Реферат з економічної географії

Географія сільського господарства cвіту

Формування світової агропродовольчої системи.

Світова агропродовольча система (САПС) формується в результаті розвитку міжнародної кооперації у сфері виробництва та продажу продовольства, її матеріальну основу складають національні агропромислові комплекси (АПК), що включають у себе сільське господарство, яке виробляє продовольчу сиро-вину продукти харчування та переробку і збут сільськогосподарської си-ровини та продовольства, а також виробництво засобів виробництва для цих галузей.

Формування САПС не тільки не усуває, але й сприяє посиленню нерівномірності розвитку національних продовольчих систем, оскільки конку-ренція та поділ праці виходять на глобальний рівень. Провідною ланкою САПС є розвинуті країни через те, що для АПК цих країн зовнішньоеконо-мічні ринки стають основним чинником економічного зростання. Це знахо-дить своє вираження у поглибленні спеціалізації та кооперування у вироб-ництві продовольства, ресурсів для його виробництва, взаємному посилен-ню руху капіталів і, технологій.

Досвід розвинутих країн свідчить, що попит на продовольство практично безмежний при досягненні високих норм споживання. Удосконалення від-бувається шляхом залучення до господарського обігу все нових рослин і їх видів, розширення асортименту, підвищення «зручності» продовольства (економії праці при приготуванні їжі), виходу на ринок товарів, що займають проміжне положення між продуктами харчування й медичними препаратами.

Прискорення економічного розвитку країн, що розвиваються, перетворює їх у більш активну, хоча й залежну від розвинутих країн ланку САПС, у той же час ця двостороння залежність прискорює розвиток глобальної продовольчої системи. Країни, що розвиваються, намагаючись подолати своє відставання у виробництві й споживанні продовольства, пришвидшу-ють розвиток економіки, у тому числі й сільського господарства. Це приво-дить не тільки до зростання імпорту продовольства, але й до імпорту ресур-сів, технологій і капіталів, необхідних для розвитку національних продово-льчих систем.

Країнам з перехідною економікою належить скромне місце у світовій агропродовольчій системі, але їхня частка в окремих регіонах досить суттє-ва. До загальних проблем, що стоять перед ними, належать: низька ефективність економіки, включаючи АПК, висока залежність від імпорту продовольства, ресурсів для його виробництва, недосконалість або відсутність елементів ринкового господарства тощо.

Посилюється вплив ТНК на розвиток САПС. У розвинутих країнах ТНК переважають у сільськогосподарських сферах національних АПК (сільсько-господарське машинобудування, харчова промисловість, торгівля, сфера обслуговування). У країнах, що розвиваються, ТНК сприяють розвитку сільського господарства, а часто є основою розвитку АПК і ланок з вирощування, переробки, упаковки та транспортування продукції.

Відносно новим явищем стало формування крупних національних і транснаціональних продовольчих компаній у країнах, що розвиваються, на-самперед в Азії та Латинській Америці.

Рис. 1. Частка сільського господарства у ВВП країн світу

Глобалізація агро бізнесі відбувається на фоні світової біотехнологічної революції. З 1995 р. почалося масове впровадження трансгенного насін-ня (сої, картоплі, бавовнику, кукурудзи). Площі під трансгенними культурами досягли у світі 35 млн га, з них 30 млн га у Північній Америці. Сього-дні відбувається масивне впровадження нових сортів рослин з модифікованими технологічними й споживчими характеристиками. Через високу скла-дність й вартість біотехнологічних розробок вони зосереджені в 10 провід-них американських і європейських хіміко-біологічних компаніях — «Монсонто», «Новартіс», «Дюпон», «Рон-Пуланк», «Хьохст» та ін.

2. Рослинництво. Провідною галуззю сільського господарства є рос-линництво. Під зерновими у світі перебуває більша частина площ орних зе-мель (див. рис. 2). Основні райони вирощування пшениці зосереджені в Єв-ропі та Північній Азії (Росія, Україна, Казахстан, Франція, ФРН, Італія тощо), Північній Америці (США, Канада), Азії (Китай, Індія, Туреччина, Пакистан та ін.). Головні країни-виробники пшениці — Китай, Індія, США, Франція, Росія. Найбільшим виробником кукурудзи є США (45% світового збору). Ба-гато кукурудзи збирають Китай, Бразилія, Мексика, Аргентина, Франція, Ін-дія, ПАР. Рису щороку вирощується понад 500 млн т: 1/3 його світового виробництва дає Китай, 1/5 — Індія, важливим районом вирощування рису є Південно-Східна та Східна Азія (Індонезія, Бангладеш, В'єтнам, Таїланд, М'янма, Японія тощо).

Рис. 2. Основні райони вирощування зернових культур у світі

Технічні культури — сировина для виробництва продовольчих і проми-слових товарів. Бавовник — вирощують переважно у країнах, що розвива-ються (Індія, Пакистан, Бразилія, Єгипет), інші важливі виробники — Китай, США, Узбекистан, Туркменістан, Туреччина. Джут вирощують, в основному, в Індії, Бангладеш, Шрі-Ланці. Більше 1/2 цукру у світі отримують із цукрової тростини (Куба, Мексика, Бразилія, США, Аргентина, Індія, ПАР, Єгипет, Австралія). Головні райони вирощування цукрових буряків — Україна, Росія, Польща, Чехія, Словаччина, ФРН, Франція. З олійних найбільш поширені со-няшник (Росія, Україна, Болгарія, Уругвай, Аргентина) та соя (США, Китай, Росія, Бразилія). Важливими експортними товарами країн Латинської Амери-ки, Азії та Африки є чай (Індія, Шрі-Ланка, Китай), кава (Бразилія, Мексика, Колумбія, Кот-д'Івуар, Індія), какао (Кот-д'Івуар, Бразилія, Гана, Нігерія), арахіс, плодів олійної пальми (Конго, Індонезія, Малайзія).

Табл. 1. Розвиток рослинництва у деяких країнах світу (1995 p.)

Країна | Кількість тракторів на 1000 га орної зе-млі | Кількість мінеральних добрив на 1 га ріллі, кг | Урожайність пшениці ц/га

Розвинуті країни

США

Нідерланди

Японія

Країни з перехідною економікою

Україна

Угорщина

Країни, що розвиваються

Мексика

Бразилія

Нігерія |

25,6

217,4

476,2

12,5

8,9

7,4

10,4

0,4 |

45

266

355

32

32

18

15

7 |

24,1

88,5

36,2

30,9

43,0

41,9

17,0

17,0

Тваринництво розвинуте в усіх регіонах земної кулі. В економічно розвинутих країнах Європи, Північної Америки в лісовій та лісостеповій зо-нах розводять велику рогату худобу молочно-м'ясного та молочного напря-мів. У місцях із посушливим та сухим кліматом розвинуте тваринництво м'ясного напрямку (Індія, Пакистан, Аргентина, Австралія). Найбільше пого-лів'я великої рогатої худоби (до 60%) припадає на країни Азії, Африки (але тут продуктивність дуже низька, використовують її для роботи на полях та як тяглову силу), Південної Америки.

Свинарство поширене у країнах Азії, Північної Америки та Європи. У промислово розвинутих країнах поширене