Реферат з економічної географії

Географія світового транспорту та міжнародні економічні зв'язки

Транспорт. Транспорт — одна з найважливіших галузей господарст-ва, яка забезпечує зв'язки між виробниками й споживачами, становить мате-ріальну основу географічного поділу праці. Залежно від рівня розвитку різ-них видів транспорту виділяють чотири основні типи транспортних систем. Перших два типи — північноамериканський (США, Канада, Австралія) і західноєвропейський — характерні для високорозвинутих країн. Тут пропорційно розвинуті всі види транспорту, але в першому в пасажирських переве-зеннях переважають повітряний і автомобільний, а в другому переважає залі-зничний, у вантажних — автомобільний транспорт. Країни, де переважає за-лізничний транспорт, — Індія, Пакистан, Алжир, Туніс, Марокко, Замбія, Уругвай, Аргентина тощо відносять до третього типу. До четвертого зараховують країни, в яких переважає автомобільний транспорт (Афганістан, Ємен, Ефіопія, Саудівська Аравія та ін.) або річковий (Судан, Конго, Парагвай тощо).

Табл. 1. Протяжність залізничних та автомобільних шляхів (включаючи дороги без твердого покриття)

Країна | Залізниці

(тис. км) | Автомобільні

(млн. км)

США

Росія

Україна

Індія

Китай

Франція

Німеччина

Бразилія | 187,7

87,1

28,8

62,0

54,0

32,6

47,7

30,0 | 6,5

0,85

0,17

1,8

1,0

1,3

0,63

1,7

Густота транспортної мережі в розвинутих країнах 50 км/100км2, у країнах, що розвиваються,— близько 9 км/100 км2.

Основний вид сухопутного транспорту — залізничний, але роль його в епоху НТР дедалі знижується. Загальна протяжність залізничних шляхів становить И 80 тис. км, якими провозиться 5 млрд. т вантажів. За протяжніс-тю залізниць на першому місці стоять США, за густотою заліз-ничної мережі — Бельгія та ФРН. Рівень електрифікації залізниць у країнах світу різний. Так, у Швейцарії залізниці електрифіко-вані майже повністю, в Італії — на половину, у Франції, Бельгії, Іспанії, Ро-сії — на третину. Створюються швидкісні лінії в Японії, Франції, ФРН, Італії, Великобританії, США, де швидкість поїздів доведена до 160-200 км/год і бі-льше Залізницями перевозять головним чином масові вантажі (зерно, вугілля, сталь, залізну руду тощо).

На автошляхи припадає 2/3 загальної протяжності світових шляхів спо-лучення. Світовий автопарк на початку XXI ст. налічує 141,7 млн вантажних машин та 462,1 млн легкових машин та автобусів, з них 3/4 припадає на краї-ни Західної Європи та Північної Америки. У світовому пасажирообігу частка автотранспорту становить 4/5. Найвищого рівня розвитку цей вид транспо-рту набув у розвинутих країнах (США, Франція, ФРН, Великобританія та ін.). Автомобільний транспорт відіграє провідну роль у перевезеннях пасажирів та вантажів на короткі відстані. Збудовані окремі трансконтинентальні магіс-тралі, у тому числі від Тихого до Атлантичного океану в США та Канаді, че-рез Сахару в Африці, трансамазонська магістраль тощо.

Швидкими темпами розвивається трубопровідний транспорт (основні райони — Північна Америка, Європа, Південно-Західна Азія). Загальна протяжність магістральних нафтопроводів перевищує 440 тис. км. Через них що-року прокачується 2 млрд. т нафти й нафтопродуктів. Найкрупнішими влас-никами трубопроводів є США та Росія.

Рис. 1. Газопровід на Алясці (США)

Рис. 2. Використання контейнеровозів значно покращує умови перевезення вантажів, спрощує їхнє перевантаження

Морський транспорт відіграє значну роль у світовому вантажообігу, обслуговуючи міжнародну торгівлю. Близько 1/2 всього тоннажу припадає на нафту та нафтопродукти. Зростає частка перевезень сухогрузами — залізної руди, вугілля, зерна, лісу. Основні судноплавні шляхи проходять через Атлантичний океан. На його узбережжі розташовані найбільші порти світу: Рот-тердам, Антверпен, Нью-Йорк, Філадельфія, Марсель, Гамбург, Лондон. Основна частина тоннажу суден належить Японії, Великобританії, Греції, Норвегії, США, Франції, Італії.

Річковий транспорт особливо велике значення має у США, Росії, Кана-ді, ФРН, Нідерландах, Китаї. Значними водними артеріями служать Міссісіпі з Міссурі, Рейн, Дунай, Парана, Меконг тощо.

Провідна роль у міжконтинентальних перевезеннях пасажирів (щорічно до 800 млн) належить повітряному транспорту. Найбільші пасажирообіги мають США, ФРН, Японія, Великобританія, Канада, Австралія. Найбільші аеропорти світу — Чикаго, Нью-Йорк, Франкфурт-на-Майні, Лондон, Париж, Сінгапур.

Міжнародні економічні зв'язки. До числа найважливіших форм міжнародних економічних зв'язків належать зовнішня торгівля, кредитно-фінансові відносини, обмін науково-технічною інформацією, надання різно-манітних послуг, міжнародний туризм.

Рис. 3. Структура міжнародних економічних зв'язків

У рамках світового господарства сформувалося кілька основних центрів зовнішньоторгових зв'язків. Майже 3/4 обороту зовнішньої торгівлі світу припадає на розвинуті країни, у тому числі 1/3 — на США, ФРН і Японію. НТР істотно вплинула на товарну структуру зовнішньої торгівлі. Продукція обробної промисловості зайняла чільну позицію — понад 4/5. Особливо важ-ливе місце посіла продукція машинобудування. Структура експорту країн, що розвиваються, теж змінилася. Зменшилася залежність країн від вивозу одного-двох видів сировини, за винятком країн — експортерів нафти. Однак країни, що розвиваються, досі залишаються основними постачальниками на-фти, міді, бавовни, природного каучуку, а також продовольчих товарів — ка-ви, какао, цукру, бананів тощо. Найбільші зміни у зовнішній торгівлі відбу-лися в нових індустріальних країнах — Республіці Корея, Бразилії, Мексиці, Аргентині, Тайвані, Сінгапурі, які донедавна були головними експортерами сировини, споживчих товарів, а зараз значно збільшили у своєму експорті ча-стку промислових товарів.

Прискореними темпами розвиваються обмін інформацією, будівельно-монтажними послугами, обслуговуванням придбаних машин, автомобілів тощо. Кредитно-фінансові відносини виявляються в наданні позик і кредитів, а в розвинутих країнах — також у вивезенні капіталу. За існуючими оцінка-ми, річний обсяг міжнародних фінансових операцій у 10-20 разів перевищує масштаби світової торгівлі, сягаючи 150 трлн. доларів США. Майже 30% цієї суми припадає на США, по 15% — на Японію та Великобританію. Потужни-ми інвесторами є також ФРН, Франція, Італія. У 70-ті роки намітилася нова тенденція — значні інвестування країн-експортерів нафти (Саудівської Ара-вії, Кувейту, ОАЕ) в економіку європейських країн і США. Останнім часом до них приєдналися Республіка Корея, Тайвань.

У наш час все більшу роль у зв'язках між країнами відіграє міжнарод-ний туризм.