реалізація урожаю цибулі, обробленої альєттом;

використання урожаю обробленого альєттом ріпаку в тваринництві та ріпакової олії в харчовій промисловості;

реалізація урожаю смородини, аґрусу і малини при обробці маточників рубіганом;

застосування дікурану-форте на ґрунтах з рН 7,5;

застосування голтиксу на кислих ґрунтах при рН 5;

реалізація обробленої дуалом гречки для дитячого та дієтичного харчування;

реалізація бульб картоплі раніше 3-х міс., коренеплодів моркви раніше 4-х міс. після застосування гезагарду.

Сівозміни. Сівозміни в умовах ґрунтозахисного землеробства мають відповідати поставленій меті та кон’юнктурі ринку. Але при цьому не повинні порушуватися біологічні вимоги до чергування в них культур. Категорично забороняється висівати озимі та ярі колосові по стерньовому попереднику, а соняшник повертати на попереднє місце раніше як через шість років. Для поліпшення балансу азоту в ґрунті та утворення вертикальної орієнтації пор аерації бажано мати в сівозміні поле багаторічних бобових трав. У сівозміні повинні бути поля, в яких після збирання основної культури (ранні зернові) післяжнивно висівають сидерати (озимі та ярі ріпак і суріпиця, олійна редька, біла гірчиця, буркун, фацелія та ін.).

Насінництво. Вимоги до системи насінництва, подібні до таких у традиційному землеробстві, але різні сорти культур неоднаково реагують на мінімальний обробіток ґрунту і залишання на полі нетоварної частки врожаю. Тому сортовипробування для сівби культур повинно також вестися на мінімальному обробітку, а не на оранці. В технічно розвинених країнах, які повністю перейшли на ґрунтозахисне землеробство, нюанси ґрунтових умов ураховуються селекціонерами при виведенні нових сортів.

Технічне забезпечення. Для виконання технологічних операцій з обробітку ґрунту і сівби культур можна використовувати деякі машини з традиційної технології та плоскорізну техніку старих зразків. Для переходу на грунтозахисні технології необхідно мати:

важкі культиватори, із старих це КПЕ–3,8, КТС–10–1, КТС–10–2, із нових — КПШ "Резидент", КТС–6, КПЕ–8;

важкі дискові борони, із старих — БДТ–7, БДТ–10, БД–10, БДТ–3, із нових — БДТ–6, БДТ–5,4, БДТ–3, БДТ–2,6;

парові культиватори та агрегати, із старих — КПС–4, КШУ–12, із нових — КПС–8, "Європак";

пружинні борони — почали випускатися недавно із захватом 12 і 24 м;

кільчасто-шпорові котки — 3ККШ–6;

чизельні розпушувачі — використовують на перезволожених ґрунтах західного регіону України і на зрошуваних землях;

сівалки зернові, із старих — С3–3,6, СУП–24, СЗП–3,6, із нових — "Клен", СЗП–5,4;

сівалки для просапних культур, із нових — СУПЗ–12, УПС–12.

У перехідний період (три роки) можна з успіхом використовувати всі марки плоскорізів: КПГ–250, КПГ–2,2, ПГ–3–5, КПШ–9, КПШ–5, особливо для пошарового обробітку ґрунту з метою боротьби із коренепаростковими бур’янами. Але цей обробіток можна провести і важкими культиваторами.

Усі наведені машини випускають різні заводи і поки пропозиції переважають попит. Для орієнтації виробників наводимо інформацію УкрЦВТ про марки машин і заводи, які їх виробляють.

Борони пружинні: БР-10 — ВАТ "ДКЗ"; ЗПГ-15; ЗПГ-24 — ВАТ "ЛКМЗ"; БП-12 — ВАТ "Уманьферммаш"; БГО-12 — ВАТ "Галещина, сільгоспмашзавод"; БП-9,1 — ВАТ "Київський завод "Агромаш"; БПН-8,4 — "Ремсільгосптехніка", м. Вінниця; ЗБР-2,4 — ВАТ "Точмаш", м. Донецьк.

