Впродовж XVII ст. українська православна церква послаблювала свої позиції і остаточно позбулась своєї самостійності в 1686 р., коли Київська метрополія була «добровільно приєднана до Московського патріархату. Українська Греко-католицька церква також пережила важкі часи у складі Австро-Угорської імперії та Польщі, що не сприяли розвитку національних церков. Радянська влада взагалі в 1946 році ліквідувала українську Греко-Католицьку церкву, знищивши всі її інституції.

Впродовж двох останніх століть антиукраїнські акції щодо організації релігійного життя суттєво перешкоджали консолідації нації і подоланню релігійного відчуження. Україна як етнонаціональна цілісність протягом того часу так і не склалась як конфесійна цілісність. Конфесійні центри мало формували в свідомості українців образ єдиної України. Канонічна відчуженість, адміністративна підпорядкованість конфесій зарубіжним центрам детермінували відцентровість релігійної сфери в Україні, а це вело до посилення етнокультурної диференціації у релігійному розвитку, послаблювало внутрішній опір асиміляції, особливо в окраїнних етнічноукраїнських регіонах.

–

3 –

Дуже неоднозначною є сучасна релігійна ситуація в Україні. Складні міжконфесійні відносини помітно впливають на перебіг геополітичних процесів, позначаючись на деяких регіональних особливостях політичної ситуації і опосередковано відображаються у соціально-політичному середовищі регіонів.

За офіційними даними станом на 1.01.2002 року в Україні діяло 24919 релігійних громади 114-ти конфесій, течій і напрямків: близько 45% з них зосереджено на заході країни, але найдинамічніше їх кількість зростає у центральному регіоні. У розрахунку на 10 тис. осіб найщільнішою мережа релігійних громад є в Тернопільській області (13,2 громад на 10 тис. осіб), Закарпатській (9,5), Львівській на Івано-Франківській (відповідно 9,5 та 8,3). Водночас найнижча щільність – у Луганській (1,6), Донецькій (1,4) та Харківській (1,3) областях.

У відповідності до традицій домінують християнські конфесії. Загальна чисельність громад – понад 20400 (до 97% від загальної їх кількості). У структурі християнських конфесій наймасовішим є православ’я – понад 12,3 тис. громад (на січень 2000 року), або половина їх загальної кількості. На першому місці тут Українська Православна Церква (МП) – 7911 зареєстрованих громад (39 %), 8 монастирів. Далі йдуть: Українська Греко-Католицька церква – 3198 громад (15,7%), Українська Православна Церква (КП) – 2178 громад, Українська Автокефальна Православна Церква – 1022 громади. Сьогодні робляться спроби щодо компромісного рішення по об’єднанню цих церков в єдину помісну національну церкву з центром в Україні.

Динамічно зростає кількість протестантських релігійних організацій різних напрямків. Станом на 1.01.1999 року їх частка складала 23,3 від загальної кількості. Протестантські конфесії в Україні значно швидше розбудовують свої структури, активно застосовують сучасні засоби впливу (радіо, телебачення), активно пропагують свої вчення серед населення. Так вже зареєстровано 1740 громад Всеукраїнського союзу євангельських християн-баптистів, 784 громади Церкви П’ятидесятників, 657 громад церкви адвентистів сьомого дня, 300 релігійних громад свідків Єгови.

Помітним явищем релігійного життя України є і розширення впливу римо-католицької церкви. Користуючись пріоритетною підтримкою Ватикану за останні роки в Україні сформовано 842 римо-католицькі релігійні громади. Зона їх поширення – від західного кордону до Дніпра. Багато таких громад га Хмельниччині, а Кам’янець-подільський навіть став своєрідним релігійним центром цієї течії в Україні.

У зв’язку з активізацією національно-культурного життя етнічних меншин поступово відроджуються релігійні конфесій мусульман (345 громад), євреїв (Об’єднання громад іудейського віровизначення України), німців (Німецька Євангелічно-Лютеранська Церква), вірмен (Вірмено-Григоріанська Апостольська і Вірмено-Католицька Церква).

Релігійне життя має свої територіальні особливості. Так, лише дві конфесії – УГКЦ та УПЦ (МП) мають досить чітко виражені ареали домінуючого впливу. УПЦ (МП) переважає на півдні та сході України та сході Поділля ( в Чернігівській, Сумській, Харківській, Полтавській, Луганській, Херсонській, Одеській, Вінницькій та Хмельницькій областях їх частка перевищує 50% від загальної чисельності громад. Значним є її вплив і на Закарпатті (близько 50%). З 1998 року під егідою УПК (МП) почали створювати т.зв. православні братства, які займаються активною громадсько-політичною діяльністю під патронатом деяких єпископів півдня та сходу України. Основний напрям їх діяльності – боротьба проти автокефалії, проти впровадження української мови в церковні обряди і що симптоматично – за відновлення Російської монархії. В літургії УПЦ (МП) використовує російський варіант церковнослов’янської мови, а в проповідях, навчальних закладах, церковній літературі – переважно сучасну російську мову. Назагал дана вітка православ’я дуже нетерпимо ставиться до інших релігійних вірувань. Важливою є також ситуація щодо адміністративно-територіальної організації конфесії. Неправомірним є розташування центру конфесії поза межами держави (незалежна держава – незалежна помісна церква).

Через найбільше поширення саме православних церков то території України слід зупинитись на їх адміністративно-територіальному устрою, що органічно виходить з віровчень та догм кожної з конфесій, історичних особливостей розвитку, традицій даної конфесії та реалій політико-адміністративного поділу держави.

Найповніший адміністративно-територіальний поділ православних церков представлений таким чотирьохступеневим рядом: патріархат (метрополія) – єпархія (єпископство) – деканат (благочиння) – парафія (парохія).

Соціально-політична проблематика діяльності релігійних організацій є територіально-диференційованою, що зумовлює актуальність її аналізу в розрізі окремих районів. Виділення таких релігійно-географічних районів має не лише окреслене прикладне значення, але й може бути формою культурно-ментальної типології районів України. С.В.Павлов на підставі низки особливостей релігійного життя (ступінь релігійності населення, кількість і структура релігійних організацій, її динаміка), виділи в межах України 4 макро-регіони: Західний, Східний, Центральний