У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


Тільки в окремі роки у деяких країнах ця динаміка була вищою. Завдяки цьому вдалося певним чином вирішити деякі пріоритетні завдання індустріалізації: враховуючи низький рівень господарського потенціалу країн регіону, можна сказати, що значно підвищились абсолютні масштаби випуску промислових та продовольчих товарів. Так, в 'Індії за роки незалежності обсяг промислового виробництва зріс у шість разів, сільськогосподарського - вдвічі, а ВНП - у 3,5 раза. Тут і в Пакистані було досягнуто відносної самозабезпеченості головними продуктами харчування. Істотно послабла залежність субрегіону від зовнішніх джерел по інших товарах та послугах.
Але розгорнуті процеси індустріалізації не привели до такої якісної переструктуризації економіки, яка забезпечила б масштабну модернізацію й інтеграцію у світове господарство, підвищення рівня добробуту тамтешнього населення. У суспільному відтворенні, як і раніше, переважають праце-і капіталовитратні процеси й технології. Відчутна слабкість національного виробничого капіталу в умовах зростаючої конкуренції, масового безробіття зумовили потогонні методи експлуатації робочої сили, у тому числі дитячої. Рівень продуктивності й заробітної плати у два-три і більше разів нижчий, ніж у промислово розвинутих країнах. Дуже низькі доходи на душу населення і кволий попит гальмують розвиток та диверсифікацію товарних ринків, формування основ "економіки пропозиції".
Конкретно економічний розвиток ключових для країн Південної Азії продуктивних секторів і факторів відзначається суперечностями й проблемністю: сільського господарства, промисловості, кредитно-фінансової та банківської сфер, а також світогосподарських зв'язків.
Сільськогосподарське виробництво продовжує переважати у структурі ВНП. Як відомо, згідно з існуючою класифікацією Індія належить до аграрно-індустріальних, а її сусіди по субконтинентові - до аграрних країн. В аграрному секторі зайнято від половини до 3/4 економічно активного населення країн Південної Азії. Частка продукції сільського господарства у ВНП ранжирується від 25- 35% в Індії, Шрі-Ланці, Пакистані, Бангладеші до повної переваги у Бутані, Мальдивах, Непалі.
Переважаючі позиції цього сектора економіки зумовлюються його вирішальною роллю у досягненні продовольчої безпеки: як "поглинача" надміру працездатного населення, у ресурсно-товарному насиченні виробництва, ринку та експорту, а також як головного джерела валютних надходжень. Життєва значущість цього сектора у соціально-економічному житті дуже істотно послаблює загальну тенденцію до зниження його частки у ВНП.
Аграрно-індустріальні перетворення проводились і сьогодні здійснюються у різних формах: політико-майнові (перерозподіл прав власності на землю, диверсифікація форм земельної власності та земельного користування); як продовження програм "зеленої революції" (варте уваги, наприклад, те, що в країнах Південної Азії 3/4 посівів під пшеницю зайняті високоврожайними сортами); державна підтримка сільськогосподарського виробництва, як матеріально-технічного (машинами, міндобривами, зрошенням тощо), так і економічного характеру (пільгове кредитування і субсидування переробки, зберігання, збуту, в тому числі на експорт продукції й т. ін.).
Найбільш комплексно аграрно-індустріальні перетворення здійснюються в Індії. Тут "зелена революція" перетнула своє 25-річчя. Продовольча проблема вирішується за рахунок інтенсивних факторів: підвищення врожайності та агротехнічного рівня, поліпшення якості продукції, а також шляхом збільшення оброблюваних площ.
Створені загальнонаціональні буферні запаси зернових, мінімізоване постачання харчової сировини з-за кордону. Діє чимало пільг центрального бюджету країни сільському господарству, знижене імпортне мито на ввезення для цього сектора машин і обладнання.
Інші країни регіону (у меншій мірі Пакистан) вимушено продовжують значний імпорт продовольчих контингентів. Прийняті тут програми перетворень не привели до істотних змін у архаїчній структурі, вирішенні проблем відсталості цього господарського сектора.
У промисловості країн ПА, на відміну від сільгоспсектора, процеси індустріалізації набули значно більшого розвитку' Під час них були знову створені великі підприємства, цілі галузі, потужні державні сектори економіки. Наприклад, чимало галузей створеного в Індії промислового комплексу посідає позиції лідера серед країн світу, що розвиваються, у тому числі перше місце по видобутку вугілля, виробництву мінеральних добрив, бавовняних тканин, тваринних і рослинних жирів, рису, молока, чаю; друге місце по виробництву електроенергії та видобутку залізної руди, виробництву цукру; третє - по виплавленню сталі й видобутку марганцевої руди. Країна виробляє власні види ЕОМ, обладнання для атомних електростанцій, космічні супутники тощо.
У протилежність процесам індустріалізації Індії, де наголос робився на розвиток базових галузей, випуску засобів виробництва, в Пакистані політика анклавного промислового розвитку була сфокусована на виготовлення предметів праці у галузях легкої та харчової промисловості, а також ВПК. Інші держави регіону у реалізації своїх програм індустріалізації виходили головним чином не з побажань, а з можливостей для практичного досягнення мети. Промисловість в цілому залишилася в підлеглому становищі. Частка її продукції у ВВП коливається у межах від 6 (Мальдиви) до 25% (Індія). Переважно екстенсивний характер промислового росту без адекватного врахування інтенсивних факторів і тенденцій у МПП призвів до низької конкурентоздатності продукції; адаптованості до середньої, а не до вищої технології, до речової, а не технологічної кооперації національного виробничого капіталу з ТНК.
Кредитно-фінансова й банківська сфери в економіці країн ПА відіграють роль регулятора і мобілізатора внутрішніх резервів розвитку. В Індії практично всі великі фінансові установи належать державному секторові. Головний банк країни - Резервний - забезпечує традиційні функції Центральної банківської установи. Операції з обіговим капіталом і торгово-посередницькі функції забезпечують комерційні банки. З функціонуючих у країні 273 таких банків (222 з них - державні) керівна роль належить 28, у тому числі "Сентрал Бенк оф Індія" (найбільший банк ПА та ПСА), "Стейн Бенк оф Індія", "Пенджаб Нешнл Бенк", "Бенк оф Індія", "Бенк оф Барода" та ін.
Для того, щоб інвестувати в Індію, функціонують численні спеціалізовані фінансові установи - "Інститути розвитку". Це урядові агентства, державно-приватні банки розвитку, державні
Сторінки: 1 2 3 4