Важкі культиватори: КЛД-3 — ТОВ "ЛКМЗ"; КГР-6 — ТОВ "Київський завод Агромаш"; ГРН-2,9, ГРН-3,9 — ВАТ "Червона зірка"; АКГ-4 — ВАТ "Борекс"; АГРО-3 — ВАТ "Галещина, сільгоспмашзавод"; АРК-3,6 — Гельмязівське РТП; АКШ-3,6, АКШ-5,6 — ВАТ "Хмільниксільгоспмаш".

Важкі дискові борони Х-подібні: БДШ-8,2, БДВ-7 — ВАТ "Уманьферммаш"; БДВ-6,5, БДВ-8,5 — ВАТ "Білоцерківсільмаш"; БДС-8,4 — ВАТ "Шепетівський завод культиваторів".

Важкі дискові борони V-подібні: БДВП-2,5, БДВП-3, БДВП-4,2, БДВП-6,3 БДВП-7,2 — ТОВ "Краснянське" СП "Агромаш"; БДВПА-4,2 — ВАТ "Київський завод "Агромаш"; БГР-4,2 — ВАТ "Галещина, сільгоспмашзавод"; БПД-2,4, БПД-4,2 — ВАТ "Фрегат"

Культиватори для суцільного обробітку ґрунту: АГШ-8 — ТОВ "МОТОРСЕРВІС"; КПН-8 — ВАТ "Уманьферммаш"; КПН-8,2 — ВАТ "Галещина, сільгоспмашзавод"; КГС-8 — ВАТ "Точмаш", м. Донецьк.

Сівалки зернові: АПП-6 — ВАТ "Фрегат".

Сівалки перспективних конструкцій типу "Хорш", "Конкорд", "Церера".

Сівалки для просапних культур: СУ-12 — ВАТ "Орізон"; УПС-12 — ВАТ "Тодак"; СЗПЦ-12 — м. Дніпропетровськ.

Кільчасто-шпорові котки: КЗК-6 — ВАТ "Уманьферммаш"; КГ-10; КП-6 — ЗАТ "Дніпроагромаш".

Чизельні розпушувачі: АГН-3,5 — ВАТ "Галещина, сільгоспмашзавод"

Енергозбереження. Сільське господарство України є значним споживачам енергетичних ресурсів, що великою мірою позначається на собівартості виробленої продукції. Тому енергозбереження для нього має велике значення. Традиційна технологія вирощування культур, яка базується на застосуванні оранки, в середньому за сівозміну використовує 100–120 кг/га/рік паливно-мастильних матеріалів. Якщо площу ріллі сільськогосподарських підприємств в Україні прийняти за 30 млн. га (без присадибних ділянок) і перемножити на витрати паливно-мастильних матеріалів на 1 га, то це виразиться в 3–3,6 млн. тонн на рік. Але ж витрачається менше. Тому через нестачу пального порушується агротехніка, частину ріллі господарства перевели в переліг. Не маючи достатньо паливно-мастильних матеріалів, вони спрощують технології вирощування культур, ігнорують найбільш енергоємні технологічні операції, що впливає на врожайність вирощених культур та їх валове виробництво.

У світовій науці й практиці уже близько трьох десятиріч розробляються і впроваджуються прийоми мінімалізації обробітку ґрунту, що обумовлює значне енергозбереження. Цей прийом і задуманий був як шлях до енергозбереження. Але виявилося, що мінімалізація обробітку ґрунту посилює інтенсивність ґрунтоутворення в агроценозах та підвищує врожайність сільськогосподарських культур. Вона дає змогу меншими витратами засобів виробництва одержати вищий урожай сільськогосподарських культур.

Основою енергозбереження в землеробстві є мінімалізація обробітку ґрунту, яка дозволяє збільшити ширину захвату ґрунтообробних машин і зменшити витрати пального. Мульчування поверхні ґрунту післяжнивними рештками дає можливість значно зменшити кількість технологічних операцій, що також забезпечує економію паливно-мастильних матеріалів. Таким чином, організаційним заходом по енергозбереженню є застосування новітніх грунтозахисних енерго-, ресурсо- і вологозберігаючих технологій, які поряд з енергозбереженням, значно підвищують