Реферат на тему:
Ґрунтозахисна контурно-меліоративна система землеробства. Ерозійна ситуація на землях сільськогосподарського призначення
Земля — космічна домівка людини. Це земна суша й океан, гори і ріки, пустелі й болота, поля і ліси. Це неповторна природа з її біорізноманіттям, до якого належить найдосконаліше творіння природи — людина. Все живе на Землі існує на дуже тонкому і тендітному шарі — ґрунті. Для землеробів ґрунт асоціюється з полем, лукою, садом.
Ґрунтовий покрив планети і рослини відіграють важливу роль в одержанні ціннішої та життєво необхідної біологічної продукції. Через ґрунт і рослини у процесі фотосинтезу здійснюються акумуляція і розподіл космічної енергії, забезпечується оптимальний баланс кисню в атмосфері. Ґрунтовий покрив є біомембраною й екраном, які утримують у біосфері найважливіші біогенні елементи.
Інтенсивний вплив людини на ґрунт не залишаються без наслідків. Спостерігаються погіршення його водно-фізичних властивостей, дегуміфікація, деградація родючості, підкислення, підтоплення, забруднення. Але глобально негативно діють на ґрунт водна і вітрова ерозії. Через це втрачається верхній найродючіший шар, який у подальшому може відновлюватися протягом десятків, а то й сотень років.
Ерозія призводить до фізичного знищення родючості ґрунтів, дестабілізації нормального круговороту речовини та енергії в біосфері, зниження продуктивності агрофітоценозів, деградації ландшафтів, у тому числі — до знищенню малих річок і в решті-решт — до збіднення біорізноманіття. Тому проблема захисту ґрунтів від ерозії й деградації виходить далеко за межі сільськогосподарського виробництва. В даному аспекті особливого значення набуває впровадження комплексу заходів, які б запобігали розвитку цих негативних процесів і, таким чином, забезпечували сталий розвиток не тільки агросфери, але й суспільства у цілому. В сучасних соціально-економічних умовах, при реформуванні земельних відносин охорона земель та їх раціональне використання набувають все більшого значення, насамперед, як з огляду на необхідність виконання природоохоронного законодавства, так і підвищення продуктивності та конкурентоспроможності сільськогосподарського сектора народного господарства держави.
Ерозійна ситуація на землях сільськогосподарського призначення
Ерозія ґрунтів — наслідок складної взаємодії багатьох природних факторів і господарської діяльності людини. Серед природних факторів важливими є грунтово-геоморфологічні (рельєф місцевості, геологічна побудова, особливості ґрунтового покриву) і біокліматичні (рослинність, кліматичні та гідрометеорологічні умови), які визначають, з одного боку, характер і розвиток рослинності, а з другого — характер опадів, силу й напрямок вітрів, промерзання ґрунту та розміри поверхневого стоку талих і зливових вод та руйнівність дії вітрових потоків. Природні фактори впливають на процеси ерозії в одному або у різних напрямках. Так, якщо ступінь вираженості рельєфу й підвищення інтенсивності опадів та швидкості вітру завжди сприяють посиленню ерозійних процесів, то рослинний покрив може гальмувати їхній розвиток.
На інтенсивність ерозії весною впливає висота снігового покриву, яка змінюється від 10 см і менше в Південному Степу, до 70 см і більше на Поліссі. Відповідно змінюються й запаси снігової води. Висота снігового покриву та запаси води в ньому зменшуються з південного заходу на південний схід. Дружна весна, швидке танення снігу призводять до інтенсивного стоку і руйнування ґрунту. Якщо при сніготаненні ґрунт уже відтав, а плюсові температури підвищуються поступово, ерозійні процеси майже не проявляються. Коли ж ґрунти ще не відтали, дія ерозійних процесів посилюється, і чим інтенсивніше наростають плюсові температури, тим швидше відбувається сніготанення і сильніше проявляються площинна та яружна ерозії.
В Україні більшої шкоди ґрунтам завдають дощові води, особливо зливові. Мільйони тонн змитого й знесеного із схилових земель ґрунту, глибокі яруги — все це починалося з удару краплин об землю. При ударі по відкритій поверхні ґрунтового покриву краплини руйнують ґрунт, частки яких при зливах розлітаються на досить велику відстань — до 1 м у висоту і до 1,5 м в боки. Подальші надходження дощової води формують потоки, які зносять відокремлені частки ґрунту в річки, озера, водойми.
Руйнівна сила дощових крапель залежить від їхнього діаметру і маси. Дуже дрібні дощові краплини мають діаметр від 0,1 до 0,4, середні — від 0,5 до 3–4 мм. Чим більший діаметр, тим важча краплина. При зростанні діаметра у 10–15 разів енергія кожної падаючої краплини збільшується в сотні тисяч разів. У таблиці 4.17 показано взаємозв’язок між собою розміру краплини, її енергії та руйнівного впливу.
4.17. Характеристика ерозійної дії крапель
Найкатастрофічніші для ґрунтового покриву зливові дощі. Їх катастрофічність визначається не стільки кількістю води, скільки інтенсивністю випадання. Інтенсивність опадів оцінюється шаром води, що випала за 1 хв. Чим більший шар опадів за одиницю часу, тим небезпечніші наслідки змиву. Шар опадів в 1 мм становить 1 л їх на кожний квадратний метр або 1000 куб. м на 1 кв. км.
Середня кількість опадів за рік в Україні характеризується такими показниками: на Поліссі (зона змішаних лісів) — 550–650 мм, у Лісостепу — 450–650, Степу — 300–450, на Південному березі Криму — 300–600, у Кримських горах — 900–1100, Карпатських — 1300–1500 мм.
Водна ерозія починає діяти при схилі 0,50. Вітрова ерозія менше залежить від рельєфу місцевості, а більше — від розпиленості ґрунту, його механічного складу і проявляє вплив при швидкості вітру понад 6 м/с. Найважливішими морфологічними показниками рельєфу, які позначаються на інтенсивності ерозійних процесів, є: глибина місцевих базисів ерозії (різниця висот між вершиною вододілу та рівнем води в річці), розчленованість території яружно-балковою мережею, величина балкових водозборів, довжина і крутість схилів.
Височини і гірські схили еродовані значно сильніше, ніж рівнинні території. Особливо інтенсивно проявляються ерозійні процеси на Донецькому
