європейської частини. Картоплярство й овочівництво є галу-зями спеціалізації приміських зон. Великі площі під овочами знаходяться на Північному Кавказі. Райони Північного Кавказу і пониззя Дону спеціалізуються на садівництві, виноградарстві, а Краснодарський край - на вирощуванні чаю і цит-русових, Нижнє Поволжя - баштанних культур.
Розвиток і напрям тваринництва залежить від кормової бази. Природні пасо-вища займають понад 20 % території країни. На соковитих кормах лісової і лісо-степової зон розвивається скотарство молочного та молочно-м'ясного напрямів.
Степова зона спеціалізується на м'ясо-молочному і м'ясному тваринництві. Вівчарство дістало розвиток у південних степових та деяких гірських районах, особливо в Поволжі та на Північному Кавказі. Свинарство і птахівництво розви-нуті повсюдно. В тундрі основний напрям тваринництва - оленярство. На Алтаї розводять кіз, маралів, у горах Бурятії й Туви - яків.
Традиційною, хоч і трохи забутою галуззю, є конярство, яке колись розвива-лося повсюдно. Нині племінних коней розводять на конезаводах, що переважно зосереджені в лісостеповій та степовій зонах. Табунне утримання характерне для Бурятії, півдня Якутії.
Залежно від спеціалізації сільського господарства розвивається й харчова про-мисловість. Повсюдно діють підприємства м'ясної, маслоробної, молочної, молоч-конcepвнoї, хлібопекарської, кондитерської промисловості, пивоваріння, інші галузі переважно споживчої орієнтації. Певну територіальну спеціалізацію мають галузі сировинної орієнтації: цукрова (Центральне Чорнозем'я, Північний Кавказ, південь Поволжя), олійна (Північний Кавказ), плодоовочеконсервна (Північний Кавказ, Поволжя), виноробна, чайна (Північний Кавказ).
Транспорт Росії відіграє надзвичайно важливу роль, забезпечуючи зв'язки між галузями господарства та окремими її територіями. Розвинуті всі види сухопутно-го, водного та повітряного транспорту. Провідна роль у перевезенні вантажів та па-сажирів належить залізничному транспорту. Потужні транспорті потоки спрямо-вані у напрямах Центральна Росія - Урал, Центр - Сибір, Центр - Південь. У євро-пейський частині країни мережа залізниць густіша, ніж у східних районах, але на сході вони відіграють дуже значну роль у господарському житті.
У перевезенні вантажів та пасажирів на незначні відстані зростає роль авто-мобільного транспорту.
У внутрішніх вантажоперевезеннях друге місце посідає річковий транспорт. Найбільш значним є Волго-Камський басейн, де обробляється 2/3 річкових ван-тажів країни (переважно нафта, ліс, будівельні матеріали).
Морський транспорт забезпечує розвиток внутрішніх зв'язків (Північний морсь-кий шлях) і зовнішньоекономічну діяльність. Значними портами є Санкт-Петер-бург, Новоросійськ, Владивосток, Архангельськ. Портом п'яти морів вважається Москва.
В європейській частині Росії поєднання всіх видів транспорту утворило такі по-тужні транспорті вузли, як Москва, Санкт-Петербург, Нижній Новгород, Самара, Волгоград, Єкатеринбург. В азіатській транспортні вузли зосереджені переважно на півдні - Омськ, Новосибірськ, Хабаровськ. У Східному Сибіру та на Далекому Сході переважає повітряний транспорт у поєднанні з автомобільним, річковим, а на узбе-режжі Тихого океану - з морським. Значними транспортними центрами тут є Якутськ, Магадан, Анадир, Петропавловськ-Камчатський.
Переважно сухопутний транспорт забезпечує зв'язки Російської Федерації з усіма країнами-сусідами, експортуючи сировину та обладнання. Імпортує Росія вугілля, сталь, прокат, устаткування та комплектуючі для розвитку важкої промис-ловості, харчові продукти (зерно, цукор, олію, вовну, бавовну тощо).