тривалий час: ПП "Агроекологія" (27 років), ПСП "Зоря" Шишацького району Полтавської області (18), Агрофірма "Зоря" Васильківського району (20), учгосп НАУ "Великоснітинський" Фастівського району Київської області (17), ПСП "Сокільча" Попільнянського району Житомирської області (сім), АТЗТ "Агро-Союз" Синельниківського району Дніпропетровської області (шість) та ін. Насамперед, ґрунтозахисними технологіями скористався сільськогосподарський бізнес, який хоче мати дешеву продукцію і більші прибутки.

Аналіз стану застосування різних видів обробітку ґрунту в Україні у даний час показує, що, враховуючи велику енергозатратність оранки, багато господарств її стихійно виключили з технологічних операцій. У зв’язку з цим у нас оранку виключено з використанням 50–60% площі ріллі. Це вже крок уперед. Але виключивши оранку, вони решту технологічних операцій залишили від системи оранки, так званий поверхневий обробіток. При правильному застосуванні відмова від оранки не знизить урожайності культур, але знизить собівартість вирощеної продукції не менше, як два рази.